У російських штабах перебувають китайські офіцери, які вивчають нові технології і тактику бойових дій в умовах сучасної війни. Загальна чисельність китайського контингенту у складі ЗС РФ може сягати приблизно 1000 осіб.
Росія критично залежить від поставок боєприпасів з Ірану та КНДР. У разі їх припинення власних запасів вистачить на рік війни, але набагато швидше ворог може залишитися без гарматних стволів.
Після відходу ОТУВ «Сіверськ» в Україну логічно припустити, що вивільнені війська противник поверне на ті напрямки, звідки він їх забрав – під Покровськ, Торецьк, Куп'янськ, Часів Яр.
У партнерів космічних розвідувальних можливостей більше в рази. Україні слід зосередитися на побудові теплих стосунків та надійних каналів отримання розвідувальної інформації.
Попереду дуже тривожний період турбулентності, який називається «набуття спроможностей органом військового управління». Хотілося б, щоб це не позначилося на лінії бойового зіткнення.
Ворог розтринькав стратегічні резерви — як не всі, то більшу частину — і провести одночасно дві наступальні операції рівня армії або декількох армій не зможе.
Важка оперативна ситуація практично вздовж всієї лінії бойового зіткнення довгий час не дає українському суспільству підняти голови та побачити світло на обрії.
У лютому слід очікувати відновлення наступу противника в Курській області, запеклих боїв на Харківщині, відходу Сил оборони з Часового Яру, боїв на підступах до Краматорська й початку штурму Покровська.
На Харківщині противник вклинився на 8,5 км на Липцівському напрямку й на 6 км на Вовчанському, не виконав жодного оперативного завдання й буксує там і сьогодні. Але група генералів й офіцерів опинилася за ґратами.
Успіхи ворога на плацдармах Часів Яр — Курдюмівка — Торецьк — Степанівка і Степанівка — Торецьк — Керамік — Баранівка наблизять Росію до її мети — повної окупації Донецької області.
Закінчити війну на вигідних для України умовах можна завдяки стратегічній наступальній операції. А щоб спланувати й організувати її, військово-політичне керівництво України має змінити своє уявлення про війну.
Російські полонені якість підготовки далекосхідних «союзників» оцінюють так: північнокорейські спецпризначенці недотягують навіть до рівня російської піхоти.
Україна зможе захопити ініціативу після кульмінації російського наступу на заході Донецької області, якщо отримає достатню й активну військову допомогу Заходу.
Перед Європою сьогодні постали два геостратегічні виклики — криза світової системи безпеки й нагальна потреба посилити східний фланг НАТО. Створити нове регіональне безпекове об’єднання видається логічною відповіддю на ці виклики.
Україна, якщо вона хоче залишатися морською державою, повинна облишити континентальне мислення й шукати стратегії протидії російській морській експансії.
Міжконтинентальний жест Путіна для нас не означає нічого. Уся Україна прострілюється балістичними й крилатими ракетами, здатними нести ядерні бойові частини. Якби росіяни збиралися — ми вже давно отримали б. Цей меседж не нам.
Або ми змінимось: переглянемо всю систему управління військами від самого верху аж до відділень, перерозподілимо повноваження, будемо призначати за здібностями, а не через лояльність, — або приєднаємось до динозаврів.