Конфісковане росіянами житло поступово перетворюється на ресурс забезпечення колоніальної присутності, що остаточно вичавить маріупольців із Маріуполя.
Донорство в Україні досі базується на принципі «відмовленої згоди» — сім’ї часто кажуть «ні», не розуміючи, що їхнє «так» могло б врятувати кілька життів одночасно.
Країна має думати не лише про фронт, а й про те, в якому інформаційному середовищі зростають діти. Від цього залежить яким буде суспільство через кілька років.
Дискусія «Нової країни» про підготовку міст до зими показала: столична влада лише збирається робити те, що інші регіони вже реалізували.
Добре, що наш Господь – не такий. Що він не так про порятувати, як про допомогти. Що він не байдужий, просто – неговіркий.
Чистий четвер – це про гідність, національну свідомість та відповідальність перед майбутнім. Бо очищення – це, в першу чергу, шлях до свободи та відродження.
Потрібно не просто «перестати їсти», а створити міцний фундамент нових харчових звичок, які дозволять зупинити відкат ваги та зберегти здоров’я на довгі роки.
Ми стали жорсткішими не тому, що наші серця зачерствіли, а тому, що нам довелося тримати занадто велику вагу. І після цього вже не боїмося приймати складні рішення.
То була не просто премʼєра. Але подія, яка змінює простір навколо. І свідомість тих, хто долучився безпосередньо, став свідком, співучасником. Без зайвого пафосу – як є.
ЄС або доведе, що здатний захищати власні правила, або погодиться жити з російським проксі всередині своїх інституцій.
Путін не може виграти війну проти українців. Не через брак ресурсів — через саму мету, яку він собі поставив.
Нам варто вже готуватись до найгіршого та не покладатись на Уряд. Отже, ми всі будемо готові як завжди. І як завжди самі та без Уряду. Хоча мало бути навпаки.
У медицині є багато героїзму. Але система не повинна будуватися на героїзмі. Вона повинна будуватися на людях, яких не доводять до межі.
Медійно треба збільшити кількість матеріалів про військових із бойовим досвідом. Такий контент викликає довіру, пом’якшує негативний фон і повертає мобілізації людське обличчя. …
Головна загроза – у недооцінці ворога. Саме вона найчастіше призводить до катастроф та поразок. Тому не варто применшувати ані загрозу, ані здатність Росії до нових актів агресії.
Сучасні дослідження показують, що це не були «темні» часи: існували культурні центри, розвивалася освіта, формувалися основи європейських держав.
Після війни ми будемо змушені знову вчитися компромісам, але наші вимоги до якості людських зв’язків назавжди залишаться високими.
Важливо змінити підхід до оцінки ефективності: не кількість консультацій, а реальна участь психолога в лікуванні має стати критерієм якості інтеграції.
Книга відвертих історій військових, що змушують щиро захоплюватися людьми, які стали на захист нашої країни й отримали складний бойовий досвід.
Це справді незалежна журналістика чи просто ще один канал легалізації російських наративів через гучне міжнародне медіа.
Формування довіри – процес, що потребує часу, досвіду і взаємності. І там, де цей процес стає можливим, група перетворюється на середовище, в якому відновлення стає реальним.
Стабільні зміни з’являються тільки тоді, коли формується система, яку організм здатен підтримувати щодня.
Здавна у нас є переконання, що мокрі ноги неодмінно призведуть до ангіни, нежиті та пневмонії. Та чи це так?
Навіть відносно тилові регіони залишаються в зоні потенційних ризиків – і змушені жити в режимі постійної готовності.
Якщо подивитися на поведінку депутатів у ширшій перспективі, стає зрозуміло, що це не раптова зміна, а поступовий процес.