19 лютого ми дізналися, що лицарі плаща й кинджала кафтана й ножика ліквідували на території Іспанії колишнього російського військовослужбовця Максима Кузьмінова, який утік в Україну на Мі-8. Операцію з гелікоптером у серпні успішно реалізувало ГУР МОУ. Наша розвідка виконала свою частину зобов’язань, виплативши Кузьмінову пів мільйона доларів і надавши йому громадянство. Проте Кузьмінов вирішив не залишатися в Україні й перебрався, як з’ясувалося, до містечка Вільяхойоса в іспанській провінції Аліканте, де придбав нерухомість. Там у своєму гаражі отримав 12 куль.
Дивний збіг: Аліканте — і місто, і провінція — дуже подобається росіянам. А де скупчується російська еміграція, з’являються і спецслужби нашого противника, адже листок краще ховати в лісі. І саме порти цієї провінції забезпечують до 30 % морських вантажоперевезень у російські Приморськ й Усть-Луга (де кілька тижнів тому хлопці Малюка спалили установку для перекачування нафтопродуктів енергетичної компанії «Новатек»). Через іспанські порти йдуть комплектуючі для техніки й обладнання подвійного призначення з Європи.
В Аліканте, Алтеї, Бенідормі й сусідніх містечках уже понад два роки живуть росіяни, які забезпечують охорону вантажів і суден, готівки, якою здійснюють розрахунки та супровід фахівців з «експорту-імпорту», котрі приїжджають із РФ. А вгадаймо, скільки з цього персоналу мають військові звання в ГУ ГШ (російська військова розвідка), ФСБ і СЗР РФ? Ніщо не вказувало на Штірліца: весь персонал оселяється компактно, по 6–15 осіб у будинку чи на віллі, які орендують саме під них, ротація що два місяці, і відпочинком вважають час у РФ, а не в Іспанії.
За всім цим перформансом маячить вкрай цікава фігура такого собі Іллі Ілліча Трабера, «авторитетного бізнесмена» із псевдо Антиквар, давнього партнера і приятеля Путіна, одного з неформальних господарів Петербурга. Трабер мешкає в Росії, Іспанія ж оголосила його в міжнародний розшук у справі про «тамбовське організоване злочинне угруповання». Як цікаво все складається! Ну хіба за такого розкладу не знайдуться кілька хлопців і 12 патронів?! Навіть можна розмістити замовлення серед місцевих мафіозі, гроші ж є!
І не вперше ж таке діється. Навесні 2022 року халепа сталася з колишнім провідним менеджером компанії «Новатек» (ага, саме тієї) Сергієм Протосенею в містечку Льорет-де-Мар, що біля Барселони. Товариш Протосеня попав під «організаційні заходи»: надто багато знав про виведення грошей з РФ до ЄС і їх легалізацію там. А грошики були не прості, а родин, наближених до бункера — Патрушевих, Сєчиних, Ротенбергів, Ковальчуків. На відміну від Кузьмінова, котрого публічно пообіцяли знайти і покарати, а тоді просто розстріляли, тут цілу інсталяцію влаштували: нібито колишній топ поїхав дахом, перестріляв родину й потім самоліквідувався. І знову ж таки – може, спецназ ГУ ГШ приїздив у відпустку, може, Петров з Бошировим укотре якийсь шпиль шукали, а може, знову місцевих рекрутували на таку справу. Убивць Протосені не знайшли. І що характерно, так само не знайшли виконавців ліквідацій десятків чеченських польових командирів, кавказьких активістів, а також російських банкірів і бізнесменів, які брали участь у виведенні грошей з РФ на користь кремлівських.
Хоча буває брак і в роботі цього конвеєра: у ФРН довічне ув’язнення отримав такий собі Вадим Красіков. У 2019-му з документами на ім'я Вадима Соколова Красіков в'їхав до Франції, звідки через Польщу перебрався до Німеччини. 23 серпня 2019 року в Берліні Красіков під'їхав на велосипеді до Зелімхана Хангошвілі, який брав участь у Другій чеченській війні як польовий командир, і зробив три постріли з пістолета. Хангошвілі помер на місці. Після цього Красіков викинув пістолет і велосипед у річку Шпреє, зняв перуку та швидко переодягнувся. Однак двоє пильних німецьких підлітків помітили ці підозрілі дії та викликали поліцію. Але ж як його чекають на болотах! Сам Путін нещодавно в інтерв’ю Такеру Карлсону заявив, що варто б обміняти його на американського журналіста Евана Гершковича, заарештованого в РФ за звинуваченням у шпигунстві.
А ось групі, що скоїла в жовтні 2022 року замах на російську журналістку-розслідувачку «Новой газеты» Олену Костюченко, пощастило більше (чи краще готувалися, чи німецькі підлітки в школі були) — спокійно вибралася з ФРН.
Розвинені мережі російських спецслужб працюють в Іспанії, на півдні Франції, в Італії, Бельгії та Голландії, Німеччині, Австрії, Чехії, Хорватії, Чорногорії, Сербії, Болгарії, Молдові, Туреччині, на Північному Кіпрі, де ще до початку вторгнення в Україну створили, розвинули, повністю легалізували й прикрили міцною легендою великі організації, що складаються з росіян і місцевих. Ці структури убезпечують бізнес-процеси й вирішують супутні завдання пошуку, усунення, вивезення в Росію тих, кого їм замовляють. На Балканах російська мережа для силових акцій використовує місцевий криміналітет, а результати потім списують на розбірки. Великий балканський маршрут нелегальної міграції — один з чотирьох найпотужніших менінгітів європейської служби охорони кордонів FRONTEX. Ну як не скористатися таким розкладом?!
Окрема історія — робота з ісламською спільнотою в ЄС. Серед заступників міністра оборони РФ є генерал-полковник Юнус-Бек Євкуров, колишній президент Інгушетії, мусульманин-суніт за віросповіданням. Має чималий досвід диверсійних операцій. Зокрема, у травні 1999-го на чолі групи з 18 спецпризначенців ГРУ він проник на територію аеропорту «Слатина» в Косові, захопив його й утримував до підходу російського контингенту SFOR у колишній Югославії. Ці походеньки закінчилися серйозною конфронтацією між російським складом і рештою SFOR, деталі операції й досі не розсекречені. Далі служив у розвідуправлінні штабу Приволзько-Уральського округу. Словом, зрозуміло, хто він такий і чим зайнятий.
У Франції та Німеччині російська мережа спирається великою мірою на ісламську спільноту, у яку з кінця 1990-х ФСБ успішно впроваджувала своїх агентів. Атаку на редакцію Charlie Hebdo 7 січня 2015 року організували люди Кадирова, які працювали у Франції. А чи поїхали вони звідти?
У Туреччині російські спецслужби працюють і з криміналом, і з MIT (турецька розвідка). Нібито навіть існує домовленість, що турки можуть проводити операції в РФ проти курдських активістів і турецьких опозиціонерів з Руху Гюлена, попереджаючи про акції росіян, а росіяни так само можуть діяти в Туреччині проти російських і кавказьких опозиціонерів. Якщо виконавці попалися після «відпрацювання», MIT затримує їх, а потім депортує до РФ, де на них чекають нагороди, почесті й підвищення по службі. Турецькі агенти з Росії зазвичай вибираються самостійно. Таке собі спільне підприємство.
Якщо військова розвідка взялася за щось серйозно, то вона будує надійні, залізобетонні канали, щоб забезпечити свою діяльність. А якщо є канал, то його ж можна використовувати і для бізнесу. Наприклад, торгувати зброєю. Складів-баз-арсеналів у Росії не злічити, чого і яку кількість вивозили з груп військ — а хто ж рахував?! А що лишилося колишнім радянським республікам? А теж мало хто рахував. Чи взагалі ніхто. Тобто є чим торгувати. А такий товар завжди дозволяв мати найтепліші відносини з різного роду повстанцями, фронтами визволення, борцями, патріотами і просто кримінальниками.
Якщо ж ви маєте надійну логістику під такий специфічний бізнес, то чому не запустити б у зворотному напрямку наркотрафік? Частиною логістичного ланцюжка наркотрафіку стали Іспанія, Франція, Італія, балканські та балтійські країни.
Наприклад, 23 лютого 2018 року в дипломатичній пошті російської амбасади в Аргентині виявили 400 кг кокаїну. Чи то з Колумбії, чи то з Перу. Тодішня аргентинська міністерка безпеки Патрісія Буллріч розповіла, що кокаїн, який виявили в посольстві Росії в Буенос-Айресі, коштував 50 мільйонів євро. У результаті операції заарештували двох людей в Аргентині та трьох у Росії, а організатор оборудки, на думку аргентинців, перебував у ФРН. З Німеччини підкинув 400 кг наркоти в дипломатичну пошту, ага. Навіть російські слідчі тричі приїздили до Буенос-Айреса, але розслідувати чи вирішити долю цінного вантажу — не повідомляли.
У квітні того ж року слідчі МВС Росії звинуватили організатора постачання кокаїну з Аргентини до РФ Андрія Ковальчука. Сам Ковальчук заперечив, що винен у контрабанді кокаїну, і повідомив, що в Аргентині він закупив партію кави, коньяку та сигар ще в липні 2016 року і зберігав ці товари в посольстві. Склад там у нього, мовляв. При цьому Ковальчук представлявся… співробітником спецслужб РФ під прикриттям!
Тим часом, за деякою інформацією, ще з кінця 2010-х Микола Патрушев, тодішній голова ФСБ, узяв під повний контроль наркотрафік, що йде через РФ, і збут наркотиків у Росії.
Чи знають про це спецслужби європейських країн? Мали б. Чи роблять вони щось, щоб зупинити російських діячів кафтана й ножика та просто кримінальників? Недостатньо. Чому? Імовірно тому, що багато хто з легалізованих росіян створив чудовий симбіоз: вони діляться прибутками, а за погодженням з Москвою — інформацією, натомість сторона, що приймає, обмежується висловленням стурбованості.