Що таке Легіон і хто такі легіонери?
Інтернаціональний легіон (офіційно — Інтернаціональний легіон територіальної оборони України, ILDU) — спеціалізований підрозділ Збройних сил України, сформований для залучення іноземних добровольців до боротьби проти російської агресії. Він існує з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Усі чотири батальйони, серед них 157 навчальний центр, є частиною Сухопутних військ ЗС України. Головне управління розвідки (ГУР МО України) також має свій підрозділ, укомплектований іноземцями — Міжнародний легіон.
Найважливіше правове питання і одна з улюблених кісток, котрі обсмоктує російська пропаганда, — правовий статус легіонерів. Отже, легіонери не найманці. Усі іноземці мають такий самий контракт, як будь-хто з українських військових, і проходять військову службу в порядку і за правилами, встановленими українським законодавством. Тож штанга, нешановні ворожі пропагандисти.
У березні 2022-го, практично на початку вторгнення Росії, виявили бажання приєднатися до Сил оборони України близько чотирьох тисяч іноземних добровольців із 75 країн світу. Якби не наша війна чи футбол, про існування Фарерських островів знали б лише ті, кому слід. Але в легіоні громадяни цієї країни є. Сформовані бразильська, португальська, французька, грузинська роти.
28 лютого 2022-го Президент України видає указ № 82, котрим на період дії воєнного стану запроваджує безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, охочих вступити до ILDU. Тоді ж у медіа з’являються фото перших легіонерів у окопах під Києвом.
До квітня 2022-го вже сформовані чотири батальйони в складі Сухопутних військ ЗС України. Військові голову не сушили і дещо адаптували під цю задачу штат звичайного стрілецького батальйону. Що було не надто далекоглядно і чого не виправили до сьогодні. Ще повернемося до цього. Є штат такого батальйону на HUMWEE, але отримати 70–90 броньовичків якось не склалося.
Паралельно з цими чотирма сформували батальйон ГУР, котрий укомплектували росіянами, білорусами та ветеранами армій західних країн. Підрозділ заточений на розвідку, диверсії та агентурну роботу.
У складі 59 мотопіхотної бригади з ветеранів ЗС США й Австралії сформували окрему роту Chosen Company. На жаль, щось пішло не так — і після 39 місяців на фронті цей підрозділ розформували.
У листопаді 2024-го оголосили про формування в Польщі Українського легіону, котрий комплектували громадянами України, що проживали за кордоном. Загалом приєднатися побажали понад 500 осіб з 30 країн.
Бойовий шлях легіонерів викликає щире захоплення: бої за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Запоріжжя, Донеччину та Луганщину. Битва за Київ, контрнаступальна операція на Харківщині, бої за Сіверодонецьк, Лисичанськ, Сіверськ, Бахмут, Херсон, Покровськ, Куп'янськ.
У березні 2022-го внаслідок ракетного удару противника по Яворівському полігону були поранені близько 100 легіонерів, що проходили там курс БЗВП.
21 листопада МО України оголосило, що розформовує Легіон начебто через зростання втрат. Три батальйони включать до складу штурмових полків новостворюваних «штурмових військ».
Чергове недолуге рішення.
Чи спроба вбити міжнародний добровольчий рух на підтримку України, адже Легіон — символ глобальної підтримки України?
Чи спроба надути непотрібний Сухопутним військам компонент (десантно-штурмові війська у ЗС України вже є, їх хіба замало?!) до обсягів, котрі дозволять запровадити генеральську посаду під свою людину?
Щоб відшукати зернину правди, довелося зателефонувати безпосередньо до одного батальйону Легіону. Що можна розповісти як резюме бесіди з командирами легіонерів?
Сьогодні Легіон — самодостатня й непогано збалансована система, досить закрита, але ефективна на полі бою. Уся піхота трьох батальйонів — майже на 100 % іноземці, крім офіцерів, котрі на 100 % українці. У підрозділах забезпечення і підтримки іноземців — третина.
Якоїсь миті в Легіоні зрозуміли, що потік рекрутів усихає, піхоти все менше, наступальні можливості невпинно знижуються, а у противника — навпаки. І з цим щось слід робити якнайшвидше. Маючи доступ до іноземного досвіду з перших рук, командування легіонерів зробило ставку на комбінацію «авіаудар БпЛА — наземні штурмові дії піхоти». Тобто об’єкт атаки ретельно розвідують з повітря, після цього основні його елементи знищують ударами БпЛА різних типів і вогнем важких вогневих засобів — і лише тоді свою справу робить піхота. Цю тактику вони назвали «концепція підтримки маневру».
Така тактика не потребує великої кількості штурмовиків, їхні втрати мінімальні, але застосовувати БпЛА навчено 60–70 % персоналу батальйону, адже в штаті — лише взвод БпЛА, тому багатьом доводиться опановувати суміжну ВОС. Зворотний бік медальки — нагальна потреба мати якісно навчену, добре треновану та вмотивовану піхоту. Тобто 2/3 батальйону вогнем готують штурмову дію, третина виконує її.
Ще одна цікавинка — паростки стандартів НАТО, що пробилися через щебінь розмов про їх запровадження в Силах оборони. У Легіоні дійшли висновку про пряму залежність успішності тактичних дій від ретельного планування, організації, забезпечення та постійного стійкого оперативного управління боєм. І застосували неочікуваний і дуже простий підхід, котрого я, витративши на комунікацію з іноземними військовими добряче так часу й особисто відвідавши і МО різних країн-членів НАТО, і штаби, і військові частини, не зустрів ніде: командний пункт батальйону поділили на два складники, чого бойовий статут Сухопутних військ не передбачає в цій ланці.
На передовий КП максимально близько до бойових порядків першого ешелону винесли інформаційно-аналітичний підрозділ штабу батальйону, котрий в режимі реального часу збирає, аналізує, узагальнює інформацію про перебіг бою та передає висновки на основний КП. Там розгорнуті всі структурні підрозділи, які планують, управляють, забезпечують і підтримують бойові дії. Формально це класична S-структура штабу батальйону, прийнята в НАТО. Тобто освіта офіцерів і бойовий досвід персоналу підштовхнули підрозділ перейти на стандарти НАТО, формально не переходячи нікуди. Загалом до управління боєм залучають до 18 суб’єктів, що багатенько.
Ще один важливий момент — командирів бойових груп залучають до планування й організації бою на кінцевому етапі планування, коли визначають бойові задачі підрозділам і формують вказівки для забезпечення бою. Отут і заховані висока ефективність і низькі втрати.
Окремо варто згадати створену в Легіоні систему рекрутингу. Лише одна з останніх SMS-розсилок виявила приблизно дві тисячі потенційних рекрутів, що говорить і про високу довіру до Легіону, і про мотивацію битися за Україну.
Що отримають Сили оборони, розформувавши Легіон і вливши його підрозділи до штурмових військ?
— Розбиту вітрину міжнародної підтримки оборонних зусиль України;
— Удар по міжнародному іміджу України;
— Втрату трьох автономних високомотивованих злагоджених бойових організмів тактичного рівня.
Якщо пояснити геть просто, то вливання чогось кудись у більшості цивільних випадків має якийсь такий вигляд: у Миколаївській області об’єднали два райони. Чи не першочерговим заходом нового райцентру стало переміщення люстри з міського кінотеатру та бордюрів з центральної площі скороченого райцентру до нового. В армії при цьому всі боєздатні компоненти/підрозділи, найкраще озброєння/обладнання вилучають з нових підрозділів до старих, а якщо такі «реформи» неможливі, найкращі підрозділи починають виконувати завдання в інтересах «старшого начальника» замість завдань за призначенням.
Укотре постають питання: чому замість сформувати з трьох батальйонів Легіону Інтернаціональну бригаду їх розчиняють у штурмових полках, котрі ще формують? який у цьому сенс? у чому виграш?
Днями в Києві відбудеться прощання з двома легіонерами — громадянином США і громадянином Південної Кореї. Вони не мали жодного обов’язку перед Україною, крім власного сумління, але погасили наш борг власним життям.
Легіонери, честь!