Після допису Марини Порошенко про порушення в одному з київських медзакладів, де згадувалося платне харчування, критика зрозуміла. Якщо пацієнт змушений платити за їжу, яка має входити у стаціонарну послугу, це обурює.
Але є нюанс, який часто випадає з дискусії. Лікарня має право пропонувати платні опції і це абсолютно нормальна практика. Світова медицина давно працює за моделлю: базова послуга забезпечується гарантовано, додатковий сервіс за вибором. Проблема виникає там, де платне харчування підміняє базове.
Харчування в стаціонарі – це частина лікування. Воно фінансується державою через НСЗУ в межах Програми медичних гарантій і регулюється наказом МОЗ №931. Це означає, що пацієнт вже заплатив за цю їжу своїми податками і лікарня зобов’язана забезпечити її на належному рівні.
Якщо базове харчування є якісним, повноцінним, відповідає нормам і реально підтримує відновлення пацієнта – поява платної альтернативи не викликає жодних питань. Навпаки, це ознака розвитку сервісу. Але якщо базове харчування формально існує, а фактично змушує людину шукати іншу опцію – це вже інша історія. Це стимулювання попиту через слабкість бази.
Сьогодні в українських лікарнях є кілька причин, чому пацієнти платять навіть тоді, коли мають право не платити.
Перша – відсутність інформації. Пацієнту ніхто не пояснює, що саме входить у пакет лікування. В багатьох лікарнях не можна навіть ознайомитися з меню заздалегідь, немає комунікації.
Друга – залежність. Людина в лікарні рідко готова сперечатися. Вона обирає комфорт і безпеку замість конфлікту.
Третя – якість. Іноді базове харчування настільки відірване від реальних потреб пацієнта, що платна альтернатива стає єдиним способом нормально їсти.
Що з цим робити?
Почати варто з прозорості. Пацієнт має чітко бачити, що він отримує в рамках державної послуги: меню у відділеннях, на сайті лікарні, пояснення при госпіталізації.
Далі – контроль і комунікація з боку МОЗ і НСЗУ. Люди мають знати свої права з офіційних джерел.
І найголовніше – чесне розмежування. Якщо лікарня хоче впроваджувати платне харчування, є простий і зрозумілий алгоритм:
- Спочатку забезпечується база – повноцінне, безпечне, нутритивно збалансоване харчування відповідно до наказу №931.
- База є доступною і прозорою – пацієнт розуміє, що саме входить у його лікування.
- Лише після цього з’являється додаткова опція – як вибір, а не як вимушена альтернатива.
- Платна послуга юридично відокремлена, як окрема діяльність, з обліком і зрозумілими правилами.
- Вона не замінює базову послугу і не впливає на її якість.
Тому дискусія про платне харчування в лікарнях має починатися не із заборон, а з питання: чи виконана база. Якщо так – платні опції це розвиток. Якщо ні – це вже спекуляція на базовій потребі людини.