Навіть перед лицем великої біди ми не можемо обрати компетентних, здатних генерувати ідеї завтрашнього дня, а не тягнути радянську валізу, ще й без ручки.
Сили оборони хірургічно точною атакою пробили діру в радіолокаційному полі противника в Криму і завдали удару по головній цілі – судноремонтному заводу в Севастополі.
Свого часу ВМСУ залишилися практично без кораблів, і нині дрібненькими кроками відновлюються після тієї втрати. Спираючись на морські дрони різних моделей, наші моряки перехопили в акваторії Чорного моря ініціативу у флоту противника.
Наша арта вдень і вночі напружено працює, руйнує систему управління ворога, вибиває його штаби, знищує склади, розвалює логістику, ламає противнику його довгі руки – артилерію. Результат має бути. Жодних сумнівів.
Головний висновок – недостатня військова допомога Заходу (у сенсі кількості озброєння, військової техніки, боєприпасів) не основна причина повільних темпів просування Сил оборони.
Якщо ми маємо намір 2024 року на саміті НАТО у США отримати як не членство, то запрошення, слід зараз визначитися з місцем України на східному фланзі Альянсу. Нам реально є що додати до їхніх можливостей.
Для знищення всіх збройних сил ворога нам доведеться провести багато повільних, кривавих, запеклих, тягучих операцій, десь узяти ще більше навчених та екіпірованих бригад і витратити десятки мільйонів снарядів.
Воєнна мудрість каже: сапери ходять повільно, але краще їх не обганяти. Наші передові підрозділи угруповання «Таврія» і є тими саперами, котрі шукають дорогу до перемоги, до звільнення Приазов’я.
За п'ять діб три бригади прорвали оборону противника на всю її тактичну глибину щонайменше на п'яти ділянках. За цей час втрати противника становлять 5700 убитими, 72 танки, 98 ББМ, 69 гармат, 17 РСЗВ.
Рейд РДК і “Свободи Росії” видався на славу і відкриває певні перспективи для ЗСУ. У гібридні ігри можна гратися і вдвох, і навіть усією коаліцією інвесторів в українську оборону, якщо буде треба.
Росія, плануючи удар, спиралася на хибне припущення про автономність дій підрозділів, озброєних ЗРК "Patriot". Але нарвалася на єдину інтегровану систему ППО.
Без переваги в повітрі, здатності відбивати ворожу авіацію як над угрупованнями військ, так і промислово-адміністративними центрами країни війни не виграти. І без винищувачів цю задачу не виконати.
На відміну від РФ, котра намагається затягнути війну та розширити її, зокрема і гібридними методами, Україна зацікавлена в якнайшвидшому розгромі противника.