На щастя, сталось не так, як гадалось. Тому, подавши свій проєкт резолюції, використавши можливі дипломатичні прийоми, маючи блискучу доповідь дипломата, Представника України в ООН Андрія Мельника, Україна вперше за стільки років з часу чорнобильської трагедії відновила історичну справедливість, виконала норми національного законодавства та вперше з 1986 року закріпила в ООН українську транслітерацію слова «Chornobyl» замість російського «Chernobyl». “Ключовий елемент нашої позиції був водночас простим за змістом і надзвичайно складним у реалізації: розглядатися має український проєкт, адже ЧАЕС – це українська територія. Білоруський проєкт має бути відхилений”, - уточнив міністр, підкресливши суть «дипломатичної гри на межі фолу», про яку ще напишуть у підручниках як про важливу складову політико-філологічного, насправді – світового успіху. Таким чином, Генеральна Асамблея ООН ухвалила ініційовану Україною резолюцію щодо посилення міжнародного співробітництва та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, офіційно визнавши як довготривалі загрози аварії, так і нові ризики, спричинені російською агресією.
Мушу визнати: для утвердження державної мови історична резолюція стала наріжним каменем для наших майбутніх перемог, адже це дає справжню можливість переглянути низку інших політичних документів, в яких фігурують не тільки топоніми, принципово важливі як для захисту національних інтересів, так і реальної боротьби проти ворожої пропаганди. Вкотре доведено: українська – це справжня зброя, з якою можна підкорювати найнебезпечніший спротив ворога. Адже транслітерація, яка відповідає мовному закону, а також може довести до дипломатичного нокауту країну-агресорку, це – надійний інструмент захисту національної ідентичності, важливий елемент інформаційної та мовної безпеки, вимога українського законодавства, а також дієвий механізм утвердження рідної мови та міжнародної суб’єктності України.
Доведено на прикладі інших топонімів: українська версія власних назв у міжнародному просторі («Kyiv», «Kharkiv», «Odesa», «Mykolaiv») не тільки протидіє російським історичним покручам («Kiev», «Kharkov”, «Odessa», “Nikolaev”). Цей фактор ціннісної тотожності нації по-справжньому забезпечує пізнаваність української культурної, історичної та географічної спадщини на мапі сучасного світу. Транслітерація за правописом — це дієвий елемент протидії російській пропаганді, нав’язуванню російських стандартів у медіа, логістиці та картографії, інших сферах, а також розмиванню нашої присутності в міжнародних базах даних (ICAO, ISO, Google Maps, Wikipedia). Важливо, що все це – в межах мовного закону, чинного правопису та Постанови КМУ №55 від 27 січня 2010 року, якими давно передбачено утвердження уніфікованих форм географічних назв, недопущення використання російських кальок, стандартизацію онімів у міжнародному спілкуванні, а також обов’язковість використання державних стандартів у публічній сфері. Державна мова – наш гострий меч у захисті національної ідентичності у світі.
Успіх української дипломатії в цій битві за наш Чорнобиль – серед важливих у наближенні нашої перемоги, яка точиться на всіх фронтах. Вона – і в захисті нашої пам’яті про найбільші трагедії в історії людства, які повертаються новими бідами довкола атомної енергетики, екології та безпеки, а також у покаранні та знищенні путінського зла. Як зауважував дипломат, вчений і письменник Юрій Щербак у своїй всесвітньо відомій повісті «Чорнобиль», аварія стала репетицією ядерної світової катастрофи, попередженням людству про можливу загибель. Водночас він помітив, наскільки є сильним є російське поклоніння Ядерному Дияволові. «Ми не повинні дозволити путіну дістати з шафи цей ядерний скеле. Вільний світ має проголосити росії ультиматум: зупиніть ядерного маніяка на краю прірви! Вбийте його заради життя ваших дітей!», – пише Юрій Щербак у статті «Ядерний скелет у шафі путіна».
Українці продовжують боротися за життя і свободу, за історію, мову і культуру. Наші битви – цеглини в мур майбутньої Перемоги.