ГоловнаБлогиБлог Тетяна Коваль

Лікарня і платне харчування: де межа між сервісом і спекуляцією

Одна коротка фраза про платне харчування в лікарні може виглядати як очевидне порушення і викликати миттєву реакцію. Але якщо зупинитися і розібратись глибше, картина стає складнішою. Бо питання тут не в самому факті платного харчування, а в тому, що відбувається з базою?

Фото: надане Тетяною Коваль

Після допису Марини Порошенко про порушення в одному з київських медзакладів, де згадувалося платне харчування, критика зрозуміла. Якщо пацієнт змушений платити за їжу, яка має входити у стаціонарну послугу, це обурює.

Але є нюанс, який часто випадає з дискусії. Лікарня має право пропонувати платні опції і це абсолютно нормальна практика. Світова медицина давно працює за моделлю: базова послуга забезпечується гарантовано, додатковий сервіс за вибором. Проблема виникає там, де платне харчування підміняє базове.

Харчування в стаціонарі – це частина лікування. Воно фінансується державою через НСЗУ в межах Програми медичних гарантій і регулюється наказом МОЗ №931. Це означає, що пацієнт вже заплатив за цю їжу своїми податками і лікарня зобов’язана забезпечити її на належному рівні.

Якщо базове харчування є якісним, повноцінним, відповідає нормам і реально підтримує відновлення пацієнта – поява платної альтернативи не викликає жодних питань. Навпаки, це ознака розвитку сервісу. Але якщо базове харчування формально існує, а фактично змушує людину шукати іншу опцію – це вже інша історія. Це стимулювання попиту через слабкість бази.

Сьогодні в українських лікарнях є кілька причин, чому пацієнти платять навіть тоді, коли мають право не платити.

Перша – відсутність інформації. Пацієнту ніхто не пояснює, що саме входить у пакет лікування. В багатьох лікарнях не можна навіть ознайомитися з меню заздалегідь, немає комунікації.

Друга – залежність. Людина в лікарні рідко готова сперечатися. Вона обирає комфорт і безпеку замість конфлікту.

Третя – якість. Іноді базове харчування настільки відірване від реальних потреб пацієнта, що платна альтернатива стає єдиним способом нормально їсти.

Що з цим робити?

Почати варто з прозорості. Пацієнт має чітко бачити, що він отримує в рамках державної послуги: меню у відділеннях, на сайті лікарні, пояснення при госпіталізації.

Далі – контроль і комунікація з боку МОЗ і НСЗУ. Люди мають знати свої права з офіційних джерел.

І найголовніше – чесне розмежування. Якщо лікарня хоче впроваджувати платне харчування, є простий і зрозумілий алгоритм:

  • Спочатку забезпечується база – повноцінне, безпечне, нутритивно збалансоване харчування відповідно до наказу №931.
  • База є доступною і прозорою – пацієнт розуміє, що саме входить у його лікування.
  • Лише після цього з’являється додаткова опція – як вибір, а не як вимушена альтернатива.
  • Платна послуга юридично відокремлена, як окрема діяльність, з обліком і зрозумілими правилами.
  • Вона не замінює базову послугу і не впливає на її якість.

Тому дискусія про платне харчування в лікарнях має починатися не із заборон, а з питання: чи виконана база. Якщо так – платні опції це розвиток. Якщо ні – це вже спекуляція на базовій потребі людини.

Тетяна Коваль Тетяна Коваль , експертка з організації харчування в медичних закладах
Генеральним партнером розділу «Здоров'я» є медична мережа «Добробут». Компанія розділяє цінності LB.ua щодо якісної медичної допомоги, та не втручається у редакційну політику LB.ua. Усі матеріали розділу є незалежними та створеними відповідно до професійних стандартів.