Найбільше забрала «різанина в Криму» — там остаточно роздовбали ППО і фрагментували його з єдиної системи в острівці.
Оскільки матки заносять дрони, використовують масові дипстрайки й хибні цілі, поки триває полювання на РЛС і ЗРК, противник зазнає важких втрат.
Найцінніше — це МіГ-31 (аеродром Бельбек, 38-й ВАП). СБУ отримала і економічно, і психологічно вкрай важливий фраг (очки за знищення ворога в комп'ютерних іграх. — LB.ua).
Природно, приємні і Су-27 (там само, на аеродромі Бельбек) — це борти ППО, які дозволяють економити ресурс нових машин і збивати наші БпЛА, що майже щоночі приходять по Криму. Знищення машини з пілотом на зльоті — помста за нашу втрачену «сушку».
Плюс тіньовий флот в Африці — конкретно в Судані. Росіяни втратили два важкі Іл-76ТД з усіма екіпажами. 14 покійників. З досвідченими пілотами, які могли сісти на ґрунт і розуміли місцеві реалії. Підготувати таких — це роки і багато мільйонів зелених папірців.
Один розбився біля аеропорту Порт-Судан, бо Хартум для них закритий, другого збили ПЗРК біля Бабануси.
Здається, що на нашу війну це впливу не має, але бюджет в Міноборони РФ один, а Африканський корпус Росії діє — його треба постачати, вивозити поранених і награбовані ресурси.
Можна скільки завгодно тасувати цифри в передачах техніки, але підняти Су-27 зі звалища, зробити йому капіталку і відправити в Крим полювати на дрони — це не новий борт.
А росіяни втратили багато нових, штучних. Той самий Су-34, у якого через сходження крісла в ангарі повиривало кабелі, зруйнувало приладову панель і загинули пілот і штурман — це або Хурба (277-й БАП), або Воронеж (47-й БАП), робочі полки війни.
Той самий МіГ-31 у Криму — можливо, він і ремонтопридатний, але тривалий час у бойових діях участі не братиме. Якщо взагалі не перетвориться на донора.
Два Су-30, які спалили агенти ГУР у Липецьку (аеродром Липецьк-2, 4-й ЦБЗ і ПЛС) і морський МіГ-29К ескадрильї «Адмірала Кузнєцова», забитий ГУР у Новофедорівці (аеродром Саки, 43-й ОМШАП) — найцінніша операція, зрив навчального процесу...
А-50 і А-60 у Таганрозі (аеродром Таганрог-Північний, ТАНТК ім. Берієва) взагалі унікальні й «аналоговнєт» — по суті, у них накрилися три програми: експериментальний лазер, літак ДРЛС і останній «піднятий з колін» Ан-22 «Антей» (аеродром Мігалово, 12-та ВТАД).
У вертольоті, що розбився в Дагестані (Ка-226, район Каспійська), загинула верхівка заводу АТ «Концерн КЕМЗ». Завод виробляє комплекси «Ока», «Гурт» і «Карат». Це системи, які перевіряють справність озброєння й електроніки літаків Су-30, Су-34 й Су-35 перед вильотом. Якщо ці системи не працюють або їх не модернізують, техніка починає глючити (що веде до аварій, як, наприклад, з катапультою в ангарі).
Крім того, пілоти, штурмани і техніки. З тими, хто вийшов у стелю в Су-34, загиблими в Ан-22 під Твер'ю (Мігалово), з представниками заводу, зі згорілими в Су-27 на зльоті — це до 30 осіб. Наприклад, підготувати пілота бомбера Су-34 — це мільйонів п’ять доларів.
Чому ми так затято пишемо про гроші? Той забитий літак коштував стільки-то мільйонів, а РЛС «Небо» — стільки-то. Крім того, ось Ан-26 (аеродром Кача, 318-й ОЗАП) — відносно недорогий, але це рідкісна для відбудови навігаційних РЛС модифікація, і там теж загинув пілот.
Росіяни регочуть, що це тому, що укропи дуже люблять гроші.
Але в сумі літаків більш ніж на 550–650 млн доларів — це відчутно для будь-якої держави, навіть з першої п’ятірки. Жодна країна не здатна зараз відновити такі втрати, тим паче Ан-22 або Бе-200 (аеродром Каспійськ) — штучний товар. МіГ-29К з ескадрильї «Адмірала Кузнєцова» — теж.
У Липецьку не просто аеродром, там 4-й Центр бойового застосування й перенавчання льотного складу (4-й ЦБЗ і ПЛС). Диверсія там — по суті, дуже цікава операція з вербування й багато болю для молодих пілотів РФ, які тепер перевіряють, з якого боку табуретки опиняться в контррозвідці.
Останній місяць став воістину чорним для російських Повітряно-космічних сил. Вони втрачали літаки на лінії, у глибокому тилу, у відрядженнях і навіть у власному «гаражі». Це не рахуючи тих, про кого немає даних: прилетів у капонір, підгорів, втягнули, замінили небіжчиком з-під паркану, сховали під сіткою. Наші дрони, щільний графік польотів, ресурс, що стрімко скорочується, втома, бойові дії на двох континентах — усе це веде до деградації можливостей РФ у небі.
Багато це чи мало? Для прикладу, коли США разом з коаліцією у 2003-му розгромили Ірак, то втратили 19 машин, з яких більшість — вертольоти. Річне виробництво бортів у РФ разом з експортом — машин 30 і, можливо, 5–6 важких транспортників.
Тож втрати відчутні і в контексті грошей, і в контексті потужностей виробництва, і в контексті будь-якої країни. В Іраку навіть у 2003-му була відносно непогана ППО, і там не було легкої прогулянки. Крім того, Москва втрачала людей. Три десятки досвідчених пілотів, штурманів і техперсоналу. Ще до 120 млн втрат. І хмара людського досвіду. І потрібно тягнути в Африку заміну. І розслідувати, хто спалив навчальну матчастину і хто не догледів.
Це добре. Це знову кремлівська кишеня. Основна операція зараз по кишені — це порти Причорномор'я і танкери. Але це не означає, що стрімка деградація авіації не робить Москві боляче. Аварії та пригоди — це чітка ознака, що система не вивозить темпу, який їй нав'язують кремлівські діди.