Різка ескалація на білоруському напрямі розпочалася після 7 жовтня – переговорів Олександра Лукашенка з Володимиром Путіним у Санкт-Петербурзі. Наступного дня пізно ввечері посла України Ігоря Кизима викликали в МЗС Білорусі, де вручили дипломатичну ноту: у ній стверджувалося, що Україна нібито планує удар по території Білорусі. Вранці 10 жовтня ці самі звинувачення на адресу України повторив особисто Лукашенко на нараді із силовиками.
"В Україні сьогодні не просто обговорюється, а планується завдання ударів по території Білорусі. Звичайно, українцям це абсолютно не потрібно. Ну навіщо їм відкривати ще другий фронт – на наших південних кордонах, їхніх північних? Ну навіщо? Це ж божевілля з погляду військових, проте процес пішов”, – заявив він.
Лукашенко оголосив, що в Санкт-Петербурзі з Путіним ухвалив рішення розгорнути регіональне угруповання військ РФ і Білорусі "у зв'язку із загостренням на західних кордонах Союзної держави". Він також наказав силовикам прийняти і розмістити "не одну тисячу" російських військових. Згодом було заявлено, що їх буде 9 тисяч. Перші ешелони з російськими солдатами почали прибувати до Білорусі 15 жовтня.
Де-юре регіональне угруповання військ Білорусі та Росії було створено ще 1999 року. Туди входять білоруська армія в повному складі і деякі підрозділи Західного військового округу РФ. Так, до 2022 року заявлялося, що в регіональне угруповання включено 1 танкову армію, штаб якої розміщувався у Смоленську. Проте які частини тепер перекидають у Білорусь – невідомо. У Генштабі тим часом наголошують, що основою угруповання будуть саме білоруські збройні сили, причому "за штатом мирного часу".
300 бойовиків і захоплення райцентру
Наступного дня після наради, 11 жовтня, за наказом Лукашенка голова КДБ Іван Тертель, державний секретар Ради безпеки Олександр Вольфович, міністр оборони Віктор Хренін і голова Держприкордонкомітету Анатолій Лаппо вирушили в турне найбільшими підприємствами Білорусі. Там вони розповідали працівникам, що Захід і Україна хочуть втягнути Білорусь у війну, на білоруську територію готується напад, але керівництво країни нібито робить усе, щоб запобігти конфлікту.
Вольфович стверджував, що на Заході нібито говорять про тактичні ядерні удари по Білорусі. Причому приводом для цього може стати “можливе входження в Україну нових російських угруповань з території Білорусі” (чи справді готується таке “входження”, він не уточнив). А українське керівництво нібито обговорює удар силами добровольчого полку ЗСУ імені Кастуся Каліновського, який складається з громадян Білорусі.
Розвиваючи цю думку, голова КДБ заявив, що іноземні спецслужби нібито підготували в Україні "від 100 до 300 бойовиків". Ці бійці мають захопити якийсь райцентр у Білорусі та використати його як “плацдарм для подальшої наступальної операції”. Бойовиків, як стверджує Тертель, також готують у Польщі та Литві, і за всім цим немовби стоїть ЦРУ. Крім того, він повідомив про підготовку серії терактів у Білорусі щодо білорусько-російського угруповання, зокрема на залізниці (очевидне посилання на акцію рейкових партизанів, яких влада оголосила терористами).
У регіонах аналогічні агітаційні збори проводять силовики нижчі за рангом. На Гомельщині акцент робився на тому, що українські “воєнізовані формування всіляко намагаються спровокувати наших прикордонників”. Жодного прикладу таких провокацій ніхто так і не навів.
Озвучений Тертелем сценарій захоплення райцентру знайшов своє відображення в тактико-спеціальних навчаннях, які МВС РБ організувало в Єльці, недалеко від кордону з Україною. За легендою, на місто нападають диверсанти, розстрілюють пост ДАІ, забирають зброю, а потім силовики проводять контртерористичну операцію для локалізації противника. "Диверсанти" при цьому носять жовті стрічки на руках, а на шоломах силовиків можна побачити георгіївську символіку. Утім МВС пояснило, що навчання пов'язані ще й із загрозою запуску плану “Перамога” (план “Победа” – по суті, план повстання, який розробила організація колишніх білоруських силовиків ByPol).
Разом з навчаннями МВС розпочалася чергова перевірка бойової готовності Збройних сил Білорусі. Локації та тривалості цих маневрів при цьому не оголосили.
Перевірка чи прихована мобілізація?
Ключовим у нинішній ситуації стає питання мобілізації в Білорусі. Без цього тамтешні збройні сили навряд чи зможуть вести повномасштабну війну, адже більшість армійських підрозділів є кадрованими – тобто в умовах мирного часу вони укомплектовані особовим складом лише частково.
“Білоруські війська не укомплектовані. Воювати готові лише СЗГ, у яких ступінь комплектації частин – 70-80%. Деякі частини постачання приблизно на такому рівні, але абсолютна більшість інших родів військ, які не візьми, укомплектовані особовим складом у кращому разі наполовину”, – повідомляє газета “Наша Ніва” з посиланням на джерела серед білоруських офіцерів. Тому, на думку джерел видання, чи вступить Лукашенко у війну, стане зрозуміло, коли з’являться результати мобілізації.
Зовсім не випадково 4 жовтня на нараді з питань військової безпеки Лукашенко дав вказівку перевірити мобілізаційні інститути в Білорусі з урахуванням помилок російської мобілізації. "Закінчиться кампанія збору врожаю, акуратно треба призвати в районі людей, подивитися їхню наявність й уточнити всі наші матеріали, списки та документи у військкоматах", – заявив тоді він. Але при цьому додав, що все це не пов'язане з мобілізацією. Будь-які розмови на цю тему влада оголосила спробою "розгойдати ситуацію". Водночас у Міноборони повідомили, що за потреби Білорусь може виставити ресурс у 500 тисяч військовозобов'язаних.
Інформація про ті чи інші мобілізаційні заходи (“планові”, як стверджує влада) тепер надходить регулярно. Так, заклик резервістів на авіабазу в Мачулищах, що під Мінськом, був офіційно оголошений 28 вересня у рамках раптової перевірки "бойової та мобілізаційної готовності". Жителям Гомельської області, як повідомляє видання “Флагшток”, почали приходити повістки до військкоматів ще в середині вересня. Спочатку військовозобов'язаних викликають під приводом перевірки даних, але потім багатьох відправляють на військові збори. Також є свідчення, що підприємствам Гомельської та Вітебської областей почали надходити накази надати списки військовозобов'язаних працівників. А 12 жовтня Палата представників схвалила законопроєкт, який надає КДБ право обмежувати білорусам виїзд із країни "на користь національної безпеки".
13 жовтня “Наша Ніва” повідомила, що Лукашенко нібито вже ухвалив принципове рішення щодо проведення прихованої мобілізації під виглядом перевірки бойової готовності. Як стверджує видання, мобілізуватимуть насамперед сільське населення – великі міста спочатку не чіпатимуть. Щоправда, підтвердження цієї інформації з інших джерел наразі немає.
Безлад з КТО
Вранці 14 жовтня всі білоруські ЗМІ облетіла новина: у Білорусі запроваджено режим контртерористичної операції (КТО). Першим про це заявив глава МЗС Володимир Макей в інтерв'ю російським "Известиям", а потім повторив ту саму думку в кулуарах саміту СНД в Астані. Рішення це було ухвалене нібито у зв'язку з масивом інформації про підготовку провокацій і навіть захоплення окремих частин території Білорусі.
Судячи зі слів Макея, це рішення Лукашенко ухвалив ще 10 жовтня на нараді із силовиками. Але тоді про режим КТО нічого не заявлялося: Лукашенко лише розпорядився, щоб КДБ провів "усі необхідні заходи контртерористичного характеру". У юридичному сенсі “заходи” та КТО – не зовсім те саме, адже КТО, згідно із законом “Про боротьбу з тероризмом”, передбачає запровадження особливого правового режиму в зоні операції. Те, що білорусам повідомили про це постфактум і ще й за допомогою газети “Известия”, виглядало як нонсенс. Однак надалі плутанини стало ще більше.
Спочатку на полях саміту в Астані Лукашенко заявив про запровадження режиму "підвищеної терористичної небезпеки" (терміна КТО він не використав). Потім Макей заявив, що його слова були вирвані з контексту і йшлося про “заходи антитерористичного характеру”. Потім державне агентство БелТА повідомило з посиланням на джерело в КДБ, що в Білорусі "контртерористична операція не проводилася і нині не проводиться", а інша інформація "має недостовірний характер". Проте ще за кілька годин в Астані знову висловився Лукашенко, ще більше всіх заплутавши. За його словами, у відповідь на зовнішні загрози "ми запровадили режим контртерористичної операції та почали розгортати регіональне угруповання Білорусі та Росії на західному напрямку". При цьому жоден офіційний орган у Білорусі так і не підтвердив запровадження КТО саме в юридичному розумінні цього поняття.
З чим пов'язана така дивовижна для лукашенківської вертикалі різноголосиця – досі незрозуміло.
З практичного погляду офіційне запровадження режиму КТО в Білорусі мало що змінить. Тими надправами, якими наділяється влада в зоні КТО, лукашенківські силовики і так де-факто користуються щонайменше з літа 2020 року. У цьому плані білоруси жодних змін не помітять. Однак на розмови про режим КТО таки слід звернути увагу. Не можна виключати, що влада таким чином тестує евфемізм, який згодом використовуватиметься для позначення війни – "контртерористична операція" за аналогією з російською так званою спеціальною військовою операцією.
Бунт чи війна
Попри загрозливу динаміку подій останнього тижня, все, що відбувається, ще не означає, що вступ білоруської армії у війну тепер неминучий. Розгортання спільного угруповання вимагатиме часу – за деякими оцінками, це може тривати кілька місяців. Якщо за цей час у Лукашенка з’явиться можливість ухилитися від виконання союзницьких зобов'язань, то він це обов'язково зробить. Пряма участь у війні, як і раніше, не в його інтересах – пов'язані з цим ризики внутрішньої дестабілізації нікуди не поділися.
Однак немає сумнівів, що Лукашенко зважився на ще більше залучення Білорусі до цього конфлікту. Уперше з початку вторгнення Росії в Україну Білорусь почала передавати РФ бронетехніку, а на білоруській території знову починають накопичувати російські війська, які можуть загрожувати Києву. Характерно, що нинішнє перекидання російських сил у Білорусь Лукашенко пояснює не навчаннями, як це було в січні-лютому, а саме формуванням спільного угруповання військ. Що слід сприймати як однозначну політичну декларацію: білоруські та російські війська тепер розглядаються як єдине ціле. Виходить, навіть якщо в новий похід на Київ вирушать лише російські військовослужбовці, то діятимуть вони все одно від імені союзних сил Білорусі та Росії, а не власними силами.
Усе це свідчить про те, що з пріоритетами режим Лукашенка визначився остаточно. Схоже, у бунті проти Путіна він бачить для себе значно більшу загрозу, аніж у війні з Україною.