Ходить небо з надщербленим місяцем,
як молодий автор із недописаним віршем.
Рими – кольору жовтих конвертів,
перебираються довго, ретельно.
Соромно небу за недосконалий місяць,
надто простий, надто наївний.
Кожен може такий собі вигадати,
зовсім нескладно вигадати такий.
Але все одно ходить до ранку,
дістає місяць із кишені, освітлює ним місто,
гнівно читає його воронам.
Прокидаються професори,
заворожено дивляться на місяць,
який він досконалий, який щемкий, непрочитаний.