Крымчанка Анна Ризатдинова – прима украинской художественной гимнастики. Сейчас она тренируется в Киеве. В Рио Анна выиграла бронзовую медаль. Ризатдинова не раз публично заявляла, что считает Крым Украиной. Осталась в Украине и выступила в Рио и еще одна гимнастка – Александра Гридасова.
Українські атлети бачать російських спортсменів і спілкуються з ними значно частіше, ніж вмикають новини про війну на Донбасі, і тому не дивуйтеся, що, отримавши від московських пропагандистів питання “в лоба”, вони співчувають і підтримують тих, із ким їм іще неодноразово тусити на змаганнях.
Звісно, збірну України є за що критикувати, але аргументувати цю критику грою Ісландії та кричати, що наша команда зобов’язана була зіграти не гірше, – це вже явне пересмикування, далеке не лише від футболу, але й від елементарної логіки.
Коли вся Україна на різні голоси говорить лише про одне – якими ж зрадниками, інвалідами, алкашами та «лінивими мільйонерами» раптом під час Євро-2016 стала національна збірна з футболу – важко не піддатися загальному тренду й не копнути «зажратих звйозд» у спину й трохи нижче. Але спробуємо.
Рідко коли поразка збірної Росії приносить стільки задоволення, як на нинішньому Чемпіонаті Європи. І єдине, що може це задоволення зіпсувати – футбольні телетрансляції від каналів Ріната Ахметова.
Якщо Євгенові Селезньову тепер заманеться знову отримати виклик до збірної, найкращий спосіб для нього — оголосити в наступному інтерв'ю, що Україну він не зраджував, оскільки Кубань — це ж і є Україна, просто окупована московитами дещо раніше за Макіївку.
Крымчанка Анна Ризатдинова – прима украинской художественной гимнастики. Сейчас она тренируется в Киеве. В Рио Анна выиграла бронзовую медаль. Ризатдинова не раз публично заявляла, что считает Крым Украиной. Осталась в Украине и выступила в Рио и еще одна гимнастка – Александра Гридасова.
За три года аннексии крымский футбол побывал в России и вышел из нее, а теперь стремится к самостоятельности.
Українські атлети бачать російських спортсменів і спілкуються з ними значно частіше, ніж вмикають новини про війну на Донбасі, і тому не дивуйтеся, що, отримавши від московських пропагандистів питання “в лоба”, вони співчувають і підтримують тих, із ким їм іще неодноразово тусити на змаганнях.
Звісно, збірну України є за що критикувати, але аргументувати цю критику грою Ісландії та кричати, що наша команда зобов’язана була зіграти не гірше, – це вже явне пересмикування, далеке не лише від футболу, але й від елементарної логіки.
Коли вся Україна на різні голоси говорить лише про одне – якими ж зрадниками, інвалідами, алкашами та «лінивими мільйонерами» раптом під час Євро-2016 стала національна збірна з футболу – важко не піддатися загальному тренду й не копнути «зажратих звйозд» у спину й трохи нижче. Але спробуємо.
Рідко коли поразка збірної Росії приносить стільки задоволення, як на нинішньому Чемпіонаті Європи. І єдине, що може це задоволення зіпсувати – футбольні телетрансляції від каналів Ріната Ахметова.
