14 грудня 1974 року резолюція 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН затвердила визначення агресії. Зокрема, у статті 3 цієї Конвенції наголошено: як акт агресії кваліфікуються дії держави, котра дозволяє, щоб її територію, яку вона надала в розпорядження іншої держави, ця інша держава використовувала для вчинення акту агресії проти третьої держави.
Що відбувалося впродовж останніх місяців?
Із середини 2021 року РФ під виглядом навчань створювала на території РБ ударні угруповання для вторгнення в Україну; на військових аеродромах РБ базується авіація ПКС ЗС РФ; з території РБ ЗС РФ завдають по території України ракетних і вогневих ударів; РБ надала в розпорядження ЗС РФ об’єкти навчально-матеріальної бази, логістики, медичного забезпечення; МО РБ постачає ЗС РФ бойову техніку, боєприпаси, запасні частини.
Тобто Білорусь зробила максимум з того, що ООН розглядає як агресію. Самопроголошений керівник і створена ним вертикаль військово-політичного керівництва – повноцінні співучасники бункерного діда в майбутній кримінальній справі щодо розв’язання збройної агресії проти України.
Дещо конкретизуємо «досягнення» РБ у боротьбі за місце на лаві підсудних у Гаазі.
Мінськ довго викручувався і бігав проміж крапельок, але був врешті загнаний Кремлем у стійло під назвою «спільне російсько-білоруське угрупування військ», чисельність котрого має становити близько 20000 осіб. Основа цього угруповання – 2-га МСД 1-ї танкової армії Західного військового округу ЗС РФ. З одного боку, ціла дивізія виведена з українських теренів (з-під Балаклії на Харківщині), з іншого – ми стоїмо перед новою і не до кінця зрозумілою загрозою.
До Білорусі вже прибули 8950 військовослужбовців 2-ї МСД, 52 танки, 28 ББМ (переважно БМП і БТР), 18 САУ, 11 РСЗВ, 8 мобільних ПТРК. Процес формування триває на чотирьох полігонах: «Обуз-Лесновский», «Лепельский», «Лосвидо», «Осиповичский».
Російський контингент розосереджено так:
«Обуз-Лесновский» – 15-й МСП, 136-й ОРБ, 211-й ОІСБ, 47-й обз, 1063-й ОБМЗ, 1117-й ЗРП, орієнтовно 6540 військовослужбовців;
«Лепельский» – 1-й ТП, 1050 військовослужбовців;
«Лосвидо» – 1-й МСП, 740 військовослужбовців;
«Осиповичский» – 147-й САП, 1174-й ОПТАДн, 620 військовослужбовців.
Для відновлення спроможностей 2-ї МСД у Білорусь перекидають 86 танків, більш ніж 180 ББМ, до 150 одиниць автомобільної та спеціальної техніки, які знято зі зберігання (цифри опосередковано ілюструють втрати, завдані ЗС України цій дивізії в боях). На збірних пунктах пошкоджених машин у Бєлгородській області відновлюють до 250 одиниць бойової техніки, котрі також будуть переміщені на згадані полігони.
На поповнення втрат до військових частин дивізії прибули мобілізовані (4830 осіб, хоча достеменно невідомо, чи всі вони прибули саме у 2-гу МСД). Бойове злагодження буде завершене до 30 листопада.
Після заходів відновлення 2-га МСД зможе виставити до 9 БТГр, з котрих три – танкові.
До складу цього спільного угрупування Білорусь може надати до 20 БТГр, з котрих 6 уже виконують завдання з посилення охорони державного кордону. Найбільш боєздатні частини ЗС РБ – 38-ма ОДШБр та 103-тя ОПДБр. 6-та, 11-та, 19-та, 120-та ОМСБр утримуються на штатах скороченого складу та без проведення заходів мобілізації, обмежено боєздатні. Хоча часто трапляються повідомлення про проведення прихованої мобілізації в РБ, військовозобов’язаних сповіщають про необхідність узяти участь у навчальних зборах.
Варто тримати у фокусі 465-ту ракетну бригаду, 336-ту, 1199-ту реактивні артилерійські бригади та 5-ту бригаду спеціального призначення, котра тривалий час бере участь у спільних заходах підготовки із ССО ЗС РФ, зокрема, вивчала досвід застосування російських ССО в Україні.
Моніторингова група «Беларускі Гаюн» невпинно спостерігає за ситуацією та повідомляє про інші місця дислокації російських підрозділів:
– село Волма Смолевицького району Мінської області, закинута територія колишніх в/ч 41738 і в/ч 42691, котра більше відома як «Площа 400. Купол». Територія використана для розгортання командного пункту російського контингенту в Білорусі;
– в/ч 1257 ЗС РБ (село Прудок Мозирського району Гомельської області), де разом з білоруськими військовими розташувалися російські, які обслуговують ЗРК С-300/400. Крім того, в лісах від Мозирського НПЗ розгорнуті ЗРК С-300/400, ЗРГК «Панцир» і РЛС різного призначення. Саме з цього району територію України обстрілюють російські ракетні комплекси «Іскандер».
Білорусь дозволила базування авіації ПКС ЗС РФ на своїх аеродромах:
– військовий аеродром Ліда (116-та штурмова авіабаза ВПС Білорусі) – там фіксували російські літаки Су-34 і Су-25;
– військовий аеродром Барановичі (61-ша винищувальна авіабаза ВПС Білорусі) – російські літаки Су-27 і Су-35. В окремі моменти аеродром використовували підрозділи ПДВ ЗС РФ, котрі виконували стрибки з парашутом із використанням транспортних вертольотів Мі-8 ВПС РБ;
– військовий аеродром Мачулищі (50-та змішана авіабаза ВПС Білорусі) – місце базування вертольотів і тренувань російських десантників. У жовтні на аеродром прибули три літаки МіГ-31, які є носіями ракет Х-47М2 «Кинджал», котрі окремо були доставлені 16 жовтня літаками Іл-76;
– резервний військовий аеродром ВПС Білорусі Лунинець – аеродром базування 18-го штурмового авіаполку ПКС РФ (Су-25см). Поблизу аеродрому розгорнуті ЗРК С-300/400 ЗС РФ. Свого часу в цьому районі неодноразово відзначалися ОТРК «Іскандер». Дивним фактом є те, що сюди прибув російський військово-будівельний підрозділ чисельністю 340 військовослужбовців, котрий швидкими темпами будує військову базу орієнтовно на 1000 осіб (добудовуються адміністративна, парково-технічна, складська зони, житлове містечко з усією інфраструктурою), готовність об’єкту – кінець листопада;
– аеродром Зябрівка – на аеродромі розгорнуто від 10 до 14 ЗРК С-400 «Тріумф», 3 РЛС «Каста-2Е2» та 48Я6 «Підліт», 2 ЗРГК «Панцир». Тут же зберігають запас зенітних керованих ракет для С-300/400 (до 60 штук). Ракети доставляють транспортними літаками ПКС РФ Іл-76 до цивільного аеропорту «Гомель», звідки наземним шляхом до Зябрівки. На аеродромі фіксували танкові підрозділи та ОТРК «Іскандер».
Для базування російських підрозділів використовують також аеродром «Боків» (село Великий Боків Мозирського району Гомельської області), якій повністю закритий, має три лінії земляних валів, на котрих розгорнуті два ЗРГК «Панцир» ЗС РФ та один ЗРГК «Панцир» ЗС РБ.
Але наданням території та об’єктів Білорусь не обмежується. РФ отримала необмежений доступ до білоруських арсеналів. Російському угрупованню в Україні білоруси передали з 25, 43, 46 арсеналів і 1405, 1398, 1886 складів понад 65 тис. тонн боєприпасів. Санкції суттєво підірвали можливості російської оборонки у виробництві нової бойової техніки, а розбалансована система технічного забезпечення ще до війни мала досить обмежені можливості ремонту (та сама 2-га МСД не має ремонтно-відновлювального батальйону, лише евакуаційну роту), тому з 1868-ї артилерійської бази озброєння в Гомелі РФ отримала САУ 2с3 «Акація», 2с9 «Нона-С», гаубиці Д-20, Д-30, 2а65 «Мста-Б» та деякі інші зразки. З 969-ї бази резерву танків вивезено понад 100 танків Т-72А. 288-ма база резерву автомобільної техніки передала до 50 вантажних автомобілів КамАЗ та «Урал».
Які висновки з цього всього можна зробити?
– ознаки формування ударного угруповання на території Білорусі не виявлені;
– самопроголошений "пюрер" і його маріонетки набули беззаперечне право стати учасниками повноцінного кримінального процесу як звинувачені й отримати тривалі тюремні терміни;
– Кремль генерує нову загрозу для України з північного напрямку, котра може бути реалізована в три способи:
а) новий похід на Київ;
б) спроба перерізати комунікації між західною частиною держави (тил) і східною (фронт) по лінії Житомир – Вінниця;
в) спроба блокувати логістичні маршрути на західному кордоні України між нами та нашими союзниками в Європі;
– з аеродромів на території РБ росіяни і надалі завдаватимуть авіаційних ударів, а з позиційних районів поблизу Мозиря, Лунинця та Зябрівки – ракетних ударів. Тут згадаємо, що чотири пускові установки ОТРК «Іскандер» знищили бійці українських ССО саме на Сіверському напрямку, тож у нас знають, що робити з ворожими ракетниками;
– ЗС РБ втягнуті в агресію проти України, але поки що уникали участі в активних бойових діях, не готові взяти в них більш активну участь, віддали значну частину своїх запасів, що ускладнює їх застосування в подальших операціях.