Коріння програми створення Multiple Artillery Rocket System (залпової ракетно-артилерійської системи) сягає другої половини шестидесятих років минулого століття, а сама програма була ініційована Управлінням ракетних військ Сухопутних військ ЗС США. На початку сімдесятих програму перейменували в General Support Rocket System (ракетна система загальної підтримки). У 1976 відбувся фінал конкурсу, в який потрапили двоє з п’яти учасників – машини, створені компаніями Boeing та Vought. На початку восьмидесятих програму перейменували в Multiple Launch Rocket System (реактивна система залпового вогню). Перші РСЗВ встали на озброєння у 1983.
Якщо не перевантажувати подробицями, то зараз у світі експлуатуються наступні модифікації (тобто те, що отримала та може ще отримати Україна):
– модель 2002 року M270A1 – модернізація для ЗС США: поліпшена система управління вогнем IFRS, поліпшена механічна система запуску ILMS, модернізовані блок позиційної навігації PNU, блок інтерфейсу пускової установки LIU, блок комутації живлення PSU та блок інтерфейсу озброєння WIU. Система ILMS дозволяє наводити пакети одночасно по дальності та за напрямком, зменшує час наведення приблизно на 85%, знижує час перезаряджання на 40%. Ціна машини – $622,000;
– модель M270B1 – модернізація для ЗС Великої Британії, аналогічна А1, але має покращений броньовий захист кабіни. Ціна машини – $675,000;
– модель 2009 року M270C1 – модернізація для ЗС Фінляндії та Бахрейну, має універсальну систему управління вогнем Universal Fire Control System систему управлінням вогнем, розроблену для HIMARS;
– модель 2012 року M270D1 – модернізація для ЗС США (крім них машину отримали ЗС Великої Британії, Бахрейну та Фінляндії): встановлено новий комп'ютер, пристрій позиціонування, антена GPS, блок керування запуском, дисплеї та пристрої дистанційного керування;
– MARS2/LRU – модернізація для ЗС Німеччини, Італії та Франції, виконана європейськими виробниками: нова система управління вогнем European Fire Control System (розробник – Airbus Defence and Space). Особливість системи – неможливість застосування касетних снарядів M26, M26A1 та M30, котрі заборонені відповідною Конвенцією. Ціна машини – $727,000;
– модель 2022 року M270A2 – модернізація для ЗС США: нова загальна система управління вогнем Common Fire Control System, однакова для M270 і HIMARS, новий двигун, трансмісія, модуль пускової установки та покращене бронювання кабіни, зокрема від підривів на мінах. Ціна машини – $966,000.
MLRS M270 передають Україні Велика Британія та Німеччина, отже, йдеться про M270B1 та MARS2 (попередньо – 4 машини).
Молодший брат MLRS – РСЗВ M142 HIMARS (поки – 12 машин).
У 1994 році постало питання створення високомобільної РСЗВ для Корпусу морської піхоти США. Перші підрозділи сформовані у 2005, у 2007 батарея «Фокс» 2-го батальйону 14-го полку морської піхоти, розгорнута в іракській провінції Аль-Анбар, стала першим підрозділом, озброєним РСЗВ HIMARS, котра застосувала її у бойових діях.
Чим стріляють M270 та M142?
Існують дві лінійки боєприпасів: MFOM (MLRS Family of Munitions, лінійка реактивних снарядів) та AFOM (Army TACMS Family of Munitions, лінійка високоточних тактичних ракет).
До лінійки MFOM належать: М26 (некерований касетний), М26А1, М26А2 (некеровані касетні зі збільшено дальністю стрільби), М28, М28А1 (тренувальні), М30 (самонавідний по GPS, касетний підвищеної дальності стрільби) та AT-2 (касетний для дистанційного мінування).
Лінійка AFOM: ATACMS Block I (тактична ракета з касетною БЧ та інерційною системою управління), ATACMS Block IA (тактична ракета з касетною БЧ, інерційною системою управління та вертикальною кінцевою ділянкою траєкторії), ATACMS Block IA Unitary (тактична ракета з фугасною БЧ (226,8 кг) інерційною системою управління з приймачем GPS), ATACMS Block II (тактична ракета з касетною БЧ на 13 самонавідних елементів), ATACMS Block IIA (тактична ракета з касетною БЧ на 6 самонавідних елементів).
Нам відкрита лінійка MFOM, про AFOM поки домовляємось.
Як все це використати?
Загалом реактивну артилерію залучають, як правило, до ураження групових цілей, які мають значні розміри, до дистанційного мінування місцевості та створення масових пожеж. Але це – старий радянський погляд на застосування таких систем.
Ми отримали високоточні РСЗВ, здатні уражати одиночні цілі з відхиленням від точки прицілювання від 5 до 20 м. Тобто, виходячи з поточних норм витрати боєприпасів для знищення РЛС, групи РЛС чи радіостанції на автомобілях, батареї (взводу) зенітних керованих ракет, розташованих відкрито, БМ-21 «Град» має витратити 240 снарядів, БМ-24 «Ураган» – 100 снарядів. Для знищення командного пункту, пункту управління, складу на автомобілях, розташованих відкрито слід витратити на 1 гектар площі цілі 40 і 25 снарядів відповідно. Але для того ж ефекту при стрільбі з M270/M142 достатньо від 1 до 6 снарядів. Ось тут ми підходимо до питання «У кого перевага в артилерії?». Склади зараз на слуху, тому на їх прикладі ми маємо таке: однаково ефективні по складу 200 на 200 метрів (4 гектари) або 4*40=160 снарядів (залп батареї РСЗВ) або 1 (ОДИН) снаряд M270/M142.
Що ми бачимо на полі бою?
Російські окупанти змушені переміщати свої склади ЗА межі досяжності українських РСЗВ, тобто 75-80 км від лінії фронту, розосереджувати запаси, котрі з огляду на тактичні нормативи не можуть бути відведені на таку відстань, переходити на інший формат логістики, тобто забезпечувати тактичні підрозділи «з коліс».
Що це означає?
Відстань між джерелом боєприпасів (складом) і споживачем (артилерією росіян) збільшується в 2-3 рази, зникає можливість зберігати значні запаси безпосередньо на вогневих позиціях, з’являється нагальна потреба переформатовувати склади бригад/полків на більш дрібні та розосереджувати їх. Тобто час постачання зростає, обсяги запасів боєприпасів на позиціях зменшуються, як наслідок – знижується кількість боєприпасів, що можуть бути витрачені на ціль.
Таким чином, лише факт присутності M270/M142 десь на нашому боці фронту призводить до суттєвого зниження можливостей російської артилерії. Негативних наслідків зазнає російська система управління військами, котра змушена адоптуватися до загрози високоточних ударів. Під ударом опиняються об’єкти транспортної інфраструктури. Всі ці обставини вимагають трансформації системи ППО. І тут новітні російські розробки вже продемонстрували свою нездатність щось зробити з реактивними снарядами М30.
Які наші досягнення на сьогодні?
Станом на 15.07 за інформацією МО України вражено 30 об’єктів, з котрих більшість – склади, залізничні вузли, командні пункти росіян (передові КП 20-ї армії, 106-ї пдд, 20-ї мсд). За оцінками Головнокомандувача ЗС України генерала Валерія Залужного та експертів Пентагону українські артилеристи дуже вправно застосовують HIMARS.
І так, втрат серед HIMARS немає.