В Україні обліковуються 5,5 млн гектарів меліорованих земель, включаючи 2,2 млн гектарів зрошуваних та 3,3 млн гектарів осушуваних земель з відповідною меліоративною мережею та гідротехнічними спорудами. Останніми роками в Україні зрошується понад 130 тис. гектарів.
До повномасштабної агресії ця цифра становила понад 500 тис. гектарів, а така суттєва різниця спричинена окупацією та руйнуванням Каховської ГЕС окупантами. Відтак суттєва частина меліоративної інфраструктури в Україні повноцінно не використовується, і одна з головних причин цього – інституційна.
Сьогодні зрошувальну інфраструктуру обслуговують управління водного господарства. Це бюджетні установи, що працюють на щорічному бюджетному фінансуванні. Це означає, що вони фізично не можуть взяти кредит на модернізацію насосних станцій, укласти довгостроковий інвестиційний контракт чи залучити приватні кошти в інфраструктуру. Залежність від бюджету та хронічне недофінансування призвели до технічної зношеності. Навіть функціонуюче обладнання вкрай неефективно працює, споживаючи в рази більше електроенергії за свої номінальні характеристики, що за умов високої вартості електроенергії перекладається у високі витрати на полив.
Новий закон змінює цю парадигму. Державні установи, які сьогодні обслуговують зрошувальні системи, будуть перетворені на операторів – державні некомерційні товариства, які зможуть безпосередньо залучати фінансування. При цьому варто розуміти, що це не приватизація: майно залишається в державній власності і закріплюється за операторами на праві узуфрукту – речовому праві, яке дає право управляти активом і отримувати дохід від нього без права передачі, продажу чи відчуження. А канали державного значення взагалі не можуть вийти з державної власності, що закріплено окремою статтею.
Важливим є не лише перетворення обслуговуючих компаній, а й те, як вони будуть керуватися за участі водокористувачів. Новий закон запроваджує наглядові ради операторів, де не менше двох третин місць належать самим водокористувачам, яким оператор надає послуги. Створена наглядова рада буде затверджувати тарифи, інвестиційну програму та рішення про залучення кредитів для подальшого відновлення меліоративних систем та запровадження нових водо- та енергоощадних технологій. Тобто водокористувачі стають зацікавленими у зменшенні неефективних (технологічних) втрат води.
Також замість непрозорого кошторисного фінансування запроваджується двоставковий тариф. Він має дві складові: постійну, яка покриває витрати на утримання інфраструктури незалежно від обсягів подачі, та змінну, яка залежить від фактично спожитого обсягу води та витрат на електроенергію. Принцип простий: постійну складову тарифу сплачують водокористувачі чи землекористувачі пропорційно до площі своїх земель у зоні обслуговування оператора, змінну – пропорційно до спожитих обсягів води. Сама методика розрахунку тарифу буде затверджена Кабінетом Міністрів. Такий підхід до ціноутворення закладає справедливий розподіл витрат між водокористувачами та інвестиційну складову для розвитку меліорації в Україні.
Закон також містить важливий захист прав для землевласників і користувачів земельних ділянок. Якщо оператор планує взяти кредит під майбутні доходи, він зобов'язаний попередньо погодити умови цього кредиту з власниками (або користувачами) більше половини земель у зоні обслуговування. Це означає, що підвищення тарифу для обслуговування боргу не може відбутися без попередньої їх згоди.
Окремо закон врегульовує ситуацію дефіциту води: у разі нестачі спочатку задовольняються потреби питного водопостачання, після чого наявний обсяг розподіляється між усіма водокористувачами для інших потреб пропорційно до їхніх лімітів забору зазначених у дозволі на спеціальне водокористування.
Реформа не відбудеться за один день. Протягом трьох років створених операторів держава частково підтримуватиме та фінансуватиме їх діяльність з державного бюджету. Крім того, Урядом буде затверджено державну цільову програму розвитку зрошення, яка передбачатиме відшкодування кредитів операторам державної меліоративної інфраструктури.
Наразі для аграріїв та організацій водокористувачів діє програма підтримки щодо компенсації витрат на будівництво і реконструкцію меліоративних систем в розмірі до 26 500 грн на гектар.
Реформа меліорації – це перехід від моделі, де держава в ролі монопольного бюджетного утримувача не мала ні стимулів, ні інструментів для розвитку, до моделі, де оператор та водокористувачі змушені працювати в синергії та ефективно.
Для аграрного сектору – це означає більш надійне і прогнозоване зрошення, для держави – поступове зменшення прямого бюджетного навантаження, для інвесторів – чіткий правовий фундамент для вкладень в розвиток меліоративної інфраструктури.