Куди зникають підбиті роботи
Пане Андрію, у 2025 році стався прорив у застосуванні НРК на фронті, і на 2026-й прогнозують масштабування і виробництва, і використання. Тоді як ще у 2024-му деякі аналітики визнавали: багато командирів, якщо їм запропонувати: НРК чи FPV, оберуть повітряні дрони, бо наземні — то було щось заскладне й незрозуміле. Завдяки чому стався бум?
Наземні роботизовані комплекси дуже якісно змінилися. Змінилися способи управління та передачі відео з дрона, наприклад. Усі, хто тоді, на початку, думав, що це складно й незручно, просто не приділяли цьому досить часу. А хто у 2024-му вирішив усе ж керувати відділенням НРК, непогано посиділи над ними — і вийшло так, що НРК поїхали.
Зразків немало, і досі не всі витримують бойові умови. Але вже є перші моделі, які працюють стовідсотково. Зараз у нашій майстерні можемо, в принципі, запустити майже все, що їздить, але справді вдалих моделей, до яких не треба прикладати рук і [які не треба] допрацьовувати, знаю, може, з десяток. Уже багато виробників просто з заводу намагаються випускати такі готові рішення (що не потребують доопрацювання на фронті. — Ред.). Але на процедуру кодифікації потрібен час, тому виробники іноді безпосередньо продають ці затребувані вироби, через субвенції.
НРК уже замінюють людину на передовій. Лише в логістиці скільки дронів уже підбили, а це все могли ж бути люди. Кожен розрахунок — чотири-п’ять бійців, а постраждав натомість один дрон. Тому у 2025-му і стався стрибок, а цьогоріч буде ще значніший: НРК довели свою ефективність.
А якщо в цифрах: скільки мали на озброєнні, застосовували ще рік-півтора тому і зараз?
Нам зараз повибивали трохи, то вже не так багато маємо. Мабуть, десятки були, а ще раніше одиниці, а тепер є сотні.
Як отримуєте їх, чи досить такої кількості? Наскільки забезпечує комплексами держава? Чи це волонтери?
Здебільшого через субвенції, через волонтерів. Держава покриває потребу частково. Заїхала на склади за контрактацією певна кількість — роз’їхалася підрозділами, і потрібно було б тисячі одиниць, щоб повноцінно покрити їхні потреби. Не сказав би, що до цього далеко. Але ще потрібен певний час на розвиток до такого рівня.
Виявляється, НРК можна і за Е-бали отримати — 19 видів у цій бонусній системі доступні. Скільки ж балів коштує один новий НРК, як його заробити?
Різні дрони коштують кардинально різну кількість балів. На якісь потрібно тиждень попрацювати, повивозити поранених, а на інші й більше. Бали нараховують за місії доставки, евакуації, здається, і мінування вже додали. Що більше напрацював — то швидше заробиш на новий НРК.
А їх самих евакуюють? Цього року в січні вперше один НРК витяг пошкодженого «побратима», про це розповідали в бригаді «Рубіж». Це вже типова ситуація чи зазвичай підбитих лишають?
Зараз це стає все популярнішим. Уже в деяких виробників є свої зачіпні механізми для евакуації дронів, ми свої створили і поділилися досвідом із суміжниками, і дрони починають усе частіше евакуювати. Інколи навіть наші дрони зникають у невідомому напрямку, бо вже хтось до нас їх собі евакуював.
Наземні дрони влаштовують засідки, стріляють, штурмують, у полон беруть — наскільки таке застосування насправді поширене? Йдеться про окремі вдалі випадки?
Зараз це вже масштабують, ширше впроваджують. Перше, чого треба було навчитися — виконувати логістику. А далі всі інші місії стають «логістикою». Яка різниця — везти БК, воду, їжу чи міни з детонатором, що спрацюють як камікадзе? Оператор дрона завжди виконує одну й ту саму функцію — щось кудись довезти. Якщо це кулемет, то навички стрільби з кулемета потрібні в цьому випадку другому оператору — турелі. Якщо є досвід логістики, возиш добре, то далі слід рухатися складнішими і відповідальнішими ланками. Намагаємося так і робити.
Що в роботі з НРК найскладніше?
Треба вміти доїхати, не перевернутися на шляху. Тут, як з авто: за кермо відразу не сядеш, потрібно набувати базових навичок. Є моделі, які їздять добре, і проблем з керуванням ними немає. Але підрозділи розширюють. Приходять нові люди, потрібен час, щоб освоїли їх. Навчання теж удосконалюють, тут без проблем. Багато що залежить від людини — комусь і авто не дано керувати. І навпаки: хто вже керує НРК, може і повітряним спробувати, а кому не виходить працювати з обома, пропонуємо йти ремонтувати в майстерні або допомагати з документацією. Варіантів розвитку тут багато.
Скільки треба часу, щоб нову людину підготувати?
Хто в дитинстві багато грався машинками на пульті керування — сів і поїхав за 15 хвилин, а хтось місяці витрачає. Також легше вчитися тим, хто грав на ігрових приставках, бо хоч розуміння є, що таке пульт. Тож дехто став оператором за 15 хвилин, а в когось навчання і пів року тривало.
Новий зв’язок — нові можливості для медичних евакуацій
Наскільки НРК вразливі? Крім засобів РЕБ, нічим же не можуть себе захистити.
Наразі можемо вигравати тільки кількістю комплексів. РЕБ установлюють на полігонних випробуваннях, і точно є успішні результати, але з бойовими складніше. Намагаються робити загальне маскування, «мангали». Питання захисту зараз на етапі спроб і помилок.
Наскільки стали рутинними медичні евакуації? Ще рік тому вони були досить рідкісними спецопераціями. Як на практиці виглядає вивезення важких поранених і тіл? Які пристосування для них є?
Є окремий спеціальний виріб, який завантажує людину за принципом стрічки. Корзини, в яких їх перевозять, захищені окремо спецзасобами, щоб уникнути ураження. Є і закриті «саркофаги» для цього, але в нього не всі хочуть залазити — бояться закритого простору. Зазвичай місце для пораненого — це такий модуль на платформі. Є один виробник, який використовує причепи для цього, але воно значно гірше їде. Великий ризик, що не доїде взагалі — недосконала конструкція.
Евакуацію масштабують. Спочатку великою проблемою була стабільність зв’язку. І коли ми перейшли на новий тип зв’язку (поки не афішуємо, який саме) і суміжники про це дізналися, то через нашу майстерню пройшли вже сотні підрозділів — учили їх.
Потім почалися проблеми з механікою, бо їхати треба все далі й далі, не вистачало запасу ходу. Так завжди: покращуєш щось одне, починаєш їздити і впираєшся в іншу проблему. Поки що дальність місії залежить від кількості батарей, які поставиш на НРК. Скажуть проїхати 100 км — проїдемо 100.
Запам’ятались якісь історії особливо складних евакуацій?
Перші були складні. Під час найпершої евакуйовували двох поранених хлопців з позицій, з підвалу — дуже довго, годин дванадцять. Дикий туман стояв, і то був ще старий тип зв’язку (радіо), він постійно відпадав, постійно виникали якісь поломки. Але витягли.
Та й після зміни типу зв’язку перша евакуація теж була складна. Їхати треба було далеко, а я перед тим, мабуть, з пів року не їздив тими дорогами. Поїхав маленькою НРК, а там усе заросло, ще й близько до першої лінії піхоти… Забрав пораненого, вивіз з хащів, уже бачив дорогу, але перелазив — чи то дрон впав, чи інший вибуховий пристрій — і сильно підірвався. Хлопець у корзині лише контузію отримав — спрацював захист, не зачепило, і він з неї вибрався. А ми почали думати, як діяти далі. НРК підбили десь о третій-четвертій ранку, а вже о 12-й ми зібрали новий дрон і надвечір поїхали по хлопця вдруге. І успішно.
Дуже складно і довго то все було. Я тільки першого разу по нього їхав годин вісім, як не більше. Коли нарешті вивезли і лягли спати, у мене аж в очах світилося від монітора. Відволікатися ж від екрана не можна й на хвилину, налаштувався, сів і їдеш безперервно. Зараз уже простіше, трохи швидше це робимо: хлопці набили руку і їздять на досвіді. Але FPV-дрони так само дошкуляють. Їх складно помітити оператору, вже в останній момент видно. Інколи щастить — пролазимо, або маневруємо.
Не буває такого, що раптом живого ворога зустрічаєте?
Таке буває, коли їдеш на місіях з кулеметом — вони вискакують, ти їх розстрілюєш, і все: молодець, можна їхати додому.
Про росіян. Вони певний час робили акцент на великих «танках-НРК». Бачили їхні зразки? Якої думки про них?
Бачили і на їхніх відео, і на наших відео з ураженням. Ну, вони поки що відстають. У зв’язку, в механіці, в дальності. Мають зараз усі ті проблеми, які ми вже пройшли і подолали. Як довго буде тривати ще це відставання — хтозна, але поки так. Вони в основному використовують їх у логістиці.
А щодо габаритів — навряд чи вдала ідея їх збільшувати, бо такий НРК помітніший і вразливіший до ураження.
Краще менше моделей, але вдосконалених з коробки
А який напрямок розвитку треба обирати нам?
Думаю, зусилля усіх виробників (а їх уже дуже багато) краще направити на те, щоб створити 10–15 універсальних моделей замість десятків (їх, мабуть, понад 100) різних. Усім разом створити щось ідеальне просто із заводу, щоб не допрацьовувати вироби настільки кардинально, як робимо це на місцях. Майстерні нікуди не подінуться, усе одно будуть займатися впровадженнями, R&D тощо, але хоч не так виснажливо. Бо зараз працюють «з коробки» лише окремі, а на інші часом місяці роботи йдуть, щоб хоч поїхали. Є такі екземпляри: нам їх колись дали, ми на той момент через недосвідченість не змогли розібратися, а з іншими моделями було простіше працювати чи переробити їх, тож ті складні відклали. З часом досвіду набули, дійшли руки, з виробником на контакт вийшли, доопрацювали… Але це дуже довго й складно. Звісно, краще працювати з виробниками, у яких є готові рішення і коли вже знаємо, що в моделей всередині. Зараз 90 % нашого ринку ми більш-менш знаємо і все швидше відбувається.
Але є досі й вироби, що просто стоять — сотні тисяч гривень пилом припадають. Приїжджає дрон за сотні тисяч чи мільйони гривень — абсолютно не готовий до експлуатації, бо виробник уявляв її якось по-іншому. Може, на ділянці фронту із закритим небом чи для їзди на менші відстані, коли пересуватися простіше. І ти дивишся на нього і розумієш, скільки до нього ще роботи, і відставляєш вбік, бо інші НРК поїдуть набагато швидше, а наша задача — виконувати роботу тут і зараз. Якщо можемо зібрати і випустити в роботу за тиждень 10–15 дронів, а на цей, 16-й, підуть два-чотири тижні, то він стоїть і очікує кращих часів. Бо немає в нас сотень інженерів.
Дорогий не завжди вдалий?
Так, є приклади дронів, що коштують понад 5 млн грн, але невдалі. Найчастіше неукраїнського виробництва. Вони красиві, гарна електроніка, з великим інженерним ресурсом, яка робить виріб значно дорожчим, але не додає йому користі.
Зрозуміло, дрон може не прожити стільки, на скільки вона розрахована. А ці виробники цікавляться вашими відгуками?
Цікавляться, і деякі вдосконалили вже свої вироби, спираючись на наш досвід. І в інших підрозділів вони почали працювати. Але не в нас. Наразі маємо три такі – стоять понад рік без роботи.
Кажете, не сотня інженерів — а скільки? Скільки хотіли б ще набрати?
З урахуванням відпусток ще точно треба десяток хоча б. У бригаді працює рекрутинг. І працює досить добре: приходять анкети фахівців, відбираємо, набір триває. Є люди, які не бояться доєднуватись. Але кадрів завжди буде бракувати, бо кваліфіковані айтівці, з великим досвідом вважають, що їх автоматом в піхоту заберуть, і не подаються. А насправді, якщо приходиш сам, вибір посад досить великий. Людей, які можуть працювати головою, дуже цінують.
Дівчат у батальйон приймаєте?
Якраз чекаємо. Був у відпустці, ще не знаю, чи вже доїхали. У суміжників є, і багато.
Скільки треба людей, щоб працював один НРК — обслуговувати, програмувати, керувати? Чоловік троє мінімум?
Мабуть, чоловік тридцять, особливо якщо НРК не їде з коробки. Потрібні люди, які його модифікують, обслуговують, ремонтують, чистять. Зварювальники, механіки, слюсарі, токарі, програмісти, системні адміністратори, схемотехніки, просто інженери-паяльники. А ще ж оператори управління, які слідкують за ситуацією на місії, складник планування (керівництво, командування). Чимало людей задіяно. І коли всі вони зібрали, спланували, а оператор поїхав і через 500 м перекинувся… Та хоч і через 15 км, перед завантаженням пораненого перекинувся — дуже погано. На ньому важка і надвідповідальна задача.
Якого прогресу очікувати в застосуванні НРК цього року? Багато розмов про рої дронів — це перспективно?
Як казав наш комбат: дайте мені 200 дронів — і я зайду в Донецьк. Рої — історія про те, що якщо їде один і його вразить FPV, то на цьому місії кінець. А якщо їдуть відразу 200, то десятки точно доїдуть до мети. Причому в кожного може бути власна мета.
НРК ж можна використовувати, наскільки вистачить фантазії. Що можна зробити з машинкою на пульті керування — усе це можна реалізувати і з наземним дроном. Кулемети, вогнемети встановлювати, «бобри» (запалювальні снаряди для танків. — Ред.), «нурси» (тип снаряда, некерована авіаційна ракета. — Ред.)…
Що думаєте про застосування елементів ШІ на НРК — зроблять їх ефективнішими?
Щоб дрон їхав, опираючись тільки на них, наразі заскладно через постійну зміну рельєфу на ЛБЗ. Там працює артилерія, дрони роблять скиди, мінування… Їдемо туди — за нами відпрацювала арта, повертаємося — уже вирви. Оператор врахує це, змінить траєкторію руху, а ШІ не завжди помічає таке. Може, в майбутньому, а зараз планування місій на землі на ШІ я собі погано уявляю. Виявляти повітряні цілі можна. Хоча напевне не скажу: простіше об’їхати яму чи забезпечити детекцію руху FPV.