Кров війни. Чому потрібно бити по російській нафтовій галузі

Якщо на мить залишити у спокої російську нафтопереробку, то найглибший удар по цілі в РФ Сили оборони завдали за 1800 км, уразивши РЛС дальнього виявлення в Орську Оренбурзької області.

Фото: скрин відео

В Уфі НПЗ атакували дрони 13 вересня 2025 року.

Рекорд дальності по нафтопереробній інфраструктурі встановили 13 вересня цього року по заводах в Уфі (Башкортостан) – «Уфимский НПЗ» (раніше відомий як «Башнефть-Уфимский НПЗ»), АО «Ново-Уфимский НПЗ» (раніше – «Башнефть-Ново-Уфимский НПЗ») та 18 вересня – по заводу «Нефтеперерабатывающий завод ООО «Газпромнефтехим-Салават» у м. Салават того ж Башкортостану. Дальність – приблизно 1400 км.

Це також є додатковим роз’яснювальним заходом для тамтешнього населення: цей суб’єкт РФ є лідером за кількістю загиблих на війні проти України – 5945 осіб (тих, кого вдалося підрахувати). 148 осіб на 100 тисяч населення – це другий показник по Росії (першість у Бурятії, де 150). Сподіваємось, там зможуть знайти логічні зв’язки між війною та відсутністю пального, роботи і зарплат і нарешті зроблять висновки.

Дивимось на карту і розуміємо, якого розміру хвіртку Сили оборони прогризли в системі ППО противника, якщо дрон, котрий не надто стрімкий птах, долає таку відстань і успішно прибуває в кінцеву точку своєї подорожі.

Щоб зрозуміти предмет нашої сьогоднішньої розмови краще, оцінимо весь обсяг вогневих завдань Сил безпілотних систем та їх помічників у цій важливій роботі – обрізанню скаженій бензоколонці шлангів.

Якщо оцінювати суто географічно, то картинка така:

У поточному році загальна номінальна потужність нафтопереробки всіх російських НПЗ становить приблизно 6,5-6,7 млн барелів на добу, тобто близько 300-310 млн тон нафти на рік. Реальна потужність ворожих НПЗ зусиллями Сил оборони (тут же – ремонтні роботи як планові, так і запропоновані добрими дронами) та санкцій знижена на 15-20% та становить близько 240-260 млн тон на рік.

Над якими НПЗ вже попрацювали українці? Ось ТОП-25, адже вся система надто велика для одного тексту.

Сіреньким позначені НПЗ, куди ближче летіти з Китаю, ніж з України. В табличці – номінальна потужність з переробки, але дружні візити БПЛА під керуванням наших дівчат та хлопців пхають ці цифри до показника 80-85%.

Що всі НПЗ разом можуть?

Що варто бомбити з точки зору реального впливу на здатність ворога вести бойові дії?

Деякі НПЗ спеціалізуються на виробництві авіаційного гасу (РT, Т-6, Т-8В), дизелю для військової техніки та спеціальних мастил, які є ключовими для авіації противника (Су-27, Ту-22M3, бомбардувальники). Ці НПЗ постачають Міноборони РФ до 70% спеціальних сортів пального і мастильних матеріалів. 

Основні НПЗ:

Саратовський НПЗ (Роснефть, 220 тис. барелів на добу): основний постачальник авіагасу РT для Су-27 та Ту-22M3, дизпалива для логістики.
Рязанський НПЗ (Роснефть, 350 тис. барелів на добу): ключовий постачальник авіагасу для бомбардувальників, до 9% загального виробництва авіапалива для авіації РФ.
Новокуйбишевський НПЗ (Роснефть, 185 тис. барелів на добу): виробляє авіагас для надзвукових літаків (Су-27 та Ту-22M3), постачальник структур Міноборони в Поволжі.
Омський НПЗ (Газпромнефть, 330 тис. барелів на добу): великий виробник авіагасу, пов'язаний з експортом, але критичний для Сибіру.

Наші впродовж року навідувалися всюди, крім Омська, і утворили відчутний дефіцит авіагасу для росіян.

Фото: Генштаб

Рязанський НПЗ після атаки, 24 лютого 2025

Кошмарити ворожу логістику – справа свята, тут – жодних питань. Але ж тягар війни має відчути кожен власник російського паспорта, можливо, щось для себе прояснить. Тому удари по нафтопереробці суто цивільного призначення – також добра справа.

Більшість НПЗ виробляють бензин (А-92/95), дизпаливо, які забезпечують функціонування транспортної системи, експорт (до 50% доходів запоребрика), життєдіяльність населення. Критичними у цьому розрізі є ті, що постачають великі регіони та експорт:

Кіришський НПЗ (Сургутнефтегаз, 463 тис. барелів на добу): найбільший постачальник бензину/дизеля для Північного Заходу; дефіцит після наших ударів призвів до стрибка цін на 20%. Зауважимо, що місто Кіріші – центр хімічного виробництва, там ще ледь не з радянських часів окопалася німецька компанія Henckel, виробник пральних порошків та іншої побутової хімії.
Туапсинський НПЗ (Роснефть, 220 тис. барелів на добу): експортний хаб для Чорномор'я; бензин для Криму та півдня, зокрема й окупованих територій.
Сизранський НПЗ (Роснефть, 195 тис. барелів на добу): дизель для Поволжя, критичний для агросектора.
Новокуйбишевський НПЗ (Роснефть, 185 тис. барелів на добу): бензин для Москви та Півдня, постачає Ростов, Краснодар.
Уфимський/Салаватський НПЗ (Роснефть, сумарно 430 тис. барелів на добу): бензин/дизель для Уралу, регіональний хаб.

Фото: змі окупантів

Кіришський НПЗ (Сургутнефтегаз)

Туди наші літали також не даремно, вивівши з ладу 15-20% потужностей виробництва ПММ для цивільного сектору, що спричинило черги на АЗС у 10 регіонах. Довші черги на АЗС – коротші до військкоматів.

Чого досягли Сили оборони, працюючи з ворожою нафтопереробкою?

Атаки БПЛА у 2025 році (зокрема на Уфимський, Салаватський, Кірішський, Рязанський, Волгоградський НПЗ) призвели до тимчасового виведення з ладу до 20% виробничих потужностей. Наприклад, удари по Саратовському та Рязанському НПЗ зменшили виробництво авіагасу на 10-15%.

Санкції обмежили доступ до сучасного обладнання для ремонту, що знизило вихід світлих нафтопродуктів (бензину, дизелю) на 5-7%.

Реальний обсяг виробництва у 2025 р. становить близько 80-85% від номінальної потужності або 240-260 млн тон на рік.

Окремо варто зупинитися на ситуації, яку сформували Сили оборони, попрацювавши в південний регіонах РФ. Картина – нафтою.

Станом на 20 вересня 2025 року, серія ударів БПЛА Сил оборони по нафтопереробній та логістичній інфраструктурі на півдні Росії (Новошахтинський, Туапсинський, Афіпський, Слов’янський, Ільський НПЗ, Сочинська нафтобаза) призвела до значного порушення постачання паливом у регіонах Краснодарського краю, Ростовської області, на окупованих територіях (Крим, частини Запорізької та Херсонської областей). Атаки у серпні-вересні вивели з ладу ключові НПЗ та нафтобази, які забезпечують до 10-15% загальної потужності переробки нафти (близько 600-800 тис. барелів на добу). Виник дефіцит бензину, дизельного палива та авіагасу, пошикувалися черги на АЗС, ціни підстрибнули на 20-30%, з’явилися відчутні проблеми з логістикою для військових і цивільного сектору.

Фото: скрин відео

Масштабна пожежа на нафтопереробному заводі в Новошахтинську Ростовської області Росії після атаки безпілотника

Аналітики оцінюють, що загалом атаки на НПЗ по всій територфї РФ зменшили потужності переробки на 17% (1,1 млн барелів на добу), але на півдні ефект особливо красивий через обмежену альтернативну інфраструктуру та близькість до лінії фронту.

Іншими словами кажучи, територія, яка «всесоюзна житниця і здравниця» і щось там ще на піку сезону потрапила у стан жорсткого дефіциту ПММ. І час, і місце події українськими стратегами визначені дуже вдало. 

Загалом обрана Силами оборони стратегія спрямована на підрив економічної бази противника, зокрема його доходів від експорту нафтопродуктів. Проблемка, судячи з усього, болюча і навіть Путін виповз з заявою про те, що варто перейти на вугілля. Тимчасово. 

І то ще у нас за ракети малої та середньої дальності не бралися.

Фото: EPA/UPG

Заправка «ЛУКОЙЛ» Москва, 22 вересня 2023 року