Навіть ні, не так: не «нормально», а прекрасно, чудово і непохитно. Наш нарід забезпечив цим людям монобільшість, змів з дороги всіх попередників, які були «бариги, злодії і клінічні брехуни», і вибрав своє нове «щастя».
Ну, тобто знову граблі, але набагато потужніші і незламніші від будь-яких попередніх.
Більшість і далі на ці граблі – не зважаючи на багаторазові гулі на лобі – каже, що то не граблі, але віз, що їде вперед, попри всі негаразди, війну, кризу, міграцію, жертви, знищення. Про прірву попереду возу поки що не згадують.
Нарешті владою захитало! Поки що це лише початок – взялися за одну галузь, енергетику. А тих галузей і «любих квартальних друзів» у них ще є що не міра! Нам від цього не легше, ой повірте. Легше від цього ворогу, який уже смакує ці наші новини у своїх телеграмах, а важче від цього всій Україні. Бо це, як би декому (в тім і мені) цього не хотілося, але це наша влада. І це влада нашої країни, що набагато важливіше.
І тут питання, про яке вже давно говориться, ще бодай з лютого 2022, відколи країна в глибокій кризі: Чи врешті спроможеться ця розхитана злодійством і корупцією влада, і то в такій мірі, що і не снилося попередникам (хто б що не фантазував і не заперечував) створити в умовах війни і національної загрози уряд національної єдності чи можливо вже порятунку?
Об'єднатися в Парламенті, об’єднатися з опозицією, перестати її безглуздо переслідувати, відкласти всі дурнуваті (делеговані ще електоратом у 2019) образи і ненависть до попередників, опонентів, успішних військових чи громадських діячів, призупинити цю всю політичну, судову і чисто людську маячню, взяти і об’єднатися заради перемоги над спільним ворогом з цими опонентами, донести це все розумно своєму навіженому електорату, який і далі продовжує мантру про «баригу на нари» і т. п., пересаджати одіозних фігурантів сьогоднішніх корупційних схем, і дати країні і її народу хоч якийсь шанс вціліти у цій війні?
Чи вистачить духа це зробити? Навіть якщо не з патріотичних побудок (не сильно підозрюю сьогоднішніх квартальщиків у патріотизмі), то хоча б з приводу інстинкту самозбереження. Може це хитання влади стане каталізатором? Дуже небезпечне хитання, але може хоча б воно струхне цих самовпевнених, непрофесійних, корумпованих, пихатих крадіїв? Які поки що нами керують, бо більшість у 2019 їм це довірила, бо до цього «все було погано» (якби ті 73% тоді знали, що таке «погано»!)
У будь-якому разі, країну треба рятувати, бо може так бути, що незабаром не буде що рятувати. В історії так вже було не раз і не два, не надіймося, що «якось минеться». Або рішучі дії, і то спільні, або кінець чудового роману, що тривав і писався з 1991 року і може передчасно завершитися, бо нарід свого часу захотів «хоть паржать». Досить ржати, час серйозно і по-дорослому взятися за рятунок своєї країни і себе самих!