Трохи цифр про ринок і плани
За даними дослідження Київської школи економіки, у 2025 році обсяг українського ринку НРК склав орієнтовно $252 млн, де було 50 компаній.
Сьогодні, за даними Міноборони, йдеться вже про ринок з 280 компаній, сформований за участі кластеру Brave1.
Попит теж зростає – наприкінці 2025 року у бойовій системі DELTA з’явилась можливість звітувати про логістичні та евакуаційні місії НРК. За два тижні грудня до програми долучились 82 підрозділи та було верифіковано 4 300 логістичних місій.
Використання НРК збільшується – у лютому 2026-го додалося 7 900 місій, у березні – 9 000.
У першому півріччі 2026 року Міноборони планує законтрактувати 25 000 НРК – вдвічі більше, ніж за весь 2025 рік. Щоб прискорити постачання, розблокували контрактування навіть у випадках зміни вартості продукції. Виробникам обіцяють контракти на наступний рік.
Загалом як ціль на рік – поставити понад 50 000 наземних дронів у військо, за словами президента Володимира Зеленського. Але вже зараз ця цифра під питанням.
НРК = електромобіль?
У лютому громадська організація Українська рада зброярів вийшла з заявою – парламент має негайно врегулювати питання ПДВ на наземні роботизовані комплекси.
Річ у тім, що з 1 січня завершилася дія норми Податкового кодексу, яка дозволяла застосовувати звільнення від ПДВ для окремих категорій техніки, серед яких опинилися і НРК.
«У законодавстві немає окремого визначення для цієї категорії, а класифікація за УКТ ЗЕД – спірна. Це має прямий наслідок для закупівель: якщо до ціни фактично додається 20% ПДВ, а бюджетні призначення під це не збільшені, держава зможе закупити менше техніки (орієнтовно до 17%)», – наголосили в Раді зброярів.
У Міноборони ситуацію визнають: за словами міністра Михайла Федорова, на початку 2026 року зміни в податковому законодавстві вплинули на частину НРК. 18 квітня він написав, що зараз працюють над «комплексним вирішенням». Тим часом в Міноборони повідомили, що уклали 19 контрактів на 11 млрд грн, і підтверджують, що у першому півріччі планують законтрактувати 25 000 НРК.
В Українській раді зброярів зазначають – питання до депутатів профільного комітету парламенту. Адже на зустрічі в лютому всі сторони – Міноборони, Мінфін, ДПС, Агенція оборонних закупівель та представники виробників – підтримали необхідність внесення змін до Податкового кодексу.
«Закликаємо профільний комітет та народних депутатів, зокрема голову Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, підтримати ці зміни у найкоротші строки», – наголосили в заяві організації.
Про таку загрозу було відомо ще в кінці минулого року, розповіла LB.ua Ніна Южаніна, народна депутатка, членкиня комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.
«Але ця проблема ще не була настільки широко відома, бо норма про пільгу на постачання ЗСУ певних товарів діє з 2014 року і туди поступово додавали повітряні безпілотники, водні. Але ніхто не говорив про наземні. А постачання останніх здійснювали за нормою по спеціальним транспортним засобам, як електрокари», – пояснила Южаніна.
Відтоді голові комітету Данилу Гетьманцеву пропонували розглянути правки. Він, за її словами, погоджувався, проте, далі цього не йшло.
За цей час, каже Южаніна, було декілька можливостей внести ці зміни, втім, рішення залишалося на рівні комітету.
14 травня, за її словами, планується чергове засідання, спільно з Міноборони, Мінфіну, АОЗ та представниками виробників.
Ми звернулися до ще кількох депутатів з комітету – вони не беруться коментувати цю тему.
Як це впливає на військо
Станом на початок травня питання досі не вирішене і нам про це говорять і військові.
Проблеми з постачанням наземних дронів у підрозділ відчувають у батальйоні НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу. Засновник Школи НРК Третього армійського корпусу, офіцер Віктор «Старк» Павлов в розмові з LB.ua теж називає вищезгадану причину і зауважує, що складно прогнозувати, коли і як вдасться подолати цю перешкоду.
Андрій «Лицар» Кушнєров, т.в.о. командира взводу управління НРК 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки да Вінчі», у коментарі для LB.ua каже, що від неврегульованого питання з оподаткуванням зараз страждають всі бригади, які використовують НРК.
Загалом, за його словами, отримати наземні дрони підрозділ може трьома шляхами:
- через централізовані закупівлі, коли Агенція оборонних закупівель укладає контракт,
- закупити за ті гроші, які виділяються на бригаду щомісяця,
- через нараховані електронні бали.
Основне постачання було централізоване, і його, за словами Кушнєрова, у першій частині року не відбувалось взагалі, лише зараз ситуація почала трохи зрушуватись.
«Ми 4-5 місяців сидимо без НРК, подіставали все, що було, і чого не було. І це не лише наш підрозділ, ця проблема – в усіх. Єдине, що трохи рятувало – система електронних балів, закупівля через DotChain», – зазначає військовий.
Але є й четвертий шлях
У Першому окремому медичному батальйоні, який є одним з лідерів по кількості евакуаційних місій наземними дронами, нам повідомили, що їхній підрозділ ніколи не отримував НРК від держави.
Всі засоби для евакуації, з якими вони працюють, надавали їм волонтери: фонд «Повернись живим», українська діаспора в Австралії та Каліфорнії, інші фонди та організації, а також засоби закуповували за підтримки публічних осіб.
Але проблема з ПДВ торкнулася і їх.
«Фандрейзинг зараз дається відверто важко. Раніше доводилося збирати на НРК 1 млн грн, зараз 1 млн 200 тис. Замість п’яти НРК на ті ж кошти отримаємо чотири. Менше засобів – це менше можливостей роботи. Менше роботи – менше результатів. Результати в нашому випадку – це врятовані людські життя, життя наших захисників», – зазначили в Медичному батальйоні.
Подекуди точково питання закривають самі виробники – так компанія Tencore у квітні цього року власним коштом передала 26 НРК TerMIT шести бригадам, пише «Мілітарний». У компанії такий крок теж пояснюють повільним контрактуванням з боку держави.
Логістика, евакуація і не лише
Логістичні місії – одні з найрозповсюдженіших, які доручають наземним дронам.
У Третій штурмовій бригаді вся логістика виконується вже НРК, говорить Віктор «Старк» Павлов.
Серед розповсюджених завдань, які лягають на гусениці або колеса НРК – мінування. Також за допомогою НРК виконують інженерні та ударні місії. Вже є зафіксовані випадки застосування платформ як камікадзе – наприклад, у липні минулого року Третій штурмовій вдалося не лише вибити противника з бліндажа, а й змусити російських військових здатися в полон.
З допомогою наземних платформ проводять і евакуацію поранених. Адже евакуація з допомогою кейсеваку за нинішніх умов на передньому краї – це теж ризик для тих, хто її проводить, бо коли FPV знищить машину – це питання часу. Тому вдаються до наземних платформ.
Андрій Кушнєров зазначає, що забезпечення у різних підрозділах нерівнозначне.
«НРК часто знищуються, відповідно, на бригаду треба для більш–менш нормальної логістики не менше одного НРК втрачати на день. Якщо бригада, забезпечуючи логістику, втрачає 30 НРК на місяць – це хороша історія. Я знаю бригади, де постачання за останні 4-5 місяців було – від 2 до 5 НРК. Відповідно, некомплект шалений», – говорить Андрій Кушнєров.
За його словами, трохи краща ситуація у більш медійних підрозділів, де вже налагоджена підтримка, а також в тих, хто заздалегідь робив запаси – бо проблеми з постачанням анонсували наперед, зокрема, Кушнєров знав про це за кілька місяців.
Обслуговування і вдосконалення
З початком застосування НРК їм приділяли багато уваги, але потім на деякий час інтерес почав згасати. На думку Сергія «Флеша» Бескрестнова, радника міністра оборони України, це пов’язано з тим, що спочатку не було шкіл НРК, техніка була не найкращої якості, а виробники не організовували техпідтримку.
«Треба було або ремонтувати на базах, наприклад, десь у тилу, або навчати бригади, як це робити, поставляти запасні частини для роботів. А цього процесу не було. І так часто відбувалося, що коли робот мав якісь проблеми – ламався, не міг їхати, то його ніхто не міг відремонтувати, тому що не було ні обслуговування, ні запасних частин», – зазначив Бескрестнов в інтерв'ю «Армія INFORM».
За словами Андрія Кушнєрова, ситуація з майстернями, ймовірно, може покращитись, адже вони з’являться по штату як явище. Та поки що з ними теж проблема. А без майстерні у підрозділі майже ніяк, бо виробники часто постачають продукцію, яка далека від реальних потреб на полі бою, і вироби доводиться модифіковувати.
Зараз в процесі обговорення питання закупівлі стандартного набору інструментів для майстерень, а також те, на якому рівні мають створюватись майстерні – на рівні бригади чи батальйонів.
«Цього всього по штату майже не існує, або існує в якихось дуже дивних формах. А без майстерні всі ці НРК не їздять. Все, що постачалось в 2025 році, постачалось без Старлінків, а без Старлінків воно просто не їде, це хлам. Це як FPV без зв’язку. Відповідно, всі встановлювали Старлінки самостійно», – розповідає Андрій Кушнєров.
Водночас «Старк» зазначає, що самі дрони за цей час вдосконалюються. Він наводить аналогію з мобільними телефонами: «Якщо два роки тому ми були на рівні Nokia 3310, то зараз ми вже підходимо до перших смартфонів. Це ще не айфони далеко, але вже перші смартфони Nokia з такими своїми внутрішніми операційними системами. Вже більше пам’яті, можна ігри якісь завантажити, фотографувати... Потроху еволюція відбувається, вже виробники працюють над комп’ютерним зором, штучним інтелектом, засоби стають більш захищені, мають більше запасу ходу. Більш вдосконалені підвіски – а це впливає на прохідність».
Також загалом покращується живучість продукту і сервіс від виробників. Але це лише початок шляху в цій сфері. «Головна мета – берегти людей: люди керують, роботи воюють», – каже «Старк».
На його думку, потрібно максимально збільшувати виробництво всіх моделей НРК, які успішно використовуються бойовими підрозділами. Наземних дронів багато: різні за вагою та функціями, які вони виконують, і не можна сказати, що в пріоритеті мають бути якісь конкретні моделі.
Крім того, підрозділи вже замислюються над власними розробками. Нещодавно в інтерв’ю «24 каналу» Костянтин Немічев, заступник командира Полку безпілотних систем «KRAKEN» Третього армійського корпусу повідомив, що в корпусі є план створення штурмових наземних роботизованих комплексів.
«Це наземні дрони, які будуть зменшувати кількість особового складу на передній лінії. Це дрони, які через штучний інтелект знаходять ціль – ворожу піхоту, техніку, – і пілоту лишається тільки підтвердити або відхилити ураження цілі. А пілот в цей момент буде перебувати в безпечній зоні», – пояснив Немічев.
Тестування і взаємодія
Також у Міноборони заявили про створення центру компетенцій НРК при міністерстві, який буде єдиною точкою взаємодії для виробників.
На думку засновника школи НРК Віктора «Старка» Павлова, важливо не просто постачати техніку у підрозділи, а й постійно тестувати нові зразки в реальних умовах: «Потрібно постійно мати бюджет на дослідну експлуатацію. Тобто завжди буде з’являтися щось нове, і держава має закуповувати нові зразки, щоб передати в передові бойові підрозділи. Щоб вони протестили в бойових умовах, дали свої відгуки, і сказали: це класно, а це треба покращити».
Є випадки, коли підрозділи неохоче діляться власним досвідом із суміжниками або навіть «угоняють» наземні дрони один в одного. Але «Старк» не вважає це явище масовим. Та і що стоїть за кожним окремим випадком – теж невідомо.
За його словами, у них зі взаємодією все добре.
«Всі передові підрозділи, які я знаю, діляться досвідом. Через нашу бригаду, наш підрозділ, вже батальйон НРК, пройшло дуже багато. Я б сказав – всі підрозділи, які робили НРК, були у нас в гостях. Ми показували, як ми будуємо процеси, як побудовані майстерні, пункти управління, як відбувається планування», – поділився він.
Брак кадрів
Для роботи на НРК та їхнього обслуговування потрібна велика кількість людей, і їх зараз не вистачає. Це не лише власне оператори, але і багато інженерів різного фаху, каже Віктор Павлов.
«Радіотехнік, електротехнік, інженер-електронік, мережеві інженери, механіки, слюсарі, зварювальники. Є своя специфіка, тому ми вчимося», – каже Павлов, висловлюючи сподівання, що ситуація змінюватиметься «згори».
За його словами, потрібно розвивати екосистему в цілому: виробники мають бути забезпечені замовленнями, треба забезпечити майстерні, навчити людей, збільшувати централізовані та децентралізовані закупівлі, забезпечити навчальні центри, щоб їм було на чому навчати.
При цьому, зазначає «Старк», для керування НРК не потрібно якихось особливих якостей: «Мотивація, бажання – це найголовніший фактор. А далі, якщо є бажання, навчитися можна чому завгодно». А от з інженерами вже складніше – тут треба досвід або відповідна освіта.
За словами Андрія Кушнєрова, приблизно зі 100 бригад найкраще використовують НРК близько 10 – це підрозділи з налагодженої інфраструктурою, майстернями, вони більш медійні, тому їм легше залучати кошти фондів для закупівлі техніки. У більшості підрозділів не вистачає і медійності, і інфраструктури, і людей.
«Якщо некомплект людей, то НРК – це останнє місце, куди людей дають. Фахівець ти, не фахівець – це рідко когось хвилює. Тому якщо на рівні бригади рота НРК створена, то скоріш за все, якщо вона заповнена на 10% в реальності, а не на папері – то це перемога», – говорить Кушнєров.
До «Термінатора» далеко
Операція Третього армійського корпусу у липні 2025-го зі взяття ворожого бліндажа дронами – прецедент для російсько-української війни. Дронами мінують, стріляють, беруть в полон – чи це те майбутнє, про яке знімали фільми?
У матеріалі американського аналітичного центру RAND Corporation зазначено, що через цю новину поки не варто хвилюватись щодо появи справжніх «термінаторів».
«Військова наземна робототехніка швидко трансформує завдання на полі бою. Однак у найближчому майбутньому її найбільший вплив буде на підтримку ролей, а не на пряму заміну піхотинців», – зазначено в тексті.
Третя штурмова – на першому місці в березневому рейтингу Міноборони за кількістю балів за виконані місії на НРК. Друге місце – Перший окремий медичний батальйон, третє – Рота безпілотних систем 92-ї окремої штурмової бригади, далі 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада і Третя бригада оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан».
Віктор «Старк» Павлов вважає, що секрет найкращих підрозділів не в тому, що вони щось роблять інакше, ніж інші.
«Вони почали, можливо, раніше, ніж інші, систематизували процеси роботи. Бо зараз у НРК логістика – це базова, головна функція, евакуація також. У передових підрозділах це системна робота, яка схожа на Uber на передку. Це як викликати таксі – замовити перевезення з однієї точки в іншу, розвезти по передових позиціях або евакуювати когось, або утримувати позиції, зробити засідку, підірвати якийсь об’єкт. Це не щось періодичне і разове – це постійна робота», – наголошує «Старк».
Попри це, все, що зараз робиться у цій сфері, на його думку, закриває лише 10% потреб, і лише по логістичній та евакуаційній функції. По інженерній та ударній – менше 1%.
За словами «Старка», розвиток НРК набирає обертів і цей рух – безповоротний, в сторону роботизації війська.
«Якщо зараз ми кажемо «механізований підрозділ», то він стане роботизованим», – зазначив він.
На думку Андрія Кушнєрова, цей розвиток має значно прискоритись: «Напрямок ще доволі молодий, і потребує ще багато роботи. Якась армія європейська може собі дозволити десять років впроваджувати такі речі. У нас війна і все набагато швидше має відбуватися. Бо інакше ми втрачаємо людей».