Забезпечення — гріх скаржитись, але нерівномірне
Дрони є. «Насправді все непогано. Закупівлі вже децентралізовані, бригади можуть напряму за держкошти замовляти у виробників. Хороші командири вибудовують роботу так, що ресурси знаходяться швидше, ніж держава може дати», — описує ситуацію джерело LB.ua в НГУ.
«Ми стільки речей робимо завдяки безпілотним системам — вони вже в кожній піхотній роті. А крім них, ще є купа бригадних БпЛА-підрозділів зі спеціальними функціями. Шалена кількість безпілотників, — розповідає начальник служби безпілотних систем 13 бригади НГУ «Хартія» Ігор Райков. — Кожній роті видаємо власний «Вампір» чи й два, щоб забезпечували ним піхотні позиції, НРК видаємо, «мавіки», і вони самостійно забезпечують ними вихід-захід на позиції».
У «Хартії» дронів вистачає (хоча хотілося б набагато більше), зізнається Райков. Тому його бригада на своїй ділянці в паритеті з ворогом. Але якщо порівняти потужності росіян з можливостями інших наших підрозділів, звісно, буде великий перекіс.
«У нас засобів значно більше, ніж може бути в інших підрозділів. Наші ресурси — це норма, яка має бути, але в інших їх чомусь набагато менше, — пояснює «хартієць». — А в росіян коштом їхньої системної воєнної машини однаково товстим шаром розмазано забезпечення по всьому фронту».
І всі російські підрозділи однаково щедро використовують свої засоби, а якщо на якихось відрізках ще й посилення «Рубіконом» — у тих місцях і здається, що їхня перевага шалена й оборона продавлюється («Рубікон», Центр перспективних безпілотних технологій — військова частина у складі збройних сил Росії. — Ред.).
Брак чи то ресурсів, чи то організаційних здібностей
На якихось ділянках паритет, на інших поступаємося, каже Ігор Райков. Зокрема, через брак організаційних здібностей окремих командирів. І на їхніх ділянках видається, ніби ворог має перевагу, та це не характеризує всю смугу оборони й Сили оборони загалом.
«Часом чую, як організована робота в деяких бригадах — у мене мурахи по спині, — зізнається «хартієць». Бачив сюжет — бійця споряджали водою тощо, і він мав нести це на позиції два дні. Людина несе пішки забезпечення — це дичина».
Адже існує купа безпілотних засобів, щоб делегувати їм це завдання (якщо вони є, бо на забезпеченість «Хартії» хотілося б, та поки складно рівнятися).
За допомогою безпілотників по-різному можна організовувати і «зустріч» ворога. У підрозділах, де цими можливостями не користуються, передній край не витримує натиску — і росіяни продавлюють.
«А ми розшаровуємо ту масу. Нехай наступають 300 росіян. Завдяки мінуванню, ешелонуванню створюємо воронку — умови, в яких не можна нормально просуватися, і починаємо вбивати їх ще за 15–20 км», — розповідає Райков.
Якщо погода нормальна, а не тумани, як останнім часом, поле бою стає прозорим. На відстані 15 км гинуть 50 ворожих бійців, за 10 км — ще 50, і до переднього краю добігає вже часточка від 300 атакуючих.
«Вони небезпечні, але не настільки, як усі 300 одночасно, — каже Ігор Райков. — Чому інші бригади так не роблять — не знаю».
Виходить, що на тих ділянках смуги, де є прикриття топових БпЛА-бригад, фронт тримається, де їх немає — продавлюється, міркує «хартієць». «І не через кількість російських пілотів чи засобів, а просто тому, що якось безграмотно організована оборона», — каже він.
LB.ua спробував дізнатися, як відстрілюються нетопові безпілотні підрозділи з їхніми обмеженішими ресурсами, ніж у медійних. Але в таких бригадах організоване значно гірше не тільки постачання, а й спілкування з журналістами.
Ресурси в росіян як були величезними, так і є. Помітно, що виробництво на державному рівні працює дуже добре і промисловість давно перейшла на воєнні рейки, розповідає джерело LB.ua в підрозділі НГУ.
«Ще й з’явився центр "Рубікон" — аналог наших СБС, який у них і центр розробки інновацій, і центр підготовки пілотів, і на наших пілотів полює», — каже співрозмовник.
«Рубікон» — це як наші «Птахи Мадяра», тільки бійці Роберта Бровді ще сильніші від «рубіконівців», упевнений Ігор Райков. Чия перевага — знову-таки, в необмеженості засобів і тільки.
«Рубікони» можуть, наприклад, саджати в засідку по два-три дрони. Перший зупиняє ціль, другий одразу ж заходить в атаку.
«Ми теж таке можемо робити, просто в нас дронів менше. Через обмежену кількість засобів ми вимушені пріоритезувати, а вони можуть уражати все підряд, — зазначає Райков. — На своєму рівні проводимо такі продумані операції — росіяни просто потерпають».
Але в цих операціях немає нічого геніального чи екстраординарного, запевняє начальник служби безпілотних систем — звичайна системна робота, тільки добре спланована.
«Слава богу, росіяни так не роблять, бачимо, що військової хитрості не проявляють — бо немає такої потреби і, гадаю, такого офіцерського складу, здатного продумувати операції, збирати дані й аналітику, — каже він. — Деякі безпілотні операції для нашого оперативно-тактичного рівня просто видатні».
На війну роботів потрібно все більше людей
Тисне на Сили оборони не так дронова навала, як нестача людей, каже наше джерело в НГУ. «Зараз ось створили новий батальйон БпЛА — у ньому засобів більше, ніж людей, хоча це вакансії пілотів», — ділиться офіцер.
Проблеми з постачанням — це вже не критична історія зараз. Планування, вміле застосування і люди — головна потреба. «По туману заходять у міста і на наші позиції, бо, зокрема, замало піхоти. Між позиціями по кілька кілометрів — і хтось з росіян та й пройде просто тому, що немає візуального контакту», — пояснює він.
Росіяни сформували в себе пости повітряного спостереження і стрілецькі розрахунки з кулеметами, що збивають наші дрони (і ті, що на оптоволокні зокрема), розповідає Ігор Райков.
«У нас же через проблеми з мобілізацією люди на позиціях з гарматою чи БпЛА-розрахунки мають і своїм дроном керувати, і одночасно відстрілюватися, — пояснює він. — І знову мусимо більшу кількість засобів застосувати, більш масовано і глибоко продумувати операції, щоб завдати їм шкоди».
Бо частину наших засобів просто збивають ці додаткові розрахунки стрільців, а їхні безпілотники, зокрема й «рубіконівці», спокійно працюють під прикриттям. «Їм ніщо не заважає. А нам їхні дрони заважають — через брак людей», — каже Райков.
Виходить парадокс: ще рік-півтора тому йшлося про те, що ми на порозі війни роботів, які замінять людину. Вона сидітиме собі, якщо спрощено, в захищеному місці, а ЛБЗ триматиме стіна дронів. У певному сенсі так і є — оператори НРК, наприклад, можуть керувати комплексами дуже віддалено. Але людей треба, навпаки, все більше.
«Ось ми зараз активно розвиваємо застосування і дронів, і НРК. До дронових позицій організовано багато НРК-логістики, і ми бачимо вже: щоб обслуговувати всю роботизовану складову, людей потрібно ще більше», — каже «хартієць».
Якщо раніше одного піхотинця на позиції обслуговували семеро фахівців, то зараз, на думку Райкова — 15. Бо бійця треба оберігати дронами, доставляти йому забезпечення дронами, ними ж доставляти забезпечення безпілотникам, які оберігають піхотинця і налагоджують йому доставки. Тож потреба в людях подвоїлася. «І росіяни встигають оцей лаг між сімома і 15 бійцями компенсувати швидше за нас, у цьому ключова проблема», — міркує Ігор Райков.
Мобілізованих багато, але не всі доходять до позицій, зауважує Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку «Рейд», експерт з озброєнь Defense Express.
Судячи з публічних даних, Україна вже вийшла майже на російський темп мобілізації (33–40 тисяч осіб на місяць, у нас — близько 30 тис., хоча ще пів року тому мали 10–15 тис.), але й випадки СЗЧ за таких темпів частішають. І переважна кількість стається ще на рівні навчальних центрів. «Виходить, після мобілізації не вирішена друга організаційна складова — як втримати особовий склад. Слід завести хороших "замполітів" на рівні кожної роти, щоб мотивували його», — вважає експерт.
Є й інша проблема. Людей мало не тому, що погано набираємо новобранців — об’єктивні умови такі, що їх складно довести до передових позицій, вважає Киричевський. 10–15-кілометрова кілзона — це коли піхота й оператори БпЛА можуть пересуватися лише пішки.
«Дістатися позицій — проблема і для них, і для нас. А демографічна піраміда така, що мобілізовані, навіть молоді, часто хирляві. І подолати таку небезпечну відстань зі спорядженням — виклик», — пояснює він. Не кожному передова до снаги.
Ресурсами не наздогнати
Логіка в словах західних аналітиків про російську перевагу є, визнає Валерій Боровик, засновник компанії-виробника дронів «Перший контакт» й учасник бойових дій. Вони краще за нас масштабують виробництво буквально всього. Відпрацювали якусь технологію — і одразу за спрощеними процедурами віддають у серійне виробництво, масштабують.
«Ми не готувались до цієї війни і відстаємо. Вони прийшли вже з переробленими з ізраїльських дронів «ланцетами» й іранськими «шахедами», а ми почали розвивати галузь пізніше, — вважає Валерій Боровик. — Стартували непогано, але через рік після початку війни».
На додачу в нас «зоопарк» дронів, а росіяни зосередилися на кількох продуктах, вклали скажені гроші. «Ми пішли іншим шляхом, бо він був для нас єдиним, враховуючи, що не мали відпрацьованої системи виробництва ударних дронів і взагалі не підтримували чи й блокували до 2022-го цей напрямок, — пояснює Боровик. — Держава засіяла кошти між різними виробниками, і це спрацювало (навіть попри тенденційний відбір виробників і подекуди корупційні підходи)».
Українські можливості перевищили російські, на поверхню випливли компанії, що видали чудові інноваційні рішення. Свого часу «зоопарк» викристалізував певні тенденції і дозволив окремим виробниками знайти унікальні продукти, які потім брали участь у спеціальних місіях.
«Але Україна зробила і помилки — свого часу вкладала тільки в дипстрайки та FPV, а сегмент мідлстрайків порожній, — каже Валерій Боровик. — І зараз проблема: ділянку за 25–100 км углиб нічим покривати, бо не розвивався напрям таких дронів (крім рідкісних винятків). А росіяни розвивали всі напрямки і добре покривають цю ділянку поблизу передової».
Ми досі відстаємо у виробництві оптоволоконних дронів, оптоволокно для яких масово постачають росіянам з Китаю, а ми мусимо покладатися на поставки через західних партнерів.
«Такі дрони не дуже зручні в керуванні, недалеко летять, але виконують своє завдання. Гадаю, у виробництві і застосуванні вони зараз переважають», — каже засновник компанії-виробника дронів.
Тому постійно експериментують. Освоїли застосування рою, у якому дрони передають один одному сигнал по ланцюгу, і це дозволяє керувати системою онлайн, як FPV. Ставлять турбореактивні двигуни на «шахеди», нещодавно навіть спорядили його ракетою.
Як повідомляє фахівець з радіотехнологій Сергій Бескрестнов (Флеш), антени «Комета-М» аж на 16 елементів, які досі застосовували в КАБ, уже почали знаходити і в «шахедах». Це значить, що ці дрони стали стійкішими до дії засобів РЕБ і нам треба значно нарощувати густоту їх розміщення.
За інформацією Флеша, росіяни також удосконалюють протидію дронам-перехоплювачам: крім радіодетектора, який ловить сигнал від наших перехоплювачів, на БпЛА Zala штатно встановлюють таке собі «око» — камеру верхнього кругового огляду. Коли вона бачить наш зенітний дрон, Zala маневрує, ухиляється.
І, схоже, грошей на подібні виверти у ворога не поменшає.
«На наступний рік 40 % бюджету РФ підуть на оборонку. Не рахуючи програм прихованого фінансування, — розповідає Валерій Боровик. — Це серйозний противних з великою економікою, яка ще не впала».
Перехоплювачі в нас ефективні, у них не розвиваються
Що в росіян порівняно з нами гальмує — напрямок дронів-перехоплювачів, вважає Іван Киричевський. Він посилається на публічні дані (які оприлюднюють із запізненням, тож вони вже можуть не відповідати дійсності): 20 % збиття на ЛБЗ і в тилу ударних дронів припадають саме на дрони-перехоплювачі. У листопаді зафіксували «найбільшу кількість уражених "шахедів" перехоплювачами», свідчать опубліковані першим віцепрем’єр-міністром Михайлом Федоровим результати програми «Армія Дронів Бонус».
А росіяни над засобами перехоплення не працюють — імовірно, вважають, що їм це не так і потрібно, бо є бойова авіація, припускає Киричевський.
Наразі за нами перевага в якості й кількості таких засобів, але ворог теж почав збивати наші важкі бомбери і розвідувальні крила власними перехоплювачами, каже командир 429 окремого полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС» Юрій Федоренко.
«Налаштовують роботу, та поки не змогли випередити», — пояснює він.
Та хтозна, як буде далі. Одним з основних компонентів саме в перехоплювачах є РЛС, і цими станціями Китай починає заряджати Росію. «А ми змушені довго чекати, поки партнери передадуть нам зразки, що дійсно працюють на ЛБЗ», — каже Федоренко.
«Росіяни також намагаються копіювати наш сегмент мобільних вогневих груп, озброєних зенітними гарматами, чотириствольними кулеметами з ударних гелікоптерів чи навіть китайськими лазерними установками, що нібито пропалюють корпуси дронів, — розповідає він. — А сегмент дронів-перехоплювачів нерозвинений, як у нас: у технологіях відстають і поки потреби не мають».
Це не значить, що нашим виробникам можна розслабитися: одного дня треба вийти на рівень, коли перехоплювачів буде в кілька разів більше, ніж треба, щоб відбити всі вироблені росіянами ударні дрони, впевнений Киричевський.
Інформації про ефективність підрозділів, що працюють з перехоплювачами, замало, бо це військова таємниця. Але процес розгортання зенітно-дронових підрозділів, що почався десь влітку і триває (навіть окремий рід військ у Повітряних силах вже є), свідчить про ефективність цього виду озброєння, каже військовослужбовець «Рейду» й аналітик.
Конкуруємо не так з РФ, як з Китаєм
Юрій Федоренко оцінює розстановку сил детально — по всіх ключових засобах, які масово застосовують на фронті.
Дипстрайки — противник має «Шахед», у нас — зразки, що не поступаються йому за характеристиками.
«Щоб не поступатися в кількості, потрібні гроші, виробничі спроможності з контрактами наперед, вибухівка і комплектуючі. У цьому наразі поступаємося», — каже майор Федоренко.
Ворог має доступ до кращих комплектуючих, зокрема для CRPA-антен, і постійно вдосконалює вироби через поставки з КНР.
Розвідувальні засоби тактичного рівня — на противагу російським Zala у «Орлану» маємо Shark, FlyEye, Raybird, «Лелеки» тощо. Технологічно десь поступаємось, десь на рівні, а кількісно засобів у ворога більше завдяки Китаю.
Мультироторний тип, розвідники переднього краю і носії вибухівки — «Мавік» й «Аутел», топові коптери війни. Китайська компанія-виробник з 2023 року блокує поставки продукції в Україну. Офіційно ніби припинив виробництво двох популярних моделей, але Росія далі отримує їх великими партіями. «А нам доводиться по всьому світу шукати способи завезти їх. Тому на якихось відтинках паритет, десь перевага, але ворог дуже наростив свої спроможності», — розповідає командир полку.
FPV-дрони класичні — тут паритет і навіть перевага України.
«За застосуванням FPV-камікадзе з автоматичним донаведенням, що працюють на великій висоті, знову-таки через доступ до китайських систем донаведення в цій номенклатурі РФ почала випереджати, але розрив несуттєвий», — каже Федоренко.
Дрони на оптоволокні, один з геймчейнжерів на війні — завдяки поставкам з Китаю кабелю і відтестованих технологій росіяни суттєво випереджають. «Ми поступаємося місяців на чотири-п'ять, але перед розумом і грошима Китаю, — пояснює командир полку. — Та нарощуємо спроможності. У нашому підрозділі за останні три місяці постачання збільшили відсотків на 30».
FPV-бомбери — у нас перевага, важкі бомбери — і поготів. Півтора року ворог намагається розробити аналоги «Вампіра» чи Heavy shot, але невдало. «Ми є абсолютними лідерами, ворог відстає від нас місяців на дев'ять, а то й на рік», — вважає Федоренко.
Дронову гонку ми не програли і не програємо, але за допомогою КНР ворог постійно вдосконалюється. «Тут би нашим партнерам прийняти вольове рішення — віддати заморожені активи РФ і розгорнути в себе виробничі потужності, щоб і фронт наситити, і з можливостями Китаю конкурувати, — міркує командир полку. — Коли США кажуть, що перевага за росіянами, то це питання в першу чергу до них: як сталося, що китайці їх так випередили».
Чи то сила, чи то піар
Часто буває, що на заяви західних експертів і журналістів у нас реагують емоційніше, ніж на пояснення військових і власних аналітиків, міркує Іван Киричевський. Судити про чиюсь перевагу треба за тим, наскільки еквівалентно ми можемо вражати російські сили на ту саму глибину аналогічними засобами, каже він.
«І насправді оце "еквівалентно або й більше", воно є, — запевняє Киричевський. — Коли йдеться про нібито перевагу росіян, мовляв, десь змогли нас дістати — часто це тому, що наші можуть гірше оцінювати результат своєї бойової роботи як учасники (це така психологічна закономірність)».
А об’єктивно підрахувати, скільки Сили оборони завдали ударів у відповідь, часто неможливо — не всі результати дозволено оприлюднювати.
«Зокрема і через це може складатися враження, що росіяни б’ють нас в односторонньому порядку», — пояснює експерт. Хоча, наприклад, за програмою «Армія Дронів Бонус» фіксують постійне зростання кількості знищених росіян й уражених цілей. У листопаді був рекорд: 26 170 ворожих піхотинців (у жовтні — 24 692, а у вересні — 18 024).
Так створюється простір для блефу, піару і маніпуляцій — часто на ґрунті створених росіянами ж міфів. До прикладу — вищезгаданий «Рубікон».
«Росіяни забагато його піарять, а в нас забагато про нього говорять. Хоча в нас на цей центр є кожна з десяти бригад СБС, ще й полки, — говорить Киричевський. — Один наш полк "Рейд" навіть на рівні батальйону цілком бере таку саму висоту, як цілий їхній "Рубікон"».
Виходить, що одна посилена російська бригада БпЛА спільними зусиллями (і російськими, і американськими — західні медіа акцентували на ньому) вже пропіарена краще, ніж кілька десятків українських аналогів з унікальним досвідом. Звідси блеф і спроби політичного впливу, міркує Киричевський.
«Судження, які часом висловлюють західні аналітики, не підтверджені емпірично. Американські медіа цитують людей, які стверджують те, що важко заперечити, бо незрозуміло, звідки вони взагалі взяли його, — каже експерт. — А в результаті в американців виникає можливість політичного шантажу і тиску».
Американцям наразі вигідно показати нас стороною, що програє, зауважує наше джерело в НГУ. «Західні медіа і загалом партнери пишуть і говорять не для нас, а для своєї аудиторії, — каже співрозмовник. — Їм з-за океану видно все ж гірше, ніж нам звідси».
«Але якщо в росіян перевага у ствольній артилерії, КАБ і при цьому їм ще й знадобилась маса дронів, а американцям (які зараз доводять, що ми в слабкій позиції, а росіяни в сильній) — ще й брехати про це, то ймовірно, не все так добре у ворога», — міркує Киричевський.