Росіяни кинулися знімати відео нібито в Куп’янську в селах за 12 км від лінії, знову доповідати про взяття, коли у вуличних боях загинув російський штурмовик з позивним Лаврик. Саме він регулярно з'являвся в пропагандистських матеріалах про успіхи РФ у Куп’янську.
При цьому голова пресцентру угруповання «Запад» Шаров з олов'яними очима далі розповідає, що все під контролем, поки на промці триває зачистка.
Це не «вона потонула» й у «бабусі статевий член дідуся», це не «таку форму можна було купити в будь-якому військторгу». Це президент ядерної держави створює альтернативну реальність. Простими словами — бреше без сорому.
Противник чітко розумів, що штурмувати Куп’янськ-Вузловий у лоб, коли за Осколом позиції арти і пілотів, на високому березі — це дорого і кровопролитно.
Наші будуть стрибати на запасні позиції, їх будуть забезпечувати «головами», снарядами і паливом, а Москва не може застосувати улюблену тактику просочування, ривків на мотоциклах і високоточне озброєння, щоб вибити наші «очі», пілотів скидів та артилерію.
Там річка, висоти, підготовлений фронт, РЕБ у глибині, ППО — незручно, боляче і дорого.
Тому вирішили піти шляхом Сталінграда — якщо нав'язати вуличні бої в Куп’янську за річкою, то не важлива підготовка частин, важлива лише кількість. Так можна було передавити плацдарм за Осколом і задушити наші частини в мішку.
Може, не 15 батальйонів, як казали росіяни, але це було б оточення. Мости там порубані чавуном, переправа — це човни, плоти і постачання дронами.
Посадити все це на дрони — різко впаде кількість скидів і підтримки на лінії, а НРК через річку не їдуть, та й понтони довго не живуть.
Хоч одночасно робити так у Мирнограді, північних кварталах Покровська і в Сіверську неможливо. Не вистачить ресурсів. Потрібно було вибирати точку прикладання зусиль.
Але командири гнали вперед-вперед: Герасимов уже доповідав Путіну про успіхи, на переговорах хотілося викласти козирну карту.
Тому вирішили, що підтиснуть з півдня біля Кругляківки, позначать загрозу там, щоб частина оборонців відтягнулася; будуть тиснути на Куп’янськ-Вузловий з фронту, біля насипу залізниці, де елеватор і склади.
Використали трубу, як в Авдіївці — занедбаний дренажний колектор і газову трубу з точкою входу в Лимані Першому, щоб просочитися в приватний сектор і до промки біля лісового масиву.
Поки ми розкрили її і підірвали тоннами вибухівки, а це сталося аж у вересні 2025-го, росіяни змогли інфільтруватися і наробити нір, сісти в підвалах, підготувати будівлі до оборони. Не удар у спину, але несподівана загроза, що перевернула карти вогню і взаємодію між будинками, підготовленими до оборони з півночі трохи по іншому маршруту. 13 жовтня в місто від Лимана Першого прорвалася «парадна колона». Частини 121 і 122 полку 11 корпусу і танкісти 1 танкової армії.
Два десятки машин на швидкості, камуфляж, схожий на наш десантний, проскочили через мережу спостережних пунктів, потрапивши під вогонь уже в міській межі. Велика частина десанту вийшла біля Комбікормового, хоча хвіст колони Сили оборони знищили.
Вийшов листковий пиріг, коли частину будівель у місті контролювали наші, а частину — противник.
Через загрозу з півдня з тими, хто просочився трубою, і проривами з півночі в Заоскіллі на лівий берег у нас почалися проблеми в самому місті.
Ворог тиснув КАБами по будівлі міськради і музею, артилерійським вогнем і спробами знову прориватися.
На півночі ширилася сіра зона, через яку квадроциклами і наземними роботами тягали постачання, звісно, через річку плотами й човнами теж. На промку регулярно заходили малі групи. Синьківку буквально перетерли. За ними були чисельна перевага і чавун.
І довелося перекидати туди з глибини «Хартію», полк «Скеля», додаткові сили 92-ї («Ахіллес» розгорнули і посилили) і дві бригади ТрО, сковувати сили противника на північ від Куп’янська.
Проводити по суті корпусну операцію. Перетискати пілотів ворога й організовувати кілзону, щоб до тих, хто прорвався в місто, не тягнули постачання. Наступним етапом стали удар на Редьківку малими групами і зачистка промки. Дві артилерійські бригади опрацьовували тактичний тил противника по обидва береги Осколу.
Поки підійшли наші підкріплення, тривали дуже важкі бої. І досить кровопролитні. 92 ОШБр багато місяців без ротації, 14 ОМБр теж ветерани сектора, плюс ТрО — вони витягнули бої в забудові та передмістях.
Зараз, наприклад, колумбійці — дуже хороші, дисципліновані бійці, одними з перших з ГУР, ССО, КОРДом увійшли в міську межу біля вокзалу — зазнають там втрат. Бо протипіхотні міни, прильоти дронів, противник затягнув у місто кабельне господарство (кабелі від антен для виносу, від генераторів в укритті до точки заряду батарей і т.д.), антени і пілотів. І отримує яке-не-яке постачання з повітря. І артилерійську підтримку.
Але ті з росіян, хто прорвався в Куп’янськ — смертники. І це все сталося тому, що Путін хотів красиву картинку до чергового раунду переговорів. Щоб один рудий джентльмен знову сказав, що в нас немає карт.
Ось що сталося в Куп’янську — невдало витягнули кишку й хотіли повторити операцію в Авдіївці з трубою. Приблизно 1200 росіян заплатили або заплатять за фантазії старого маразматика своїми життями, ще кілька тисяч стали каліками або вийшли з ладу на місяці.
Виступ на схід від Осколу постачається, значить, ворог втрачатиме тут більше через висоти і річку. І по суті тільки це важливо, а не букви на стелі, в яку росіяни всадили чимало fpv, щоб розповідати, що все йде за планом.
У нас є резерви в глибині, але їх не вистачає на протяжний фронт, тому використовується тактика пожежних команд. Підсумок — росіян добивають у забудові. Ситуація стабілізована. Путін бреше, коли відкриває рота. Вічна пам'ять нашим загиблим побратимам.