Де саме зберігаються ці кошти
Бельгія (Euroclear) має близько €190 млрд, найбільше серед усіх країн. Саме тут заморожено велику частину російських державних облігацій та валютних резервів.
Франція – приблизно €25 млрд.
Німеччина – орієнтовно €12–15 млрд.
Велика Британія – понад €26 млрд.
Інші країни (Швейцарія, Нідерланди, Італія, Австрія, Люксембург) – разом ще близько €40–50 млрд.
Отже, дві третини усіх заморожених російських активів сконцентровані саме у Європі, і головна частка сьогодні у Бельгії.
Цей факт автоматично зробив Брюссель центром ухвалення рішень щодо подальшої долі коштів кремля.
Тому сьогодні бельгійська влада порушила питання справедливого розподілу ризиків і відповідальності між усіма країнами ЄС, адже тримати та надалі розпоряджатися таким вибуховим активом самостійно – вкрай небезпечно, як з фінансової, так і з юридичної точки зору.
Ситуація на сьогодні: що вирішують у Брюсселі і хто проти?
Позиція Європейської комісії раніше полягала в тому, щоб не чіпати самі активи, а тільки використовувати прибутки, які вони приносять.
Однак прибутки на сьогодні є лише краплею у морі потреб. Власних ресурсів у ЄС стає все менше, тому залучення заморожених активів РФ стало не лише морально, а й економічно єдиним доцільним рішенням.
Основна перешкода – це європейський формалізм та непорушне право власності. За міжнародним правом державні активи користуються суверенним імунітетом, тобто не можуть бути конфісковані навіть у разі порушення власником міжнародних норм.
Якщо ЄС чи США просто заберуть гроші рф, москва обов’язково звернеться до міжнародних судів. Створюється ризик для інвесторів, банків та фінансової репутації Європи.
Тому зараз розглядається гібридна формула використання грошей агресора. Через створення міжнародного фонду або механізму кредитування, де активи залишаються формально власністю росії, але їх використовують без її дозволу для надання Україні довгострокової фінансової допомоги.
Такий варіант має обережну підтримку країн ЄС. Категорично проти, як завжди, лише декілька, серед яких вже традиційно – Угорщина та Словаччина.
Бельгія, як найбільший утримувач російських активів, стала своєрідним арбітром у цьому процесі. Вона погоджується на використання коштів, підтримує Україну, але вимагає розподілу можливих подальших ризиків між усіма країнами ЄС. І ця позиція абсолютно справедлива.
Фактично, Бельгія хоче, щоб рішення про використання активів росії було рішенням та спільною відповідальністю усієї Європи. В першу чергу, найбільших та найважливіших її держав – Німеччини та Франції.
Норвегія, хоч і не є членом ЄС, вже заявила, що готова гарантувати ризики з власного фонду. За лаштунками цієї заяви чітко прослідковується вплив США та особисто Трампа.
Штати через свого партнера, Норвегію, натякають рф, що пора сідати за стіл переговорів, або прощатись з мільярдами.
Це також символічно для нас, адже Норвегія, яка взагалі не має заморожених російських резервів, готова виступити фінансовим гарантом підтримки України.
Велика Британія також активно просуває ідею використання активів, але її правова система окрема від ЄС. Лондон підтримує схему кредиту під заставу подібну до тієї, яку вже використовували свого часу щодо Лівії та Іраку.
Таким чином, переговори тривають, але напрямок стає очевидним: коаліція підтримки формується, і питання лише у швидкості.
Чому Україна має отримати ці кошти вже найближчим часом?
ЄС має дедалі менше власних ресурсів.
Тому використання російських активів – це не просто політичний крок, а фінансовий порятунок.
Навіть якщо буде задіяно лише половину від загального обсягу заморожених резервів, наприклад €150 млрд, то цих коштів вже вистачить, щоб покрити роки стабільної допомоги Україні без залучення додаткових позик чи скорочення соціальних програм у ЄС.
І в цьому рішенні є не лише економіка, а й принцип справедливості. Якщо агресор не хоче сідати за стіл переговорів, погрожує всьому світу, руйнує іншу державу, то саме він має сплачувати за такі дії.
Фактично, використання російських активів стане новим елементом міжнародного права, час якого вже настав. Не дивлячись на певні правові колізії, це рішення буде додатковим запобіжником від майбутніх конфліктів у світі. Адже свої гроші вміють рахувати всі, навіть держави-терористи.
Так, ризики існують. росія спробує подати позови, блокувати окремі операції, залякувати військовими методами. Але після припинення членства рф в більшості міжнародних інституцій і замороження доступу до світових арбітражів її можливості обмежені. А на будь-які військові погрози країни НАТО будуть відповідати спільно та категорично.
Питання вже давно не в тому, чи може Європа використати російські активи, а тільки в тому, коли саме це відбудеться.
Для України кошти агресора є реальним шансом стабілізувати економіку, отримати новітнє озброєння та покращити захист від атак рф. Ми маємо бути впевнені в тому, що підтримка від Європи буде й надалі. Тим паче, стримувати агресора на полі бою, використовуючи для цього його ж гроші – це окремий аспект справедливості.
Для ЄС використання заморожених активів рф також є тестом на стратегічну здатність приймати новітні доцільні рішення, які формують історію.
Європа повинна стати фінансовим архітектором нової безпеки. І зробити це не лише заради України, а й заради себе.
Коли заморожені російські мільярди почнуть працювати на перемогу нашої держави, тоді світ вперше побачить, що справедливість у геополітиці може бути не лише моральною, а й матеріальною.