У цьому сенсі цікавий коментар військового аналітика американського аналітичного центру RAND Corporation Майкла Бонерта.
На його думку, якби Україна мала від 14 до 21 добре оснащених бригад, то могла б звільнити всі свої окуповані території. Однак зібрати 21 бригаду з приблизно 4000 осіб у кожній, а також навчити й оснастити їх за стандартами НАТО буде нелегко.
«Для порівняння, 21 бригада — це приблизно 50–60 % чисельності армії США на регулярній службі, — заявив Бонерт. — Або, по суті, вам доведеться взяти еквівалент британської, німецької чи французької армій, навчити їх і дати їм 100 % усього необхідного комплекту».
За оцінками Майкла Бонерта, західні союзники України, такі як США й члени ЄС, муситимуть витрачати від 54 до 72 мільярдів доларів на рік, щоб виготовити достатньо ракет і артилерійських снарядів, аби Україна могла знову перейти в наступ.
Питання в тому, чи знайде Україна живу силу і чи готові її союзники витрачати гроші на належне озброєння, зазначив американський експерт з питань оборони Майкл Пек. Утім «дивовижно те, що, попри перевагу Росії в чисельності й озброєнні, Україна все ще має реальні шанси виграти війну», вважає він.
На думку Майкла Бонерта, НАТО має виконати те, що обіцяло Україні, і переконатися, що її сили «будуть забезпечені принаймні на якомусь мінімальному рівні».
Зараз Росія надсилає на фронт від 25 000 до 30 000 нових військових на місяць. Це означає, що Україна повинна завдавати ворогу понад 30 000 втрат на місяць — або близько 1000 втрат на день, щоб знекровлювати противника.
Аналітик RAND також послався на план Міністерства оборони Естонії, у якому викладено дорожню карту перемоги України над Росією.
Згідно з підрахунками естонців, до кінця року Україні потрібні 4800 зенітних керованих ракет. Виробничі можливості США становлять 3600 ЗКР на рік, решту мають випустити інші члени Альянсу. Темпи й розмах авіаційних ударів противника по об’єктах у тилових районах України вимагатимуть розгорнути додаткові сили й засоби ППО. Щоб відбивати ці удари, необхідні до 7500 ЗКР. Промисловість Заходу лише частково покриє цю потребу, але без використання частини запасів армій НАТО не обійтися.
Естонські аналітики оцінили обсяг вогневих завдань Сил оборони і дійшли висновку, що для цього знадобиться 2,4 мільйона снарядів на рік, які НАТО може надати за додаткової підтримки США й зовнішніх джерел.
Річну потребу в реактивних снарядах великої дальності оцінюють у 8760 штук. Єдиним виробником таких боєприпасів є США зі спроможностями 14000 на рік, котрі можуть збільшити наступного року. Частину цієї потреби до снаги замінити ракетами класу «повітря — поверхня», але виникає запит їх носії — літаки.
Декотрі об’єкти ураження розташовані в глибині території РФ, вони досяжні для крилатих ракет відповідної дальності. Частину цього потенціалу Україна отримала, але досі чинна заборона на удари наданими ракетами по цілях на національній території РФ. Обсяги постачань можуть скласти декілька тисяч ракет.
Вартість усього згаданого Бенет оцінив у 20–35 мільярдів доларів. Слід мати на увазі, що цей обсяг боєприпасів потрібний для успішної оборонної операції. Стратегічна наступальна операція Сил оборони вимагатиме боєприпасів на суму від 54 до 72 мільярдів доларів. Вартість платформ-носіїв і підготовка персоналу в цю суму не входять і можуть коштувати додатково 50–100 %.
НАТО може довгостроково підтримувати Україну за відповідних умов: вихід із ситуації на фронті (мова про той самий позиційний тупик) Європа здатна забезпечити необхідним без участі США, але повинна задіяти всі глобальні джерела.
Відновити суверенітет України в межах її кордонів можна впродовж найближчих двох років, але шлях до перемоги коштуватиме набагато дорожче, ніж названі вище цифри, і потребуватиме значних інвестицій країн НАТО й потужної підтримки США.