Віктор Кевлюк
експерт Центру оборонних стратегій
Публікації автора
-
«Аркан», «Катран» і «Мурена»: що в меню російських безекіпажних катерів.
-
Противник ще не перейшов у повномасштабний літній наступ, але завершує розгортання у вихідних для наступу районах. Найближчі 4-8 тижнів покажуть, чи вистачить ворогу ресурсів перетворити нинішній
тиск на реальний прорив.
-
НРК уже не експеримент. Це повноцінний елемент сучасної війни. У найближчі роки їхня роль лише зростатиме, а досвід України, ймовірно, стане основою нової військової доктрини у світі.
-
Тактика тисячі порізів — це не блискавичний наступ, а виснажлива повільна війна. Вона дає росіянам невеликі тактичні успіхи й картинку для ТБ, але коштує великих втрат і не наближає їх до
стратегічної мети.
-
Коли вчергове сядемо балакати про цінність солдатського життя, то маємо памʼятати не про шалені суми грошей і вартість заліза/ресурсу, а саме про життя.
-
Сьогодні вирішується питання, стане Україна центром оборонних технологій чи залишиться місцем, де ці технології перевіряють, після чого їх масштабують і продають уже компанії інших країн.
-
Ударні літаки ВПС Ізраїлю завдали удару по головній базі Північного флоту ВМС Ірану в Бендер-Ензелі на Каспії, котрий до 19 березня вважали внутрішнім озером Росії та Ірану.
-
Іран міг втратити до половини конвенційного флоту, але швидкісні катери для оборони протоки переважно зберіг. Тому КВІР все ще має потенціал для асиметричних атак.
-
Швидка поразка іранського режиму і демонстрація нездатності Росії допомогти черговому союзникові — після краху Башара Асада й Ніколаса Мадуро — в інтересах України.
-
Ворог масштабує безпілотні системи до рівня окремого роду військ. 165 тисяч особового складу, нові полки в кожному окрузі і дрони на оптоволокні. Досліджуємо, як агресор готується до наступальної
кампанії.
-
Про три групи причин, які приводили Росію до поразки у війнах останніх двісті років.
-
Минулого тижня в медіа і соцмережах з'явилися повідомлення про певні успіхи Сил оборони в Запорізькій області. Пишуть ледь не контрнаступ. Що ж насправді відбувається?
-
Війна на морі змінюється тихо. Що про це говорять командувачі флотів наших партнерів?
-
Упродовж зими угруповання противника вирішуватимуть дуже обмежені тактичні завдання, формуючи умови для наступальних операцій, цілями котрих стануть штурм «поясу фортець» і прорив до
Запоріжжя.
-
Аналізуємо оперативну ситуацію на Сумському, Харківському та Куп’янському напрямках і пояснюємо, чому ці ділянки фронту стали «донорами» для головного удару ворога.
-
У 2026 році противник зможе завдавати авіаударів двома-трьома сотнями БпЛА за ніч, у масованих ударах задіюватиме по шість-дев'ять сотень і впродовж року здійснить дві-три спроби перевантажити
нашу ППО супернальотами.
-
Головний висновок року, що минув: ППО — не просто захист неба, а одна з головних умов існування держави.
-
У 2026-му Росія спробує захопити решту Донецької області та просунутися на Харківщині і Запоріжжі.
-
За час великої війни флот ворога позбувся 29% спроможностей завдавати ракетних ударів по цілях на суходолі та 54% спроможностей висаджувати морські десанти. З українського боку задіювали 0 (нуль)
кораблів.
-
Зміни поля бою і артилерія у сучасній війні.
-
хоч і повільно, але невпинно, спроможності противника продовжувати агресію знижуються, крутити маховик війни з колишнім темпом вже не виходить. Спостерігаємо накопичувальний ефект від дій Сил
оборони України.
-
Чергове недолуге рішення МО чи спроба вбити міжнародний добровольчий рух на підтримку України, адже Легіон – символ глобальної підтримки України.
-
Згадуємо минулорічний удар міжконтинентальною балістичною ракетою середньої дальності по Дніпру.
-
Тактичні досягнення, які демонструє ворог, мають поганий вигляд для Сил оборони, котрі не можуть зупинити противника і стабілізувати обстановку.
-
Подальша оборона Покровська — це інвестиція в час і простір для маневру, яка захищає не лише місто, а й весь східний фронт.