***
Тепер – про самого героя. На фото з будівельного майданчика легко впізнати протоієрея Віктора Дреботія.
Він – т.в.о. настоятеля храму на честь Всіх святих на місці будівництва Свято-Воскресенського кафедрального собору УПЦ типу не МП.
Собор – «стройка вєка»: найбільший в Україні (на п'ять тисяч вірян) і найвищий в Європі (120 метрів висоти). Починалось ще за покійного митрополита Володимира (Сабодана). Опікувався будівництвом митрополит Олександр (Драбинко). Коли в 2011-го році Драбинка, внаслідок внутрішніх інтриг (там – окрема історія і своя санта-барбара) було «усунуто від справ», керувати проєктом поставили Варсонофія (Столяра), нинішнього митрополита Вінницького і Барського.
За часів Павла (Лебедя) Варсонофій був багаторічним казначеєм Києво-Печерської Лаври.
Казначеєм, розумієте? При «Паші-Мерседесі».
Коли в 2018-му постала ПЦУ, і тодішній керівник Вінницької єпархії митрополит Симеон (Шостацький) до неї доєднався, в УПЦ МП виникла гостра потреба відправити на Вінницьку кафедру когось суперлояльного. Вибір пав на Варсонофія.
Але обов'язків щодо «кураторства» будівництва собору з нього ніхто не знімав. Наразі будівництво фактично заморожене – нема коштів, а на величезній території діє тільки маленька капличка, де і служить отець Віктор, який освячував «Династію». Отець Віктор – права рука Варсонофія.
Сам теж починав у «Паші-Мерседеса» – був його іподияконом і келійником (зараз таку ж роль відіграє син отця Віктора). Там вони з Варсонофієм і зійшлися.
Що ще ми знаємо про Варсонофія, окрім того, що, за даними OSINT-розслідувачів, він є громадянином Росії (чомусь я не здивована)?
Як велику «заслугу» йому приписують те, що в жовтні 2024-го він був серед ієрархів УПЦ МП, які – попри волю митрополита Онуфрія – виступили на підтримку донецького Іларіона (Шукала), якого РПЦ зняла з кафедри і відправила «на спокій» до Сімферополя. А на його місце прислала якогось мутного типа з Владивостока.
Все це – не те, що не порадившись, а навіть до відома не поставивши свою дочку, УПЦ МП.
З точки зору РПЦ, все вірно: Донеччину вони вважають своєю канонічною територією, а УПЦ МП – їхня структурна частина (хоча вони самі стверджують зворотнє).
Москва вчинила так вже не вперше. Розташовані на захоплених територіях Донеччини і Луганщини єпархії почали підпорядковувати невдовзі після 2014-го. Після великого вторгнення — ті, що прописані в окупованій частині Запорізької та Херсонської областей. На Харківщині було те саме. Коли її звільняли, відступали не тільки російські військові, а й попи-колаборанти. Наприклад, митрополит Ізюмський і Купʼянський УПЦ МП Єлисей (Іванов), який навіть публічно благословляв очільника проросійської «адміністрації».
Жодного разу керівництво УПЦ МП не сказало ж-о-д-н-о-г-о слова.
Навіть коли наступного дня після славетного собору у Феофанії в травні 2022-го всі кримські парафії УПЦ МП хором заявили, що з рішенням собору про «розрив з Москвою» не погоджуються і самі попросилися під омофор (тобто в підпорядкування) Москви. У результаті очільником «Кримської митрополії» призначили Лазаря (Швеця).
Київська митрополія УПЦ МП цю подію демонстративно проігнорувала. Як і те, що в жовтні 2023-го Лазаря відправили на спочинок, а замість нього в Крим заслали так званого «духівника Путіна» Тихона (Шевкунова).
І щоб ви розуміли всю глибину цинізму: один з найбільш проросійськи налаштованих топів УПЦ МП, митрополит Запорізький Лука (Коваленко) ще в кінці 2022-го збирав підлеглих священників, що опинилися в окупації, та особисто (!) намовляв їх попроситися в пряме підпорядкування Москви. Як «акт доброї волі». Треба віддати належне — ті відмовилися категорично. А Лука після таких дій спокійно повернувся до Києва і стояв разом з Онуфрієм, Павлом (Лебедем), більш відомим як «Паша-Мерседес», та іншими не менш достойними людьми під воротами Банкової — домагався «діалогу» з Президентом Зеленським.
Однак, коли справа дійшла до Іларіона (Шукала), аж 31 ієрарх УПЦ МП підписав на свого керівника, Митрополита Онуфрія, листа з вимогою … тільки не смійтесь… «звернутись до РПЦ з закликом до відмови від агресивної церковної політики щодо Української православної церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української православної церкви, суверенітету та територіальної цілісності України». Один із підписантів – наш Варсонофій. Не з любові до Іларіона, ні, але до грошей, які їх пов’язують (деталі – трохи нижче).
Звернення Онуфрій, ясно, проігнорував.
Як до цього проігнорував прохання усне одеського Агафангела (Саввіна) «щось зробити, захистити Іларіона», з яким особисто він дружить багато років.
Наприкінці 2024-го люди, не надто обізнані в справах церковних, подавали історію з листом як «внутрішній бунт на кораблі МП», вигукували: «Нарешті!».
Хоча називати одеського Агафангела (Саввіна) лідером «внутрішньої опозиції проти Онуфрія» можуть тільки ті, хто не знають його особистої історії.
Митрополит Агафангел — один з найстарших в УПЦ МП за хіротонією. Активну церковну карʼєру робив ще в радянські часи. Був депутатом першого скликання Верховної Ради, де підтримував комуністів. Завжди виступав категорично проти української автокефалії, був затятим опонентом покійного Філарета (Денисенка). Традиційно намагався бути якомога ближче до влади (радянська звичка), при цьому відомий відверто українофобними поглядами. Автор фрази «На Майдані зібралися всі сили пекла» (Це у 2014-му. Як він у 2004-му за Януковича агітував, навіть згадувати не хочеться).
Тобто «борцем проти системи» Агафангела точно не назвеш. Однак останнім часом його поведінка помітно змінилася. Особливо після прильоту в Кафедральний собор Одеси, який є його дітищем і який він відбудовував (освячувати приїздив сам очільник РПЦ).
Людина розумна, Агафангел ще 24-го лютого 2022-го року чітко зрозумів: якщо в Одесу зайдуть росіяни, його — не дивлячись на численні заслуги, тісні контакти з Кирилом, ідейну «ватність» — позбавлять всього. І єпископства, і Собору. Бо росіянам не потрібні лояльні, їм потрібні свої.
Історія з листом, ясно, нічим не закінчилась. Що було абсолютно прогнозовано. Питання: чому ж, розуміючи все наперед, Варсонофій все одно «вписався»? Не з поваги до Агафангела, ні, але – як було сказано – через гроші.
Листування Іларіона з його «правою рукою», нашим сьогоднішнім героєм отцем Віктором – абсолютно довершене в своєму цинізмі. Далі цитуватиму з посиланням на публікацію «24 каналу», який отримав скріни від представників команди KibOrg.
Отже, в липні 2023-го (за рік до історії з листом) Іларіон пише отцю Віктору нібито про тиск і пульс якихось священнослужителів. Дослівно: «137 на 130 тиск і пульс 175. Це на 18-07-2023!!!!». Ще: «Значить, залишок буде 100 на 120 і 175 пульс. Так???».
Кожному, хто хоч раз вимірював подібні показники, зрозуміло: вони просто фізично не можуть такими бути. Тобто йдеться не про здоровʼя, а про гроші. І далі: «Друга серія буде з тобою, але трохи пізніше. Я не буду писати Володимиру, ти йому все даш і розкажеш що йому, що Авелю, а що в Корець».
Тобто вже навіть під час великої війни церковні гроші з давно окупованого Донецька передавались на Київ (можливо, в Донецьк вони заходили транзитом – з умовної Женеви) – «Авелю», це в Києво-Печерську Лавру і до Корця (Корецький жіночий монастир на Рівненщині, який напряму (!) підпорядковується Гундяєву і Синоду РПЦ).
Ризикну допустити: росіянам це не дуже подобалось, і це була одна з причин, чому Іларіона зняли з кафедри (хоча й не єдина).
***
Тобто формально наш сьогоднішній герой отець Віктор – скромний батюшка, який служить в маленькій дерев’яній каплички з поруч замороженим грандіозним будівництвом.
Насправді, він – права рука впливового Варсонофія, такий собі «посередник» в делікатних справах і «казначей». Саме Варсонофій ввів отця Віктора в коло забудовників, з якими сам тісно спілкувався в часи власного «казначейства» в Лаврі. Так отець Віктор опинився на будівельному майданчику «Династії».
За що його дружина (на відміну від монахів – того ж Даміана, який хрестив доньку Чернишова, як ми памʼятаємо, рядові священники мають родини) згодом отримала квартиру від структур, повʼязаних з Чернишовим – так, принаймні, стверджують НАБУ і САП.
Не дивуйтесь, в «істино православному» світі московських попів-перевертнів (наголошую: саме перевертнів, бо там не всі такі насправді) всі і вся дуже тісно повʼязані. Тут тобі і хрестини, і гроші з Донецька, і блокування судів по Лаврі, і квартира матінці «у подарунок».
І от тут ми повертаємось до фігури нашого «скромного» отця Віктора.