До річниці створення добровольчого формування "Азов", який за 12 років еволюціонував в 12 бригаду спеціального призначення "Азов", на основі якої був сформований 1-й корпус Національної гвардії України "Азов", “Нова країна” присвятила тематичну дискусію тому, як змінювалася війна від перших бойових дій в Донецькій і Луганській областях в 2014-му і до нині.
“Оборона Маріуполя — це справжній подвиг, без якого наша країна, наша війна була б зовсім іншою. Це символ. У вирію інших подій памʼять про це дещо стирається, але ці хлопці і дівчата задали тон боротьби, незламності українського духу”, — пояснив Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group (спільно з якою LB.ua реалізує “Нову країну”) вибір теми та героїв нинішньої дискусії.
““Азов” — це підрозділ, в якому є внутрішній вишкіл, будується мотивація, в якому є патріотичне виховання. З “Азову”, я вважаю, починається нова українська армія. А військові є новою елітою України. І саме ця еліта має розповідати, якою бачить Україну через 5-10 років після перемоги, якою має бути мобілізація, армія, яке її місце у європейській безпеці абощо”, — додав Ігор Ліскі.
Отже, яких змін вже зазнала українська армія, поле бою? Підготовка військовослужбовців? Озброєння? Яких потребує? Яким має бути українське військо, чого йому бракує, як це виправити? Про це, а заразом й про те, як в цей час змінювався й реформувався сам “Азов”, ми говорили з:
-
головним сержантом 1-го корпусу “Азов” Кирилом Масалітіним, другом “Маслом”;
-
головним сержантом 12-ї бригади спецпризначення “Азов” Ігором Шелепйонком, другом ”Мактавішем”;
-
головним сержантом 2 батальйону 12-ї бригади спецпризначення “Азов” другом “Вуді”;
-
Ріною Резнік, “Ріною” (Дариною Смольніковою), керівницею Служби Супроводу бригади “Азов”;
“Азов” є прикладом того, як швидко і якісно може розвиватися підрозділ. За словами головного сержанта 1-го корпусу “Азов” Кирила “Масла” Масалітіна, у 2022-му, після виходу з Маріуполя, підрозділ втратив практично все, але вже 2023 року зміг взяти участь у контрнаступі.
“У 22-му році, коли були евакуйовані деякі офіцери, сержанти, солдати з «Азовсталі» гвинтокрилами, у них була задача почати відновлювати «Азов», як ми тоді казали, «на великій землі». І коли ми стали в стрій після обміну в 23-му році, було важко відновлювати батальйони з нуля — ми повністю втратили все під корінь, не було нічого. Але в стрій ми стали досить швидко. Почали формувати батальйон на початку 2023-го — січень-лютий, а вже перше бойове завдання виконували на початку червня. Це був контрнаступ. І дійшли зараз до того, що ми — вже корпус. Маємо п'ять бригад у підпорядкуванні, шоста формується, формується багато підрозділів”, — заявив “Масло”.
На думку головного сержанта 12-ї бригади спецпризначення «Азов» Ігора “Мактавіша” Шелепйонка, з 2014-го істотно змінилася підготовка військовослужбовців.
“Коли я прийшов в підрозділ на якійсь внутрішній мотивації, на бажанні захисту держави, ми навчались банально два тижні. І це не була якась системна підготовка: хто що знав, умовно, те і розказав, і все - відправка в підрозділ, там якесь мінімальне тренування і вже виконання якихось службово-бойових завдань.
…Зараз з'явилось розуміння, чого треба навчати військовослужбовця. Стали зрозумілі реалії війни. Тому що на той момент, коли я прийшов в підрозділ після навчання, після підготовки, я навіть не розумів, що мене очікуватиме далі. …В нинішніх умовах кожен боєць або кожен рекрут, який приходить в підрозділ, на 90 % розуміє, які зараз реалії війни на землі”, — зауважив «Мактавіш».
“Бійці, котрі є, котрі зараз воюють, котрі можуть вижити — це боєць-«швейцарський ніж», у котрого неймовірна кількість знань. І ця база знань має бути не для того, щоб лише вижити, а бути ефективним бійцем, надійною людиною для своїх побратимів, щоб виконувати поставлені задачі. Піхотинець переливає кров на позиціях, піхотинець керує дроном типу Avata для розвідки передових позицій, щоб потім піти в штурм або на зачистку, піхотинець — РЕБник, піхотинець сів на квадроцикл і поїхав, взяв будь-яке озброєння — відстрілявся абощо. Це є база сьогодення, — додає до обговорення необхідної підготовки сучасних військовослужбовців головний сержант 2 батальйону 12-ї бригади спецпризначення “Азов” друг ”Вуді”. — Що змінилося, в принципі, в сучасній нашій армії і до чого всі йдуть — хтось повільніше, хтось швидше: акцент на тому, щоб боєць в першу чергу був розумним”.
Змінюється у війську і роль та можливості медичної служби, відзначила Ріна “Ріна” Резнік, керівниця Служби супроводу бригади “Азов”. Вона детально розповіла, як це працює у її бригаді.
“Нам пощастило — у нас шикарні керівники в сфері охорони здоров'я в бригаді, і тому медицина у нас стосується всього, що стосується життя та здоров'я — це не тільки поранені, це хворі бійці, це бійці з соматичними хронічними захворюваннями, це підтримка їхнього життя та здоров'я під час підготовки, це нереальний аналітичний блок з приводу того, як ми трансформуємо підхід до навчання особового складу — як солдатів так, і бойових медиків, — розповідає «Рина». — А служба супроводу — це наша остання надбудова, яка насправді дуже класна. Ми вирішили замкнути цикл того, що, якщо основна задача медичної служби (а ми маємо розуміти, що задача військової медицини і цивільної трішки різниться) — це повернення у стрій бійців максимально якісно, максимально швидко, то нам треба закривати весь цей шлях”.
“Якщо говорити з боку інституції, бригада не суб'єктна, не агентна в контексті надання допомоги військовослужбовцям на етапі, коли військовослужбовець виїхав з стабпункту і поїхав кудись — до однієї лікарні, до іншої. Часто цей шлях буває дуже хаотичним, і Служба супроводу існує як координатор, як підтримка вже існуючих державних систем. Коли ми створювалися, нам було важливо стати зрілою інституцією — не племенем, яке набігає і всім розповідає, як правильно лікувати людей — саме інституцією, яка підтримує бійців в цьому процесі, залишає бійця суб'єктним, саме тому називається Служба супроводу. Є багато різних назв таких структур, ми вибрали цю назву свідомо, тому що в цій вербальності дуже багато сенсу.
Боєць не потребує патронажу, не потребує опіки, боєць потребує супроводу, допомоги і навігації — такий кейс-менеджмент. Саме на цьому ми будували Службу супроводу”, — підкреслила Ріна Резнік.
Повну текстову версію дискусії читайте незабаром на LB.ua.
