ГоловнаСвіт

Агресор – Білорусь. Чи можна притягти режим Лукашенка до міжнародної кримінальної відповідальності?

15 червня президент Володимир Зеленський зібрав засідання ставки головнокомандувача щодо можливої загрози нового вторгнення з боку Білорусі, на якому доручив провести перевірку готовності у чотирьох областях. Про це повідомив секретар РНБО Олексій Данілов. Він не назвав конкретні регіони, проте з Білоруссю межують всього п’ять областей – Чернігівська, Київська, Житомирська, Рівненська та Волинська.

«Давали оцінку всі наші органи, які до цього дотичні – що там відбувається, в якому стані перебуває сьогодні військо Білорусі, скільки там військових РФ, які плани», – повідомив він.

Днем раніше, в спілкуванні з виданням Lb.ua, очільник Офісу Президента Андрій Єрмак назвав вірогідність прямого вторгнення зі сторони Білорусі «дуже невисокою».

Втім, з 24 лютого саме територію Білорусі Російська Федерація використовувала як плацдарм для наступу – звідти запускалися і запускаються ракети по українським містам, ведуться авіаудари; поранених росіян та полонених українців відвозять у шпиталі та тюрми прикордонних міст (того ж Гомелю). Наразі у 10 областях республіки розміщені російські військові.

Російські військовослужбовці у Білорусі.
Фото: EPA/UPG
Російські військовослужбовці у Білорусі.

Тим часом у Білорусі вкотре продовжили військові та мобілізаційні навчання – щонайменше до 25 червня. До країни й надалі прямує російська зброя. В РБ вже формуються підрозділи територіальної оборони, їх готовність перевіряють в областях на кордоні України, Литви та Польщі. Паралельно заявлено про збільшення чисельності білоруської армії – з 45 тис. до 80 тис. осіб. Разом з цим Лукашенко анонсував реформу КДБ, ключового розвідувального інституту РБ, аби посилити його функціонал. Працівникам МНС Білорусі видана табельна зброя.

Як зазначив Олександр Лукашенко, не виключено, що його країні доведеться воювати за «Західну Україну, щоб її не забрав Захід». Очільник білоруського режиму вже не цурається й прямих погроз на адресу Києва. Нещодавно він дав зрозуміти: якщо українські війська вдарять по Мозирю Гомельської області, де росіяни розмістили військову базу для ударів по Україні, Білорусь вдарить по Києву.

«Якщо вони вдарять по Мозирю, то ми вдаримо по Києву, не заходячи в Україну. Вони це повинні розуміти. Але для того, щоб вдарити, треба мати чим бити. У нас це є», – пригрозив диктатор.

Фото: atlanticcouncil.org

Білорусь, звісно, сприяє загарбницьким діям агресора, Росії, вона бере безпосередню участь у воєнних злочинах проти України. Чимало білоруських високопосадовців фігурують у санкційних списках поруч з росіянами, але вочевидь в даній ситуації цього недостатньо.

Виникає питання: чи можна, згідно норм міжнародного права, притягнути її до відповідальності і якщо так, то яким чином? Для того, щоб розібратися, ми поспілкувалися з юристами – міжнародниками, які усе розклали по поличкам.

Насправді норми міжнародного права, зокрема резолюція 3314 Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, однозначно говорять про те, що в даній ситуації Білорусь є учасником загарбницької кампанії та несе міжнародно – правову відповідальність за акт агресії, що полягає у збройному нападі на Україну. Про це в коментарі LB.ua заявив суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський.

«Пункт "f" cтатті 3 "Визначення агресії" відповідної резолюції передбачає, що, незалежно від оголошення війни, актом агресії є, серед іншого, дії держави, яка дозволяє, щоб її територія використовувалася іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої країни. У звичаєвому міжнародному праві склалося положення, за яким подібні дії держави мають ті ж наслідки, що й інші види збройного нападу, забороненого міжнародним правом, а тому Республіки Білорусь несе міжнародно-правову відповідальність за акт агресії, що полягає у збройному нападі на Україну», – зауважує він.

Суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський
Фото: yur-gazeta.com
Суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський

Водночас білоруський кейс слід розділити на два аспекти: матеріальний (тобто чи є такі дії порушенням міжнародного права) та процесуальний (як за них можна притягти до відповідальності). З останнім не все так просто.

У відповідності із Римським статутом (стаття 8bis) Міжнародного кримінального суду, найвище військове та політичне керівництво Білорусі може звинувачуватися у злочині агресії, який полягає, зокрема, у «плануванні, підготовці, ініціюванні чи здійсненні особою, яка в стані фактично здійснювати керівництво або контроль за політичними або військовими діями держави, акту агресії, що через свій характер, серйозність і масштаби є грубим порушенням Статуту ООН».

Для нас, як і у випадку з Росією, це дуже важливо, бо злочин агресії відноситься до категорії leadership crime, тобто тих злочинів, за скоєння яких можна притягнути вище білоруське керівництво до відповідальності, включно з Лукашенком.

Здавалося б, усе виглядає доволі просто, однак ситуація з реалізацією набагато складніша. Як зазначає Оксана Золотарьова, директорка департаменту міжнародного права МЗС, агент України у справах в міжнародних судових інстанціях: «Міжнародний суд може розглянути спори, якщо сторони дали згоду на його розгляд (Білорусь цього не зробить) або якщо країна погодилася під час ратифікації тих чи інших конвенцій на те, що спори вирішуватимуться в МС ООН (тут теж шансів доволі мало)».

Міжнародний суд ООН в Гаазі
Фото: news.un.org/
Міжнародний суд ООН в Гаазі

Додатково виникає ще одна перепона – російське «вето» у Раді Безпеки ООН. Міжнародний суд не може розглядати агресію з боку Білорусі без резолюції Радбезу – як союзниця РБ, Росія, певна річ, її заблокує. Цю ж резолюцію, вірогідніше за все, заблокує й Китай – давній союзник Лукашенка. 

«Політичний орган, що відповідає за підтримку міжнародного миру та безпеки, а також повинен реагувати на акти агресії – Рада Безпеки ООН – заблокована через зловживання РФ своїм правом вето. А поки цього не сталося, ефективним механізмом може бути запровадження індивідуальних чи колективних санкцій, що, власне, і відбувається», – акцентує Гнатовський.

Якщо далі говорити про Міжнародний кримінальний суд, то тут існує ще одна проблема – відсутність ратифікованого Римського статуту, причому не лише Білоруссю чи Росією, а й Україною. Ба більше, наша держава не поширила юрисдикцію МКС саме на злочини агресії. Це означає, що МКС може розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності, однак в рамках виключно індивідуальної відповідальності. 

«Якщо білоруський військовий прийшов на територію України і вчиняв саме воєнні злочини, то тоді він може бути притягнутий до відповідальності за злочини, скоєні в Україні. Однак лише він, а не уся країна чи її влада», – пояснює Золотарьова.

Директорка департаменту міжнародного права МЗС Оксана Золотарьова
Фото: ukrinform.ua
Директорка департаменту міжнародного права МЗС Оксана Золотарьова

Єдиним практичним шляхом на міжнародному рівні, як зауважує Микола Гнатовський, є створення Спеціального кримінального трибуналу щодо злочину агресії, який матиме повноваження переслідувати не лише керівництво Росії, а й керівництво Білорусі.

За словами Оксани Золотарьової, міжнародний трибунал, що його нині планує створити Україна разом із ключовими партнерами, охоплюватиме період усієї війни, починаючи з 2014 року.

«Якщо прокурори доведуть злочин агресії керівництвом Білорусі або ї військовим керівництвом, то тоді вони в рамках цього провадження вже можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності», – каже вона. 

Саме цей механізм трибуналу, як зазначають опитані нами експерти, дозволить розглянути злочини агресії, бо воєнними злочинами та злочинами проти людяності росіян та білорусів займатиметься МКС. 

Одначе наразі існує ще одна проблема, про яку мало хто говорить, – це брак людського ресурсу. В Україні щодня скоюється так багато воєнних та інших злочинів з боку Росії та Білорусі, що їх документування, розслідування, збір свідчень, експертиза щодо них займе дуже багато часу. Тут ми потребуємо міжнародної підтримки.

Олександр ДемченкоОлександр Демченко, редактор відділу "Світ"
Соня КошкінаСоня Кошкіна, Шеф-редактор LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram