Хоча Законом про державну мову і не передбачено жодних обмежень щодо мови торговельних марок, але проблема є, і виникла вона не вчора. Зокрема, в статті 42 мовного закону йдеться про те, що “торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона”. Проте мені дивно, що на 11-му році російсько-української війни сотні торговельних марок, зареєстрованих в Україні, у своїх назвах і досі мають слова, які носять російськомовний лінгвістичний характер та не відповідають правилам і нормам українського правопису. До прикладу, є ТМ, в яких присутні такі слова, як “южная”, “страна”, “время”, “надежда”, “новая”, “восток”, “сказка”, “сахар”, “пчьолка”, “обжора” тощо. Я вже не кажу про засилля англізмів, диво-абревіатур чи суцільної абракадабри. Не можу не згадати торгівельні марки з обсценною лексикою латинськими літерами в самій назві, що не зустрінеш у жодній країні світу. Особливо болить, коли такі дива - на головних вулицях українських міст.
Розумію, що процес перереєстрації і подальші дії, пов’язані з торгівельним самоочищенням, потребують від підприємців певних витрат, проте це питання не грошей, а свідомості, репутації та відповідальності. Безперечно, іміджеві втрати набагато відчутніші та безповоротні. Проте не забуваймо наступне: прагнення українців остаточно розірвати будь-яку залежність від нав'язаного нам “братнього язика” рекордні. Роботи по очищенню від наслідків російщення багато, тому бізнес має оперативно реагувати на запит громадянського суспільства і діяти відповідно.
Давайте разом утверджувати українську, зміцнювати національні інтереси та посилювати національну безпеку.