Відразу після події в росії розпочалася істерика та почали сипатися звинувачення українських спецслужб та "режиму Зеленського" у скоєнні "терористичних актів". Росія поширює заклики до міжнародної спільноти засудити дії України та притягнути винних до відповідальності, з’явилися також погрози "асиметричної відповіді".
Лютувати росіянам справді є від чого, адже нафта – це гроші. А гроші – це продовження війни. І нехай Європа, за винятком хіба що Угорщини та Словаччини, крокує у бік зменшення залежності від російських енергоносіїв, “Дружба” навіть зараз є джерелом наповнення бюджету країни-агресорки.
Тож збої у роботі нафтопроводу, який Росія і досі намагається представляти як один з елементів своєї економічної міці, серйозно підривають зусилля Кремля із просування наративу про «ексклюзивність» та «незамінність» російської труби для Європи.
Насправді, такою вона вже не є. І навіть пов’язані з РФ довгостроковими контрактами та певною мірою залежні від нафтопроводу “Дружба” ті ж Словаччина та Угорщина можуть без нього обійтися. І те, що цього досі не трапилося – швидше політичний вибір, аніж проблема постачання. Адже ці країни можуть постачати нафту через хорватські порти. Проте, вони свідомо обирають інший шлях.
Відтак, незважаючи на повномасштабну війну, транзит російської нафти через Україну все ще зберігається, оскільки його зупинка буде порушенням Україною договору до Енергетичної хартії та угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Станом на 2024 транзит російської нафти скоротився до мінімуму і становив приблизно 11,4 млн тонн нафти і надав прибутку у 5,7 мільярда доларів. У поточному році ці цифри ймовірно менше.
Удари по "Дружбі" є частиною української стратегії послаблення Росії через зменшення її економічного потенціалу. Наприклад, раніше, у серпні-вересні 2025 року, була серія атак дронів Сил безпілотних систем на нафтоперекачувальну станцію "Унеча" в Брянській області (найбільший вузол системи) та нафтоперекачувальні станції (НПС) у Тамбовській області (зокрема, "Нікольскоє"), що зупиняло постачання нафти до Угорщини та Словаччини.
Україна наголошує, що цей та інші об’єкти енергетичної інфраструктури росіян є законною ціллю, оскільки їх ураження дозволяє, хай поки що і не в повній мірі, знижувати експортні доходи Кремля, а відтак і його можливості й далі фінансувати війну. Наразі саме далекобійні удари України по російських підприємствах НПЗ та стратегічних об'єктах діють краще за санкції Заходу. Тож поки росія продовжує агресію, подібних атак ставатиме лише більше.