Сьогодні вирішується питання, стане Україна центром оборонних технологій чи залишиться місцем, де ці технології перевіряють, після чого їх масштабують і продають уже компанії інших країн.
Ударні літаки ВПС Ізраїлю завдали удару по головній базі Північного флоту ВМС Ірану в Бендер-Ензелі на Каспії, котрий до 19 березня вважали внутрішнім озером Росії та Ірану.
Іран міг втратити до половини конвенційного флоту, але швидкісні катери для оборони протоки переважно зберіг. Тому КВІР все ще має потенціал для асиметричних атак.
Швидка поразка іранського режиму і демонстрація нездатності Росії допомогти черговому союзникові — після краху Башара Асада й Ніколаса Мадуро — в інтересах України.
Ворог масштабує безпілотні системи до рівня окремого роду військ. 165 тисяч особового складу, нові полки в кожному окрузі і дрони на оптоволокні. Досліджуємо, як агресор готується до наступальної
кампанії.
Минулого тижня в медіа і соцмережах з'явилися повідомлення про певні успіхи Сил оборони в Запорізькій області. Пишуть ледь не контрнаступ. Що ж насправді відбувається?
Упродовж зими угруповання противника вирішуватимуть дуже обмежені тактичні завдання, формуючи умови для наступальних операцій, цілями котрих стануть штурм «поясу фортець» і прорив до
Запоріжжя.
Аналізуємо оперативну ситуацію на Сумському, Харківському та Куп’янському напрямках і пояснюємо, чому ці ділянки фронту стали «донорами» для головного удару ворога.
У 2026 році противник зможе завдавати авіаударів двома-трьома сотнями БпЛА за ніч, у масованих ударах задіюватиме по шість-дев'ять сотень і впродовж року здійснить дві-три спроби перевантажити
нашу ППО супернальотами.
За час великої війни флот ворога позбувся 29% спроможностей завдавати ракетних ударів по цілях на суходолі та 54% спроможностей висаджувати морські десанти. З українського боку задіювали 0 (нуль)
кораблів.
хоч і повільно, але невпинно, спроможності противника продовжувати агресію знижуються, крутити маховик війни з колишнім темпом вже не виходить. Спостерігаємо накопичувальний ефект від дій Сил
оборони України.
Останніми днями циркулює багато інформації про різні ракети — то російський «Бурєвєснік», то Україна і США обговорюють «Томагавки». А ще ж українські «Фламінго». То до нас летять, то від нас, то
взагалі допомога від США.
Експорт зброї — це стратегічна можливість для економічного зростання, залучення інвестицій і посилення глобальної ролі країни. Однак повернення до монопольних моделей може уповільнити прогрес і
прискорити перенос виробництва за кордон.
Агресору потрібно за будь-яку ціну захопити Лиман і весь район до Сіверського Дінця. Лише такий розклад дозволить у наступі мати достатню кількість варіантів дій.
Важкі бої в північних кварталах Куп’янська триватимуть, ворожі ДРГ намагатимуться лізти вглиб міста та закріплюватися там, новини будуть тривожними, а обстановка – складною принаймні до кінця
року. Але ситуація не виглядає безнадійною.
Оскільки саме нафта є найвагомішим джерелом поповнення бюджету РФ, упродовж усього 2025 року ми спостерігаємо, як добрі і не дуже добрі дрони виносять нафтопереробні заводи на території
Росії.