ГоловнаБлогиБлог Петра Андрющенка

Брак «гарматного м’яса». Чи може Росія воювати вічно?

Є думка, яка жваво підтримується російськими вкидами, про стабільність та лінійність мобілізації / рекрутингу на війну. Але чи це дійсно правда? Ми дослідили реальний хід мобілізації, спираючись винятково на публічно доступні, оголошені офіційно дані. Ті, які відверто розфарбовують сумну реальність в кольори рожевих поні. Отже. 

Призовники на призовному пункті в Москві, Росія.
Фото: EPA/UPG
Призовники на призовному пункті в Москві, Росія.

Динаміка російської мобілізації за три роки показує чітку тенденцію спаду після пікового періоду 2023 року. У 2022 році «стартовий етап» війни. Мобілізація становила 318 тисяч осіб. Це був шоковий набір, спрямований на латання провалів після перших місяців кампанії.

У 2023 році бачимо стрімке зростання до 540 тисяч, що стало піком мобілізаційного ресурсу. Саме цей рік закріпив головну мобілізаційну хвилю, коли Москва намагалася стабілізувати фронт після поразок і втрат 2022-го.

Далі – спад. У 2024 році кількість мобілізованих скоротилась до 440 тисяч, а станом на початок жовтня 2025-го — ще нижче, до 336 тисяч. Це вже мінус майже 40% від пікового рівня 2023 року.

Тобто за три роки спостерігається згасання темпів мобілізації, що може свідчити про вичерпання резервів, втому суспільства, дефіцит технічного забезпечення або спробу приховати реальні масштаби втрат за рахунок «тихої» рекрутингової кампанії.

Паралельно Кремль продовжував поповнювати армію через напівлегальні структури — «добровольчі» загони БАРС, «Редут», залишки «Вагнера» — більшість яких після 2023 року формально підпорядковано Міноборони РФ.

Якщо ж подивитися на строкову службу, там навпаки — повільне, але стабільне зростання:

  • 2022 — 254 тисячі,
  • 2023 — 277 тисяч,
  • 2024 — 283 тисячі.

У 2025-му загальний план — 295 тисяч (160 весняний + 135 осінній призов).

Тобто професійна мобілізація сповільнюється, а строкова — зростає, що за звичайного перебігу спав має вказувати на поступове зміщення балансу від бойових підрозділів до тилового та навчального резерву. В реальності це свідчить про спробу та сподівання максимального залучення строковиків та заміщення ними провалу в рекрутингу. 

Попри це, у серпні 2024 року Путін формально збільшив «штатну чисельність» армії до 2,39 млн осіб, із них 1,5 млн військовослужбовців. На практиці це – не реальний показник, а бюрократична легалізація дефіциту, тобто створення паперових посад без фактичного укомплектування.

У підсумку після короткого періоду нарощування у 2023 році мобілізаційна динаміка РФ рухається вниз, що відображає природне виснаження людського ресурсу при незмінних результатах на фронті. Зростання чисельності строковиків і розширення «штату» виглядає радше спробою компенсувати втрати цифрами, ніж реальним посиленням армії.

Росія може воювати вічно. Але не довго… 

Петро Андрющенко Петро Андрющенко , керівник Центру вивчення окупації