До цього траплялися лише знімки уламків цих ракет у Луганській і Херсонській областях, біля уражених об'єктів окупантів.
А тепер абсолютно точно Україна отримала їх, причому терапевтичну кількість — навряд чи вироби, яких небагато, вішали б на один борт, ще й у групі прориву ППО.
Хоча б тому, що їх простіше вішати на носії Storm Shadow і SCALP, Су-24: АDM-160 MALD діє за принципом «вистрелив і забув», після відокремлення апарата не потрібні вказівки — менше ризику, менше взаємодії та синхронізації прольоту.
Проте, вочевидь, дали немало, тому й знадобилися МіГи.
Це добра новина.
По суті, це ракета з композитів з дальністю польоту до 900 км. Коли тривали НДДКР, то армія США захотіла отримати декой (хибну ціль) вартістю приблизно 30–35 тисяч доларів, що здатен за рахунок майже надзвукової швидкості й гранично малої висоти польоту проривати сильну ППО, а після пострілу не повинен тримати зв'язок з літаком.
За рахунок мініатюрного двигуна й системи наведення через 250 контрольних точок на маршруті американці домоглися, щоб від приманки перейти до повноцінного генератора перешкод на глибину сотні кілометрів. Тим більше, що пізніше реалізували перенацілювання безпосередньо з борта в повітрі, під час зміни ситуації.
Усередині АDM-160 MALD, наприклад, у версії С — одразу кілька передавачів і випромінювачів РЕБ. Залежно від режиму виріб може видавати широкосмугові перешкоди, зображати аеродинамічну ціль, ракету, групу цілей, транспортний літак на ешелоні, вертоліт або просто бути приманкою для самонаведення головки з радіолокаційним підсвічуванням.
Декілька АDM-160 MALD можуть перетворити екрани радарів противника на новорічну ялинку, а за рахунок великих швидкостей час на реакцію та відсів хибних цілей — лічені десятки секунд.
Тож майже флешроял — ЗСУ інтегрували всю лінійку західних боєприпасів під пострадянські літаки.
Ми можемо працювати за останніми координатами РЛС за допомогою HARM. Можемо завдавати ударів керованими бомбами з комплектом JDAM або французькими HAMMER. Можемо застосовувати крилаті ракети авіаційного базування Storm Shadow чи SCALP. І до всього працювати декоями, прикриваючи весь цей зоопарк.
Щойно зайдуть західні літаки, які можуть роздавати РЕБ за допомогою контейнерів і перенацілювати вироби проти РЛС, у повітрі для росіян все суттєво погіршиться.
Запускаючи з таких бортів декої, навіть з гранично малої висоти, щоб не світитися на ранньому етапі операції, ми змушуємо включитися РЛС бойового режиму і наведення противника.
Бо для оглядових станцій все очевидно — з'явилася повітряна ціль і вдарила крилатою ракетою.
Далі вже варіанти «тонкого налаштування» — ми або виснажуємо й розряджаємо канали пускових установок над маршрутом, або другою хвилею знову запускаємо пастки, забиваючи все перешкодами.
І потім уже удар по розкритих радарах, з чергових бортів ракетами HARM — частини радіоелектронної розвідки передають літунам координати, ті відпрацьовують: або знищують радар відповідними засобами, або він надовго вимикається з мережі для втечі. Або ж координати підуть М270, який накриє відразу двома касетними АТАСМS батарею ППО, що дозволила виявила себе завдяки декоям.
Відносно недорого (перші версії балістики — по суті, вже списані) і смертоносно, так вибили щонайменше чотири батареї С-400.
Або без цих труднощів із взаємодією — випустять численні пастки, а за ними крилаті ракети, прочавлять кількістю, щоб винести штаб, оперативного рівня склад, дістати корабель на рейді.
З'явиться варіативність.
Технологічний відрив у боротьбі з ППО — критично важливий етап перед введенням F-16 ескадронами, щоб протистояти набагато численнішому противнику.
Ми станемо гнучкішими, противнику працювати буде в рази важче.
Бо західні борти зможуть не тільки забивати все перешкодами, пускаючи пастки, але й створювати перешкоди станціями самоприкриття.
Тим більше, у данських і норвезьких F-16 модернізація такого рівня, що вони можуть запускати HARM останньої моделі, котрі шукають РЛС навіть після того, як вона припинила випромінювання й змінює позицію.
Можемо діставати носіїв керованих бомб у росіян, можемо патрулювати й сліпити чергові РЛС, зможемо наростити зусилля вглиб, націлюючи на тих, хто оживає на пуск приманки.
До того ж американці випробували версію MALD-J, здатну паралельно до функцій придушення ППО проводити розвідку — передаючи дані протягом маршруту польоту й оптичним каналом.
Загалом підготовку до передачі авіації провели непогано, ніхто на планеті не виконував такого масштабу суміщення різної архітектури озброєння.
Ми через багато місяців війни маємо пострадянські борти, які тактично й оперативно допоможуть розкрити можливості F-16 навіть без догфайтів над лінією зіткнення, а як платформи з прориву ППО, убивства систем далекого радіусу й засліплення радарів, аби наростити удари по землі й ловити ворожі носії КАБів.