«У сфері дронів на радіозв’язку в нас із росіянами або паритет, або навіть перевага»
Давайте розпочнемо, напевно, з найгарячішої точки фронту – Покровського напрямку, адже ваша бригада там теж присутня. Що там відбувається останнім часом? Чи активна динаміка, чи швидко змінюється ситуація?
Так, ворог продовжує застосовувати ту саму тактику – просочення малими групами та постійний тиск. Ситуація дуже динамічна, подекуди навіть занадто. Постійні атаки ворожих груп на наші позиції, активна робота артилерії. Ворожі FPV-дрони тиснуть на нашу логістику. Одним словом, ворог використовує всі доступні вогневі засоби та БПЛА.
Оскільки ви — командир батальйону безпілотних систем, давайте поговоримо конкретніше про зміну тактики у використанні безпілотників. Що саме відбувається зараз у цій сфері?
Мені здається, ворог застосовує дрони значно інтенсивніше, ніж раніше. Це стосується і FPV-дронів на оптоволокні. Останнім часом почастішали випадки ураження так званими «ждунами», які чатують біля доріг чи перехресть і чекають на пересування нашої техніки чи особового складу.
Друге, що варто відзначити, це активніше патрулювання логістичних шляхів FPV-дронами. Також помітно збільшився їхній радіус ураження: зараз він сягає близько 20 км. Тобто в зоні 20 км від точки зльоту FPV ми перебуваємо під постійною загрозою. Хоча треба сказати, що й з нашого боку ситуація подібна: у чомусь ми наздоганяємо ворога, а в чомусь навіть переважаємо.
А можете детальніше пояснити: у чому наша перевага, а де ми відстаємо?
Будемо об’єктивні: у росіян більше можливостей закуповувати дешеві китайські комплектуючі, тому масштабування у них відбувається швидше. Але водночас у них переважно однотипні дрони, тоді як ми більш гнучкі — використовуємо різні формати, різні комплектуючі.
Я вважаю, що у сфері дронів на радіозв’язку в нас або паритет, або навіть перевага. Це доводять і спецоперації наших сил оборони, і результати на передовій.
А от у сфері оптоволоконних дронів ворог нас випереджає. Ми справді прогавили цей момент: робили ставку на радіозв’язок, який стабільніший і дальній. Але тепер змушені копіювати їхні рішення. Чесно скажу: навіть наша бригада в окремих моментах переймає досвід ворога, бо рішення виявилися ефективними.
А яка у нас відповідь на оптоволоконні дрони?
Прямої протидії, на жаль, поки що немає ні у нас, ні у ворога. Але ми намагаємось налагодити масове застосування, як це робить противник. Йдеться про дрони з дальністю до 20 км із цифровим зв’язком, що дозволяє оператору контролювати якість сигналу та реагувати в реальному часі. Це дуже прогресивна технологія, яку ворог почав першим, а ми зараз успішно наслідуємо. Єдина відмінність – масштаб. У росіян це масове виробництво, у нас радше невелике, «напівкрафтове».
«Нам бракує особового складу, який міг би перехоплювати шахеди»
А в чому основна причина, що ми не можемо запустити масове виробництво? Це брак грошей, деталей чи ще чогось?
Насправді, всього потроху. По-перше, людські ресурси. Ми, як і інші виробники, відчуваємо брак спеціалістів: інженерів, програмістів, конструкторів, які можуть проєктувати й налагоджувати виробництво. По-друге, фінанси.
По-третє, більшість комплектуючих постачаються з Китаю. І з цим теж проблеми: від складності експорту до нестабільної якості деталей. Наприклад, замовляючи партію оптоволоконних компонентів, ніколи не знаєш, чи вони будуть якісні – це завжди лотерея. Ну і загалом ми відстаємо від ворога у виробничих технологіях на півроку – рік.
Давайте ще поговоримо про такий виклик, як реактивні шахеди. Зараз ми бачимо, що їх запускають по тилових містах. А на фронті їх застосовують?
Не можу сказати саме про реактивні, але загалом шахеди проходять через нашу лінію. Час від часу ми їх чуємо, і є плани щодо їхнього збиття та знешкодження. Ми досить непогано працюємо з перехоплювачами, зокрема проти розвідувальних дронів власної бригади.
Єдине, чого нам бракує, це особового складу, який міг би також перехоплювати шахеди. Це трохи інша тематика, інші дрони, але вони є, і ми думаємо, як допомогти захистити небо. Не лише від розвідників, яких ми збиваємо десятками щомісяця, а й від шахедів.
Цей напрям треба розвивати. На жаль, перш за все бракує людей. А із самими засобами проблему можна частково вирішити через великі волонтерські фонди чи компанії, що займаються фандрейзингом. Тобто зенітних дронів загалом вистачає, але не вистачає операторів, які вміють їх застосовувати. Зенітні дрони є, але, на превеликий жаль, держава буксує із закупівлею. Фактично близько 80 % усього лежить на плечах волонтерських організацій. Як би прикро це не було визнавати.
А ви бачите в зенітних дронах певну стратегію, яка могла б стати системним рішенням проти тактики ворога? Чи вони вже й ці дрони навчилися обходити, адже шахеди літають вище й швидше?
Будь-яке збиття – це поєднання радіоелектронного виявлення та засобів перехоплення. Я думаю, що завдяки міжнародній допомозі ми в кращому становищі, ніж вони. Росіяни зараз копіюють наші рішення, застосовують перехоплювачі проти наших розвідувальних дронів. Але в цілому єдине масове й водночас дешеве рішення проти шахедів – це дрони-перехоплювачі.
Їхня ціна вища, ніж у перехоплювачів розвідувальних дронів, але все одно незрівнянно нижча, ніж вартість самого шахеда. А шкода від шахеда значно більша, ніж витрати на перехоплювачі. Займатися цим могли б навіть територіальні громади, залучаючи вільне населення й формуючи розрахунки для протидії загрозам. Це виглядає як хороше й ефективне рішення.
А з тих дронів-перехоплювачів, які ви бачили, чим відрізняються українські від закордонних?
Відверто кажучи, закордонних я не бачив, але думаю, що принцип виробництва всюди плюс-мінус однаковий. Може різнитися рама – швидша чи менш агресивна, але загалом вони подібні.
Українські перехоплювачі проявили себе досить добре. Єдине, шкода, що велика частина комплектуючих – закордонного виробництва. Це ризик для держави, адже обмежує розвиток, бо ми залежимо від якості й кількості цих деталей та від умов доставки з-за кордону.
«Коли почнеться масове застосування дронів із ШІ, це буде новий етап війни»
Ще росіяни зараз активно застосовують штучний інтелект і роблять дрони автономними, без участі оператора. Ви вбачаєте в цьому перспективу, чи оператор все ж таки потрібен?
У будь-якому випадку оператор буде потрібен. Чи він запускатиме дрон, чи керуватиме ним до самої цілі – автономність дає можливість виконати місію навіть за умов відсутності постійного зв’язку та інших обмежень.
У нас також є розробки, ще з часів так званого Optical Flow, коли дрон летить і розпізнає попередньо завантажену карту, розуміючи своє положення. Я читав про ворожі дрони – це майбутнє, і коли їх почнуть застосовувати масово, це буде новий етап війни.
Як ці дрони працюватимуть? Чи це лише навігація завдяки штучному інтелекту, чи можливе розпізнавання та оцінка цілей – питання часу. Дрон, наприклад, може порівнювати температуру та характер руху об’єктів і розпізнавати, чи це дерево, людина чи інше живе створіння.
Наш «штучний інтелект» насправді не інтелект у класичному розумінні – це швидше порівняння пікселів і прийняття рішення: зависнути, рухатися далі або змінити напрямок. Постійно ведуться розробки.
Що стосується того, хто попереду, хто позаду – поки не можу сказати конкретно, але технології відкривають нові можливості. Технології та креативність, як показали останні спецоперації, визначають результат. Ми в цьому плані попереду завдяки обмеженим ресурсам і необхідності виживати.
А чи залишається загроза КАБів?
Буквально сьогодні я розмовляв із командиром взводу, який перебуває в населеному пункті не зовсім близько до ЛБЗ. Вчора там на відстані 600 м від нього прилетіло шість чи вісім КАБів. Вони постійно летять – це дешева, але величезна психологічна зброя. Знищуються дороги, придушуються опорні пункти. Загроза регулярна.
Що стосується успішних завдань, цифри живої сили ворога зменшуються, штурми ми зупиняємо швидко, часто всього за півгодини. Пишаємося застосуванням нових технологій, запуском НРК, але щодня це рутинна робота – героїзм у постійності.
«Децентралізація закупівель – це неймовірний прорив»
З грудня 2024 року запрацювала децентралізація закупівель: бригада щомісяця отримує 27 млн грн на самостійні закупівлі. Як це працює на практиці у вашій бригаді? Є успішні кейси?
Батальйон не є фінансово самостійним – закупівлі здійснює бригада через певні рахунки та процедури. Це значно ефективніше, ніж чекати поставки від держави невідомо коли і в яких кількостях. Ми можемо прогнозувати потреби, подавати запити на обладнання та отримувати його перевіреним.
Зараз навіть з’являються онлайн-майданчики децентралізованих закупівель, де бригада обирає потрібні засоби, а агентство оборонних закупівель оплачує їх за договорами. Це великий прогрес: конкуренція, швидка доставка і можливість купувати саме те, що потрібно. Раніше держава укладала річні договори, а сьогодні все змінюється надзвичайно динамічно, особливо у радіоелектроніці та безпілотниках. Система дійсно ефективна і стимулює підрозділи працювати краще: успішніше спрацював – отримаєш більше ресурсів.
А можете ще уточнити, що зараз можна купувати, тому що ці засоби обмежені поки що. І чого найчастіше потребує ваша бригада?
На маркетплейсі наразі доступні FPV-дрони та великі дрони-бомбери – це найбільш затребуване. Планується додавати інші категорії: роботизовані комплекси, супутники, комплектуючі, батареї, антени. FPV-дронів нам потрібно кілька тисяч на місяць. Обіцяють, що перелік засобів розширять цього року, і якщо система продовжить працювати так ефективно – це буде неймовірний прогрес.
Які навички необхідні людині для роботи оператором БПЛА, адже не кожен може впоратися з цією посадою?
Мінімальний розрахунок – три людини: оператор, штурман і заряджаюча особа (бойове спорядження, батареї). Роль обирається залежно від характеру та навичок людини. Оператор – азартний і рішучий, штурман – спокійний і виважений, заряджаюча особа – допоміжна.
Є різні типи дронів: FPV, бомбери, розвідувальні, НРК – і кожен вимагає різного підходу. Ми ж всі розуміємо, що тільки технології і роботизовані системи дають нам шанс перемогти. Тому посад стає все більше і більше, і, повірте, вони постійно не зайняті.
Якщо говорити про безпеку, то оператори БПЛА зазнають втрат, інколи гинуть або потрапляють у полон, особливо близько до переднього краю.
А немає в нас перспектив віддалити операторів кудись подалі від лінії фронту?
Ми можемо їх віддалити і намагаємося це робити, але тоді треба враховувати, що підлітний час буде не умовно п’ять хвилин, а сім, дев’ять, десять хвилин. Плюс ще яке-небудь спорядження – дві-три хвилини для дрона, це вже, уявіть собі, 13 хвилин. Все, ми втратили. Тому ви повинні десь комбінувати ризик з ефективністю.
Це стосується, зокрема, розвідувальних дронів. На жаль, далі не відсунешся, бо радіоефір дуже завантажений: раніше дрони літати на 10-12 км – це було нормально. Зараз 7-9 км – це вже дуже хороший політ. Таких польотів на 15-16 км, як раніше, вже не буде.
Скажіть, а якщо оператор БпЛА втрачає дрон, ви його караєте якось?
По-перше, ми здійснюємо статистику і аналіз втрат дронів. При втраті дрона оператор одразу пише певну доповідь, додає обставини втрати. Ми стараємося мінімізувати втрати, але коли сильний вітер, розвідку все одно потрібно проводити – і завжди доводиться балансувати між ризиком і виконанням завдань.
Немає такого, що когось б’ють нагайками. Але якщо оператор не дотримується алгоритму дій у критичний момент, він може отримати умовне попередження: «наступні твої дії – такі». Аналіз усіх дій заносимо в базу, створюємо дашборд і відстежуємо динаміку втрат та результатів щомісяця.
«Кадрів не вистачає, тож ми змушені шукати людей будь-якими способами»
Ви також казали, що є дефіцит кадрів і завжди потрібні оператори. Як у вас із рекрутингом?
В цілому, військово-морські сили, як і бригада, проводять рекрутинг через інтернет, білборди, власні рекрутингові центри. Але цього недостатньо. Ми намагаємося розвивати і популяризувати рекрутинг, переконувати людей приєднуватися, берегти людей та шукати, чому вони обирають нас, а не інші бригади.
А ви, як командир, що робите, щоб люди приходили саме до вас?
Напевно, веду діалог: розповідаю, як служиться, яка культура підрозділу, які правила. Ця щирість інколи окуповується – підрозділ стає більш успішним.
Ви маєте на увазі публічні заяви чи інтерв’ю?
Все вірно, це діалог. Як служиться, як командир відноситься до особового складу – ці речі важливі для майбутнього рекрутера. Тут є секрет успішного рекрутингу.
Коли для вашого батальйону вік має значення?
У морській піхоті достатньо молоді, і вік дійсно важливий: молода людина більш здорова та витривала. Умови служби непрості, але на будь-який вік можна знайти відповідну посаду. Так, а є в нас бекенд. Це ті служби, які забезпечують роботу «переднього краю», умовно, пілота. Це можуть бути інженери, техніки, аналітики, диспетчери й так далі, аж до кухаря чи лікаря.
Ми знаємо, що нещодавно президент підписав закон «60+» – тобто особи, які досягли 60 років, можуть за контрактом іти на службу. Як ви ставитеся до такої ініціативи? Чи потрібні вам такі кроки?
З моєї точки зору, ці люди можуть бути або дуже кваліфікованими спеціалістами: інженерами, електронниками. Або ж це продиктовано необхідністю закривати певні посади особовим складом. Я би теж спростив процеси в армії, зробив їх простішими. Документообіг і все інше можна або автоматизувати, або зменшити. Є багато посад, де роботу треба виконувати, і це, на жаль, непросто реформувати, але дуже потрібно. Бо часто здається, що людина на посаді потрібна, але сам процес можна було б зробити простішим.
У деяких військових є побоювання, що люди старшого віку повернуться на посади, маючи високі офіцерські звання: майори, полковники тощо, і принесуть із собою радянське виховання й погляди. У вас немає такого побоювання?
Є, звичайно. Доведеться давати бій таким поглядам і доводити роботою інші підходи. Це серйозний аргумент. Ми це явище називаємо «совок», його в армії не любимо й уникаємо. Але все одно це узагальнення. Неможливо сказати однозначно, що саме так і буде. Навпаки, армія дуже оновилася, з’явилося багато молодих командирів, і це добре.
А ще хотіла запитати про корпусну систему. З березня 2024 року було створено 30-й корпус морської піхоти, куди увійшла і 35-та окрема бригада морської піхоти. Скажіть, будь ласка, що для вас змінилося всередині? Чи стало менше бюрократії, чи навпаки більше? Чи ефективніше тепер працює бригада у взаємодії з іншими?
Думаю, що корпус фактично був створений ще раніше. Бо вже під час операції в Кринках ми діяли як корпус морської піхоти. Усі бригади морпіхів, артилерійські частини, розвідбатальйони – всі були зібрані в одному місці й виконували одне тактичне завдання.
Це було дуже позитивно: велика кількість особового складу, велика ділянка фронту, один командир і тісна взаємодія між підрозділами. Це була вже не сукупність приданих підрозділів, а справді одна велика «машина». Звичайно, були суперечки, чи варто йти в дивізії чи в корпуси. Але корпуси створили, і це вже великий крок, бо навіть у цьому ми наздоганяємо ворога.
Ви згадали Кринки. Скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте взаємодію в корпусній системі тоді?
Тоді вона була вдалою. Хтось виконував завдання повністю, хтось ні, але в цілому ми тримали лад і виконали поставлені завдання. Це було вперше, коли ми воювали як цілий корпус разом зі своєю артилерією.
Що можете згадати про Кринки? Це ж справді історична операція.
Можу згадати лише біль, більше нічого.
Тобто ви вважаєте, що, можливо, операцію краще було відкласти?
Я не маю права давати оцінку загалом, але, на жаль, запам’яталося саме так. Нічого доброго там не було. Операція в Кринках принесла великі втрати українському війську, хоча ще більші – російському. Ми вдячні всім, хто брав у ній участь. Вічна шана і пам’ять тим, хто поліг у бою.