Напередодні вирішальної щодо надання Україні статусу кандидатки в члени Євросоюзу зустрічі лідерів ЄС в Брюсселі мало хто сумнівається в тому, що наша країна такий статус отримає. Водночас президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, оголошуючи 17 червня про позитивне для України рішення ЄК, додала, що нашій державі ще належить зробити деякі реформаторські кроки.
Йдеться про верховенство права, антикорупційну діяльність, боротьбу з олігархами. Докладні вимоги уточнив у Telegram голова Офісу президента Андрій Єрмак.
Пропонуємо зосередитися на тих кроках, здійснення яких в Україні буксує, і, певне, не лише через повномасштабне вторгнення РФ: призначенні нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, "антиолігархічному" законі та окремих аспектах судової реформи.
Побіжно пригадаємо перебіг подій, а також – на чому, так би мовити, там усе зупинилося?
САП
Майже рівно два роки тому генпрокурорка Ірина Венедіктова звинуватила тодішнього керівника САП Назара Холодницького і його підлеглих у неналежному виконанні службових обов'язків та "відсутності реальних результатів у дражливій для суспільства сфері боротьби з корупцією".
У САП відповіли Венедиктовій за принципом "не лізьте не в свою справу". Невдовзі генеральна прокурорка повідомила, що службове розслідування стосовно Холодницького виявило низку порушень у його роботі.
16 червня 2020 року стало відомо, що кадрова комісія Офісу Генпрокурора відкрила проти Холодницького дисциплінарне провадження і розгляне клопотання про його відсторонення від займаної посади.
Двомісячна публічна перепалка призвела до того, що 21 серпня 2020 року Венедіктова задовольнила заяву свого заступника – керівника САП Назара Холодницького про звільнення з посади та з органів прокуратури.
Розпочалася епопея із призначенням наступника Холодницького, яка, як неважко здогадатися, триває й досі.
Конкурс на зайняття адміністративних посад у САП мусить проводити комісія, до складу якої повинні входити чотири представники від Ради прокурорів і сім – від парламенту. Рада призначила своїх представників до конкурсної комісії САП лише з третьої спроби, 17 вересня.
Усе це відбувалося на тлі заяв Євросоюзу про загрозу безвізу і Сполучених Штатів Америки про залежність від відбору керівника САП подальшої підтримки України.
Наприкінці лютого 2021 року Ірина Венедіктова повідомила, що конкурс на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури "шалений" – понад 140 пошукачів на одне місце.
Попри ажіотаж, відбіркова комісія працювала з кількамісячними перервами і на перше з кінця липня засідання зібралася 27 вересня минулого року. На той час уже визначилися два фіналісти – детектив НАБУ Олександр Клименко та прокурор Офісу генпрокурора Андрій Синюк.
Комісія призначила на 9 жовтня наступний етап (практичне завдання) і затвердила порядок його проходження. Однак 9 жовтня засідання комісії з обрання керівника САП не відбулося через відсутність кворуму.
Без зволікань обрати нового голову САП закликали не лише ЄС і США, але й посли країн "Великої сімки".
Потім у конкурсній комісії обіцяли визначитися з переможцем після співбесід із кандидатами, запланованими на 21 грудня 2021 року. Президент Володимир Зеленський також заявляв, що сподівається на обрання керівника САП до кінця цього року.
Не дивлячись на те, що Окружний адміністративний суд Києва напередодні закінчення конкурсу скасував порядок його проведення через нібито перевищення конкурсною комісією своїх повноважень, громадськість таки дізналася ім’я переможця виснажливих перегонів. Ним став детектив НАБУ Олександр Клименко. Прокурор з Офісу генерального прокурора Андрій Синюк мусив стати його заступником.
Однак конкурсна комісія так і не змогла проголосувати за визначення переможця відбору та скерування його генпрокурору для призначення – через відсутність то інформації про спецперевірку кандидатів, то кворуму…Чи варто очікувати пожвавлення її роботи – питання, як кажуть, риторичне.
"Антиолігархічний" закон
Нагадаємо, закон "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" (№5599) Верховна Рада ухвалила 23 вересня минулого року, на початку листопада президент Володимир Зеленський його підписав. Закон встановлює критерії для визначення олігархів та вимоги до прозорості контактів з олігархами політичних діячів і посадових осіб.
Уряд своєю чергою затвердив план заходів із деолігархізації. (Читайте також "Закон "про олігархів". Все тільки починається").
Підписанню передувало переголосування "деяких неточностей, допущених під час ухвалення документу в другому читанні за спецпроцедурою", а також дискусія щодо того, хто має ставити підпис під документом від парламенту – колишній голова Дмитро Разумков, за каденції якого законопроєкт ухвалили, чи його наступник Руслан Стефанчук.
Тоді ж остаточно ухвалений закон про олігархів передали на розгляд до Венеційської комісії. Її вердикт наразі невідомий. А раптом він буде різко негативним? (Читайте також: "Антиолігархічні" метаморфози: як змінився законопроект 5599 між голосуванням та підписом")
Щоб закон запрацював, Рада національної безпеки і оборони збиралася створити і вести Реєстр олігархів. Перші прізвища в цьому реєстрі РНБО планувала визначити 20-25 травня 2022 року.
Чому не визначили, думається, зрозуміло. Утім, міністр юстиції Денис Малюська встиг заявити, що визначеним законом про деолігархізацію ознакам "очевидного олігарха" відповідають Рінат Ахметов, Ігор Коломойський та Петро Порошенко, останній – "під питанням".
Конституційний Суд
У ЄС нагадали Україні, що непогано було б призначати до КС фахових суддів, для чого запровадити систему попереднього відбору фахівців. ЄС також сподівається на завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради юстиції та відбору кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Що стосується ВККС, то роботі створеної для відбору її членів конкурсної комісії, яка в січні провела перше засідання, теж, напевне, завадила війна. Із Конституційним Судом складніше. Поки що зміни процедур конкурсного відбору кандидатур на посади суддів КС та вдосконалення механізмів перевірки їх доброчесності лише задекларовані – зокрема в Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, указ про яку підписав президент Зеленський.
Зате ще не забулася історія з відстороненням Володимиром Зеленським колишнього голови КСУ Олександра Тупицького та спробою призначити нових суддів КСУ за президентською квотою.
Нагадаємо, 27 березня 2021 року Зеленський скасував укази експрезидента Віктора Януковича від 2013 року про призначення Олександра Тупицького і Олександра Касмініна суддями КС. Це рішення президента визнав протиправним Верховний Суд. 29 листопада Конституційний Суд відмовився приводити до присяги призначених за квотою президента України Олександра Петришина та Оксану Грищук і Венеційська комісія КСУ в цьому підтримала.
Зовсім нещодавно судді Конституційного суду не змогли обрати нового голову КСУ, повторні вибори мають відбутися не пізніше 15 липня.
До слова, 27 травня колишнього голову КСУ Олександра Тупицького оголосили в міжнародний розшук.
Сьогодні багато хто переймається питанням, чи заберуть в України статус кандидатки в члени ЄС, якщо вона не виконає поставлених умов. Однак шанс скласти цей іспит у нашої крани є, і ми мусимо цим шансом скористатися.