Упродовж цього року лише США вклали в оборону України 1,1% свого ВВП (66 млрд USD). Ця інвестиція позбавляє Путіна можливостей коли-небудь реалізувати свої забаганки та відкидає росіян на роки
назад.
На думку росіян, Лиман увійшов разом з Донецькою областю до складу РФ, але годинником насправді керує ГШ ЗСУ – менше ніж добу місто пробуло «російським».
Українські штаби поповнили скарбничку військового мистецтва блискучим зразком сучасного прочитання наступальної операції оперативного угруповання військ, основою котрої є глибокий рейд
механізованих бригад.
Типовими російськими військовими на війні поступово стають пузаті дядьки у старій амуніції, в шоломах зразка 1968 року, нашвидкоруч навчені стріляти приблизно «в напрямку противника».
З одного боку війська мають певну кількість засобів боротьби з повітряними цілями, з іншого – противник з мінімальними втратами щодня атакує з повітря цілі і об’єкти поблизу переднього краю. Що
йде не так?
Найпотужніша наша зброя – український солдат. І без забезпечення надійної роботи системи медичного забезпечення та всіх її складових ця зброя не зможе діяти належним чином.
НАТО чудово розуміє, що неможливо у вкрай стислі терміни опанувати високотехнологічне озброєння, налагодити логістику і, головне, створити систему управління всім тим озброєнням, що надається.
Підсумовуючи перші 100 днів, згадаємо промову Черчилля: «...яка наша ціль? Перемога. Незважаючи на весь жах та те, якою б не була важкою до неї дорога. Бо порятунок можливий лише через
перемогу».