У великій енергосистемі — завжди підстрахують
Пане Віталію, на вашу долю легендарн події випали: ви раз і назавжди від’єднали нас від «імперської» енергосистеми. Як цей історичний розрив відбувався?
За домовленістю, яка на той час існувала між нами, РФ та Білоруссю. Плани щодо перемикань даються іншим державам-учасницям за пів року до їх початку. І от перемикання планувалося спочатку на грудень, потім на січень, але РФ весь час відкладала початок тестування для України. І вийшло так, що воно почалося з 23 на 24 лютого.
І от ви розумієте, що ситуація нештатна, а перемикати все одно треба…
Треба. Перемикання 20 годин виконувалися — почалися за планом ще вдень 23-го, по обіді. Процентів 50 було виконано (ліній дуже багато і всі одночасно не відключаються) і почалася наша зміна. О 01.32 за Києвом перемкнули останню лінію, а о 3-4 ранку вже пішли повідомлення про обстріли Каховки, Чернігова, Сум. На підстанцію в Каховці зайшли окупаційні війська, зв'язок припинився.
Планувалося, що відпрацюємо три доби самостійно — окремо від Європи і Росії, а потім знов приєднаємося до російської енергосистеми. І росіяни наступного дня запитували: ну що, ви готові приєднатися? Зв’язок же відразу не відключили.
У нас, в принципі, було все розраховано так, що самі будемо працювати, все в штатному режимі. Певний досвід такої самостійної роботи за плечима вже був. Точніше, роботи в режимі, коли відключення — тільки внаслідок нормальних аварійних неполадок, негоди тощо. А не від того, що сидиш і не знаєш, куди прилетить і що відключиться.
Але з 24 лютого по 16 березня таки засинхронізувалися з енергосистемою континентальної Європи — мережею ENTSO-E. Незважаючи навіть на те, що протягом цих тижнів втрачали генерацію — зокрема, потужність ЗАЕС, блок за блоком. Система була готова до таких відключень і ми нормально почувалися, резервів ще було досить, не мали ще масових обстрілів і втрат, як зараз. Працювати автономно за тої кількості ліній, обсягів генерації та резервів — нічого страшного.
Якби працювали об’єднано з росіянами, вони б мали вплив на нашу енергосистему. Багато зв’язків з Росією було і відключення відразу кількох елементів без підготовки стало б важким випробуванням. Хоча… все одно пережили б.
Бути під’єднаним до Європи чи до РФ з Білоруссю — технічно є різниця?
Чим більша система — тим простіше працювати. У великій системі не так відчуваються аварійні відключення в ній. Раніше відключення великого блоку на 1000 мегаватт ніхто не помічав, було короткочасне зниження частоти — і все.
Блоків багато, тисячу втратили — і автоматика відпрацьовує, збільшує частоту, втрату одного блоку компенсують інші. А коли сам працюєш, неочікувана втрата 1000 мегаватт — і частота (один з параметрів, за яким працюємо) — дуже різко знижується і частково споживачі погашаються. Але могли б досить швидко відновити споживання, бо знали, що таке може бути. Звісно, якщо не через обстріли втрачали генерацію.
Тобто працювати з кимось — добре, бо є підстраховка, не втрачаємо все. Якщо є погашення споживачів, то не на тиждень-два, а на пів доби і ми все відновлюємо. Надходить допомога від партнерів і починаємо нормалізувати стан системи.
Наскільки вони нас зараз виручають?
Не можу сказати у відсотках. Ми не можемо взяти більше через пошкоджені мережі, хоч і є пропозиція. Маємо пошкоджені лінії і обладнання на підстанціях. Тільки в західних областях можуть користуватися імпортованою електроенергією повніше — лінії прямо по кордону йдуть і можна подавати, але ж споживання в цьому регіоні не таке велике, щоб забрати все, що європейці дають. А передати Харкову, Дніпру чи Запоріжжю через сотні кілометрів побитих мереж весь обсяг імпорту неможливо. Бригади працюють, відновлюють, потім прилітає і ми знову втрачаємо. Втрачаємо за хвилини, а щоб відновити — треба тижні.
Як щодо прогнозів, що може скластися ситуація, коли окремі райони країни ставатимуть ізольованими острівцями без електрики? Тривала енергокриза Одесі — це вже про це?
Може бути і краще, і гірше. Не знаємо, куди й скільки будуть стріляти. Міста знищують до фундаменту — що їм заважає зробити те саме з енергетикою? Якщо вони по одній підстанції протягом тижня будуть бити, то її потім буде дуже важко відновити.
Як відновлення відбувається? От був обстріл, пошкодження, якась чергова бригада збирається, виїздить і працює аж до результату?
Не відразу. Людей ми вже втрачали і втрачаємо саме на підстанціях. Поки не закінчиться обстріл, на підстанцію ніхто не зайде. Чекаємо, поки військові дадуть добро на огляд. Це після того, як відпрацюють сапери. Бо буває, стільки насипають на територію — касетними боєприпасами б’ють, що людей посилати дуже ризиковано. У нас такого навченого персоналу, який розбирається, як відновлювати обладнання, дуже мало.
Відбій, військові дали добро — починається дефектація (оцінка технічного стану — ред). Що можна — відразу вмикаємо. От в Одесі чому так довго без світла — надто багато пошкоджень. Одномоментно була уражена і система передачі, і система розподілу в дуже великих масштабах. Вони три ночі довбали енергооб’єкти. Першу — масштабно, а дві наступні — добивали. Три доби тривала тривога в Одесі.
Тримають баланс і постійно стресують
Яка при цьому ваша задача?
Втримати баланс. В енергосистемі — скільки тут виробляєш, стільки й споживаєш в той же момент, і наша задача — зберегти баланс між споживанням і генерацією. Скільки маємо генерації плюс імпорт з Європи — стільки споживачі й отримують. Якщо не буде балансу, тоді — різкі коливання частоти і напруг, відбуваються перевантаження ліній, і якщо не будемо відключати споживачів, то або згорять трансформатори та інше обладнання, або дуже різко знижуються частота і рівень напруги, спрацьовує автоматика і сама гасить споживачів.
Але одна справа, коли ми самі дали команду на відключення споживачів і втримались у більш-менш нормальному балансі, а інша — коли все вимкнулося аварійно. Сам вимкнув, то знаєш, де і скільки, а якщо це сталося автоматично і аварійно, то починаєш ще збирати інформацію по відключеннях споживачів від ОСР (оператор системи розподілу, колишні обленерго — ред.), що де відбулося. І заживлення споживачів відбувається довше, якщо аварійно втрачаємо обладнання — тиждень чи й два. А якщо вимикали за командою — за командою і вмикаємо.
Що роблять диспетчери під час зміни? Прийшли, оцінили стан справ, підрахували і підтримуєте?
Все так. Якщо є резерви — відразу заживлюємо споживачів. У вас же бувають не тільки несвоєчасні вимкнення, а й увімкнення поза графіком. У Києві досить часто трапляється, що з трьох черг переходимо на дві з половиною чи й дві, бо з’явилась додаткова генерація. І — навпаки. Бо знов таки: баланс, перетік з Європою на величину імпорта, який на цю добу сторгований.
Працюємо зазвичай з регіонами, в кожен регіон входить три-чотири області і є сумарна інформація по навантаженню. Беремо всі наші регіони, сумуємо, дивимося на графіки і якщо в якомусь регіоні різко росте споживання, регулюємо. Коли ОСР міняють черги споживачів, іноді буває, що, не переключивши попередню чергу, вмикають наступну і тоді споживання різко стрибає. Це дуже небезпечно, бо дуже падають напруги. Може бути лавина по напрузі і загаситься весь регіон.
Тому до споживачів і ОСР велике прохання: не вмикати всіх і всі прилади одночасно. Через падіння напруги можемо втратити район, який тільки но заживили. Може дуже погано це закінчитися, не раз бувало вже, що ми балансували на межі.
Якщо всіх споживачів відпустити одночасно — додається до 10% загального обсягу споживання, а це — дуже різке падіння напруги і починається розвал системи, чого ми не можемо допустити як диспетчери.
Як часто змінюється ситуація в енергосистемі? Кожні 10, 30 хвилин? І за лічені хвилини може статися стрибок і треба ухвалювати непрості рішення?
Постійно контролюємо генерацію і споживання. Не можна показувати ці графіки, але вони страшні — в тому сенсі, що дуже різко зростають і падають напруги і споживання. І це протягом доби, навіть коли немає обстрілів. У зв’язку з відсутністю, фактично, генерації в деяких районах.
І доводиться ухвалювати рішення. Бачимо, наприклад, що Київ починає споживати на 300-400 мегаватт більше — даємо команду вимикати поза графіком. Попереджуємо ОСР, щоб дуже повільно вмикали свої фідери (мережі, підключені до вимикача на підстанції — Ред.) щоб без різких рухів і не виникало ризиків втратити систему, бо ж дамо команду на відключення. Краще я на пів години пізніше відпущу споживачів, ніж втрачу їх в якомусь регіоні.
У нас немає вибору. Якщо раніше це відслідковувала автоматика, бо була висока генерація і можливість відстежити різкі коливання, то зараз обсягів генерації електроенергії не вистачає, щоб повністю покрити різке зростання споживачів в автоматичному режимі, вручну доводиться.
За інструкцією, маю 15 хвилин на ліквідацію аварії. Чим більше інформації маєш, тим швидше ухвалюєш рішення. А без неї тільки гірше можеш зробити. Рішення ми постійно ухвалюємо дуже швидко. Розумний ризик завжди є в цій роботі, а великий може призвести до розвалу системи. Ніхто на це не піде — нащо гасити пів країни, щоб потім дві доби заживлювати.
Де такому вчать? Чула, що диспетчери в енергетиці — унікальні фахівці.
На диспетчерів ніде не навчають, нас дуже мало. Треба мати відповідну освіту, але потім два-три роки відпрацювати на підстанції чи електростанції, щоб побачити обладнання і процес перемикання. З таким досвідом починаєш з нижчих посад диспетчеризації і потроху ростеш по драбині. Ніхто цьому не навчає, людина повинна сама себе мотивувати вчитися, вдосконалюватися.
На підстанції багато людей приходить, а в диспетчери врешті йдуть одиниці. Не витримують на оперативній роботі і в постійному стресі. Але якщо звик до стресових ситуацій і вважаєш, що можеш розвиватися далі, то йдеш у диспетчери. Тільки через досвід.
Диспетчери — це кузня кадрів для керівництва. Бо це люди, які знають про енергосистему все від найменшого гвинтика до питань енергоринку. Багато вчаться і проходять багато перевірок. Так, психологічний стан диспетчера має відповідати вимогам посади, важлива стресостійкість. Дуже багато часу йде, щоб «зробити» диспетчера.
А як сталося, що вас з колегами називають «зміною апокаліпсису»?
У всіх на змінах бувають прильоти, ракетні атаки. Особливо не щастить одному старшому диспетчеру — 50-60% на його зміну припадає.
А я працюю після нього і мені дістається відновлення. Приходиш — ще щось летить, добивається, відключається. Але основне, що відбулося, вже бачиш і міркуєш, як же відновлювати енергосистему.
Початок повномасштабного вторгнення на мою зміну випав, і блекаут — того єдиного разу у 2022 році. Їду на зміну, бачу — Київ темний. Ну, думаю, зараз приїду, буду якось вмикати… І за нашу зміну егергосистему ми таки з’єднали.
Блекаут — це особлива системна аварія, а бувають ще просто системні. Коли блекаут — у тебе гасне все і таке було лише один раз у нас. Вся генерація наша на нулі, споживачі погашені. На будь-якій електростанції треба хоча б власні потреби заживити — насоси, захисти, засувки, які працюють від електрики. Звідки її взяти? Є потужності на дизелі, але їх досить, тільки щоб забезпечити станцію хоч якоюсь електрикою і зрозуміти, в якому вона стані, зробити нормальну зупинку станції після відключення. А щоб розгортати заново роботу, цього замало, потрібне зовнішнє джерело, щоб почати розгортання і відновилась генерація. Тому брали аварійну допомогу з Європи. Одну розгорнули станцію, підняли генерацію, когось заживили — на іншу станцію передали, і так по ланцюжку відновили все. Годин за 20 тоді синхронізували енергосистему.
І бували у мене просто системні аварії — це коли країна ділиться на острови. Десь по окремих районах вціліла генерація, але всі вони працюють окремо. Та якщо є великий острів, з’єднаний з Європою і маленькі острови — це просто системна аварія і ти починаєш всі ці острови поєднувати з основною системою. Розвалилась система на острови о 9.20, об 11-й закінчилась тривога — а вже о 14-ій ми об’єднались. Тобто особлива системна аварія і просто системна — дуже різні речі. Під час особливої у мене, а я на Оболоні живу, чотири доби світла не було (Оболонь — район у Києві — Ред.).
Світло дають не «справедливо», а за технічними можливостями
Зараз у соцмережах купа претензій, що нерівномірно, несправедливо вимикають світло різним групам. Від кого це залежить?
У Києві, наприклад, цим безпосередньо займаються диспетчери кабельних мереж. Визначають, яка група споживачів на який термін буде вимкнена. У них є інструкції, є таблиці, де вказано, який фідер яке має навантаження. ОСР спускає навантаження, яке треба вимкнути в певний період. А диспетчер може вимикати дистанційно або відправляє бригади, які їздять по місту і вручну вимикають фідери.
Якщо кажуть, що сусідній будинок весь час освітлений, а у нас відключення по 10 годин, то виникає питання, до якої ТП (трансформаторна підстанція) підключений будинок. Можливо, до мережі, з якої заживлена критична інфраструктура. Котельні, лікарні тощо ніхто гасити не буде. Деякі споживачі підключились до ТП, від яких вони живляться. Слідкувати за тим, хто неправильно підключений, має Держенергонагляд. І, за можливості, такі будинки повертають у «некритичну» енергомережу. Також Держенергонагляд має відстежувати рівномірність розподілу між чергами. Питати ОСР, чому він нерівномірний.
А чому нерівномірно отримують цілі регіони? Пошкоджені лінії передач не дозволяють передавати електроенергію?
Проблема перш за все в генерації. Якщо знищили електростанції і є пошкоджені мережі систем передачі та розподілу — електроенергії бракує. За жодних умов у жодному проєкті ніколи не передбачалось, що існуючі мережі матимуть фізичні можливості (навіть коли вони неушкоджені) забезпечити усіх споживачів за сотні кілометрів від об'єктів генерації. Неможливо забезпечити такі перекидання. Спробуйте підключити газонокосарку кабелем довжиною, скажімо, 200 м: займеться і розетка, і кабель.
Коли ввечері дають графіки на наступний день — це теоретичний розрахунок прогнозованого споживання?
«Укренерго» не складає графіки для споживачів. Ми визначаємо обсяг необхідних енергосистемі відключень — дві черги, півтори тощо. А в які години яку чергу знеструмлювати — це відповідальність ОСР.
Є режимна служба, яка обраховує споживання, залежно від погоди та інших факторів. Дає нам якусь цифру, підраховує, як треба обмежити рівень споживання у кожній годині доби в кожному регіоні. От сьогодні йдемо чітко за графіком — отже, вчора режимна служба нормально прорахувала.
Хоча, можна прорахувати з точністю до міліметра, а відвалився блок, що поспіхом відновлений недавно, — і всі розрахунки посипались.
Як часто буває, що щось відвалюється, бо вже десять разів ремонтоване?
Це вже абсолютно штатна ситуація. Якби ви побачили, яка кількість кабелів, ізоляцій на підстанціях… Уявили масштаби – якими бувають наслідки ураження.
Коли прилітає, припустимо, в кабельний канал, втрачається управління вимикачами. Кабельний лоток — це десятки кабелів, в одному лотку може бути все управління і захисти цілої підстанції. Кожен кабель — це 12, 18, 24 жилки. І цих кабелів — десятки у кожному лотку. Якщо в одній точці вони перебиті — кожну перебиту жилку по одній треба з’єднати! Щоб підстанція запрацювала. А це ж тільки один канал, а ще є трансформаторне обладнання, компресори…
Наші мережі — магістральні, ми передаємо електроенергію від електростанцій до мереж «обленерго». Щоб перейти з магістральних мереж на мережі ОСР, потрібні автотрансформатори. І ми можемо свою лінію поремонтувати, але все одно не передати електроенергію. Бо у нас і в мережах ОСР напруга різних класів. І якщо автотрансформатори пошкоджений, немає змоги понизити напругу. А без цього розподіл електроенергії далі до споживачів неможливий.
Ще ж треба розуміти масштаби: площа найбільшої підстанції «Укренерго» — майже 100 футбольних полів. Персонал на велосипедах їздить, щоб оглянути її. Пішов на огляд о 9-ій, повернувся о 12-ій. Обладнання так багато, що один снаряд прилетів — і значні пошкодження.
Люди питають — чому все не захистили? Це неможливо. Намагаємось точково захистити ключове обладнання, таке як автотрансформатори. Бо вони дуже дорогі і дефіцитні, виготовлення одного займає від кількох місяців до року і більше. Виробників такого обладнання мало і до них черга.
Наприклад, один з типів роз’єднувачів — це вишки 25-30 м висотою. Лише на одній ділянці відкритого розподільчого пристрою їх десятки. Високі, в землю не закопаєш.
Прогнозів на зиму немає, готуємося до найгіршого
Що ж робити? Можливо, роззосереджувати генерацію?
Ось! Це те, про що кажемо останні три роки. Припустимо, район Оболонь бере до 100 мегаватт. То краще безпосередньо на Оболоні виробляти в чотирьох точках по 25 мегаватт. Щоправда, для розподілення газової генерації, наприклад, ще потрібні газогони — і не такі, як до нас у квартири заходять, а спеціальна інфраструктура. І все одно вони під прицілом. Росіянам не шкода кілька «шахедів» задля однієї установки. Роззосередити, з погляду економіки, — це дорого, а з суто безпекового і стійкості енергосистеми — є сенс.
І що, майже все пошкоджене — ремонтується, просто взяти і замінити немає чим?
Ми щороку накопичуємо перед зимою значний запас обладнання, зокрема, завдяки допомозі європейських партнерів. Звісно, якщо бачимо, що вимикач пошкоджений так, що на ремонт піде місяць-півтора, а партнери дають новий і його можна поставити за тиждень, то ніхто не втрачатиме дарма місяць. Споживачі не чекатимуть.
А взагалі наш ремонтний персонал — люди-титани з унікальним досвідом. Ремонтують в будь-яку погоду — сніг, дощ, спека, холод…
А багаторазово ремонтоване обладнання підстанцій, мабуть, частіше дає збої від постійних вимкнень-увімкнень?
Так і є. Елемент, який працює найбільше і має свій вичерпний ресурс використання, — це контакти вимикача. За невеликого навантаження вони нормально працюють, а за великого виникає електродуга, що їх пошкоджує. Тому вимикач має свій ресурс з кількості увімкнень-вимкнень, чим частіше це робити, тим швидше контакти виходять з ладу.
За нормального режиму роботи відбувались планові ремонти — саме для того, щоб замінити ці деталі, коли підійшов термін. Все рахувалося — який вимикач скільки вмикався-вимикався і чи це було планово або ж аварійно (а значить, великі струми через нього проходили). А зараз немає змоги просто так вивести вимикач в ремонт, щоб відновити контактну групу. От і працює, поки не закінчується ресурс на цьому контакті.
Це унікальний досвід. До вас не звертаються іноземні колеги, щоб переймати його про всяк випадок?
Та вже питають. Цікавляться, як в умовах повномасштабної війни взагалі відбувається диспетчеризація однієї з найбільших в Європі енергосистем. Як управляємо нею в умовах постійних обстрілів, як вона не розсипалась після такої кількості уражень. Приїжджають до нас, дивляться. Дуже цікавились, як облаштовується захист.
Скільки генерації зараз не вистачає — секретна інформація?
Секретна. Скільки маємо погашених черг — стільки і не вистачає.
Прогноз якийсь можна: як ми пройдемо цю зиму? Особливо, якщо будуть морози.
Погода лякає найменше з усіх факторів, які можуть вплинути. Буде мороз — це всього лиш значить, що відключення стануть трішки довшими. Прильоти можуть мати наслідки значно гірші, ніж мінус 20 градусів. Прогнозувати, що за певної температури буде дві, чотири тощо години світла на добу — немає сенсу. Просто завжди готуємося до найгіршого.
Маєте план А, Б та інші за алфавітом?
У нас є урядові інструкції. Все прораховується, проходить аварійне тренування, ми до всього готові. Все — за планами, відпрацьованими протягом десятків років. Каміння з неба падає — а ти ухвалюєш рішення згідно з інструкцією. Іноді таке відбувається — просто шок. Але потім дивишся: там щось можеш зробити, і там, а тут ми зробимо ось так — і помалу все налагоджується.
