Багато розмов точиться навколо того, що партнери надають нам артилерії недостатньо. Дещо вдалося назбирати для формування розуміння ситуації з поставками. Наведені цифри можуть дещо відрізнятися від наявних в строю систем через незавершеність поставок чи виведення в ремонт пошкоджених зразків. Постачання мінометів навмисно не розглядається.
Збройні сили України отримали:
– гармати і гаубиці:
– калібр 105 мм: 126 105 мм гаубиць L119 (40 від Нової Зеландії, 86 від Великобританії);
– калібр 122 мм: 9 122 мм гаубиць Д-30 від Естонії, певна кількість 122 мм САУ 2с1 від Чехії та 20 від Польщі;
– калібр 130 мм: 15 130 мм гармат М46 від Хорватії (стара, але має чудові характеристики точності, багато років несла службу на приморських напрямках);
– калібр 152 мм: 20 152 мм САУ «Дана» від Чехії;
– калібр 155 мм: 18 155 мм САУ «Krab» від Польщі, 24 155 мм САУ «CAESAR» від Франції, 5 155 мм гаубиць FH-70 від Португалії, ще певна кількість від Італії та Естонії, 46 155 мм САУ М109 модифікацій А3-А5 (40 від США, по 20 від Норвегії та Бельгії, 6 – від Латвії), 23 155 мм САУ PzH-2000 (8 від Нідерландів, 10 від ФРН, 5 від Італії), 8 155 мм САУ «Zuzana» від Словаччини, 136 155 мм гаубиць М777 (126 від США, 4 від Канади, 6 від Австралії), певна кількість 155 мм FH77 BW «Archer» від Швеції.
РСЗВ:
– калібр 122 мм: 20 БМ-21 «Град» від Польщі, 20 RM-70 «Vampire 4D» від Чехії;
– калібр 227 мм: 20 HIMARS М142 від США, 13 MRLS M270 (3 від Норвегії, 6 від Великобританії, 4 MARS II від ФРН).
Якщо припустити, що радянські артсистеми підуть на поповнення втрат, а системи НАТівських калібрів застосують для переозброєння підрозділів української артилерії, то виходить наступна картина: отримано 7 дивізіонів легких 105 мм гаубиць L119 (можна забезпечити всі бригади ДШВ та морської піхоти або гірсько-штурмові). Враховуючи те, що отримано 7 типів 155 мм систем, можна сформувати 11 дивізіонів та 2 батареї (до відома – 16 дивізіонів – 4 артбригади).
З урахуванням перспективи успішної реалізації контрактів на постачання 56 САУ «Krab» (оплачує ЄС) та 100 САУ PzH-2000, то Збройні Сили України отримають ще 13 дивізіонів.
Реактивних дивізіонів надійшло 2.
Окремо зазначимо надходження понад 410 тис. 155 мм снарядів, 1000 високоточних 155 мм снарядів Copperhead-2, 155 мм активно-реактивних снарядів підвищеної дальності M982 Excalibur. Цей розділ поставок постійно нарощується, адже 152 мм снарядів, за словами Міністра оборони, у нас лишилося вже менше, ніж отримано 155 мм.
Крім всього іншого, поставлені 126 тактичних тягачів та 26 контрбатарейних РЛС. Не володію інформацією про поставки машин передових артилерійських спостерігачів, машин управління вогнем, засобів евакуації та ремонту (постачання запчастин до відповідних систем зазначалося у відкритих джерелах).
Весь цей арсенал дозволяє набути переваги у дальності стрільби: наявні у російського агресора системи дозволяють тримати під вогневим контролем зону до 24 км звичайними та до 30 км активно-реактивними боєприпасами. Других у росіян небагато, досвіду їх масштабного застосування немає, цикл підготовки стрільби достатньо складний, втрати офіцерів тактичної ланки значні, поповнення цих втрат неякісним контингентом призведе до стрільби АРС за принципом «хай летить далеко».
Ми не враховуємо 203 мм САУ 2с7 з дальністю стрільби 37 км звичайним та 47 – активно-реактивним снарядом, котрі не будуть застосовані для контрбатарейної боротьби через низьку скорострільність і відносно невисоку точність (супутникові фото показують вилучення близько 100 таких САУ з бази зберігання в районі Омська. Імовірно підуть для формування чотирьох бригад великої потужності корпусів резерву, котрі формуються російським військовим командуванням зараз).
Маючи достатню кількість РЛС визначення вогневих позицій та панування в діапазоні дальності від 24 до 70 км, ЗС України мають достатні можливості для створення розвідувально-вогневих комплексів контрбатарейної боротьби.
Величезна кількість волонтерських планшетів з волонтерським же софтом «Кропива» (імовірно, існують ще варіанти, за браком місця не згадую) дає можливість отримувати інформацію про цілі безпосередньо від розвідувальних сенсорів, тобто поєднує декілька елементів в єдину ефективну високопродуктивну вогневу систему.
Як це працює? Якщо аналізувати довідки Генштабу, то за останній тиждень Сили оборони знищили 36 гармат та 4 РСЗВ, тобто два дивізіони та батарею РСЗВ. Щодня в середньому противник втрачає 5 гармат, тобто батарею.
Бухгалтерія: на початку вторгнення противник мав 1600 одиниць артилерійського озброєння, але вже втратив 62%, 1010 одиниць. Таким темпом Збройні Сили України для повного знищення артилерії противника знадобиться 118 тижнів, тобто 2,5 роки, що не може задовольняти темпів контрнаступальних операцій, котрі, безумовно, будуть проведені.
Загальна чисельність артозброєння в РФ – 5689 одиниць (втрати на сьогодні – 18% від загального числа). Так, гармат у ворога більше ніж достатньо, але слід враховувати, що техніка після тривалого зберігання потребує ремонту, що зараз вкрай ускладнено, переважно не обладнана сучасними засобами навігації, зв’язку, АСУ, тобто вже на етапі відновлення поступається сучасному озброєнню.
Таким чином, за досить короткий проміжок часу цілком можливо вийти на рівень, котрий дозволить на обраних для проведення контрнаступальних операцій напрямках здобути вогневу перевагу, тобто завдавати противнику втрат вдвічі швидше, ніж він нам.
Цікаві спостереження, що свідчать про зміну оперативної ситуації саме в цьому напрямку: 16-17 серпня противник розгорнув радіолокаційні станції розвідки та контролю артилерійської стрільби типу «Зоопарк-1» в районах Ясинівка (Донецька обл.) та Новозванівка (Луганська обл.), намагається активно завадити нанесенню вогневого ураження по позиціям своїх сил і засобів, виявити позиції далекобійної артилерії Сил оборони. Зверніть увагу на обрані місця розгортання РЛС: перекриваються напрямки стрільби на Луганськ та трикутник Горлівка – Макіївка – Донецьк. Де на східній ділянці фронту зараз найвища активність. З чого б це?
Інше цікаве питання – застосування артилерії противником. З усього набору визначень я обрав саме парламентське – «тактична група», хоча воно не відображає всієї гами почуттів і емоцій. Чому?
У район села Розлив Херсонської області 17 серпня прибуло дивне формування у складі самохідної гаубичної батареї 152 мм САУ 2с19 «Мста-С» (чотири САУ), самохідного гарматного взводу великої потужності 2с7 «Піон» (дві САУ), гаубичного взводу 152 мм гаубиць Д-20 (три гаубиці) та гаубичного взводу 122 мм гаубиць Д-30 (три гаубиці).
З точки зору артилерійської науки це повний нонсенс з огляду на неможливість управляти цією групою (один командир батареї не має стільки засобів управління, щоб забезпечити виконання заходів повної підготовки стрільби і управління вогнем такої строкатої команди). Де мають розгорнути свої пункти управління командири взводів? Біля гармат чи біля піхотного командира, дії котрого підтримуватимуть? Якщо так – хто керуватиме бойовою роботою на вогневій позиції? Якщо ні – хто управлятиме вогнем підрозділу та корегуватиме стрільбу? Якщо роздати цю групу по різних підрозділах, то порушиться один з ключових принципів застосування артилерії – масування. А ще треба якось подати боєприпаси кожному свої, забезпечити балістичну та метеорологічну підготовку стрільби. Це не беручі до уваги планування застосування цієї групи. Це колапс управління? Загальна криза жанру?
Тим часом 17.08 на станцію Азовське прибув ешелон з чотирма 203 мм САУ 2с7 «Пион», дев’ятьма 152 мм САУ 2с19 «Мста-С», шістьма 152 мм САУ 2с3 «Акация», шістьма 122 мм РСЗВ БМ-21 «Град». Основною тактичною одиницею артилерії є дивізіон. Це прибуло що? Мандрівне шапіто? Тенденція, однако… Такі самі формування помічені і на інших напрямках. Я не маю пояснень такому застосуванню артилерії ворогом. До речі, на станції Азовське днями сталася бавовна, шапіто принаймні у повному складі вже не дістанеться пункту призначення.
15.08 в Росії почався так би мовити «Международный военно-технический форум «Армия-2022» (це той, де китайського робопса за 3000 доларів видавали за «сколківського» за мільйон рублів). На виставці «воєнних трофеїв» показали «захоплену в Україні гаубицю М777». Відкриваючи цей захід, головний російський військовий злочинець казав про те, що кінцева мета спеціальної воєнної операції – звільнення Донбасу, створення умов, що гарантуватимуть безпеку Росії. Тобто кудись пропали «денацифікація», «демілітаризація» і всі інші цілі згаданої операції. Це переоцінка сил? Згортання масштабів операції?
Щоб собі не думали в кремлі, а в російському генеральному штабі мають чітко усвідомлювати, що їх козир переваги у вогневих засобах битий і невдовзі буде притиснутий до нуля. А відповіді на цей виклик немає. Однак HIMARSи на погони у нас є. І не пара.