1
Бог є тінь, яку ти відкидаєш.
Смішно в нього не вірити.
Це так, ніби не віриш у себе.
Ніби заперечуєш сам себе.
2
Бог – це те, що ти собою відділяєш від світла.
Все, що можеш собою явити.
Все, що не здатен умістити в собі,
чого не можеш у собі носити, але й не можеш позбутися.
3
Бог – це точний контур матерії.
Щось, що самою своєю появою
свідчить про скінченність темряви,
про її цілковиту залежність від світла.
4
Марно шукати його поза межами баченого.
Марно чогось хотіти від подоби його.
Він – лише зліпок твоєї видимості,
лише ознака твоєї присутності.
5
Бог є окресленість. Бог є зримість.
Він не зникає, коли ти відводиш очі.
Він не зникає, коли ти на нього не дивишся.
Він зникає тоді, коли зникаєш ти сам.
6
Бог, як нагадування про те,
що ти проектуєш у світ. Про те,
як ти відбиваєшся в цьому житті,
поза своєю волею, поза своїм бажанням.
7
Є речі, які я можу приховувати.
Є страхи, про які я можу не говорити.
Але навіть усе приховане в мені, все замовчане,
є мною, виповнює мене, відбивається тінню.
8
Ким ти є насправді? Знаком до відчитання,
переконливим свідченням любові.
Тим, що знаходиться між світлом і темрявою.
Тим єдиним, що знаходиться між світлом і темрявою.
9
Так, ніби тобою про щось попереджають.
Мовби вимовчують тебе, як паузу між словами.
Так, ніби ти скалка в Божому оці,
від якої око постійно сльозиться.
10
Маєш стільки дарованого і набутого.
Мова, як усвідомлене дихання, мова, як організована тиша.
Життя, як можливість розповісти про себе.
Смерть, як неможливість дізнатись, чи хтось тебе зрозумів.
11
Умовне і нескінченне називання предметів.
Словники – свідчення створення світу.
Бог – це зворотній бік мови:
з того боку мова звучить саме так.
12
І головне: потреба вірити в неможливе –
оскільки все є можливим.
І здатність вірити в те, чого не існує –
оскільки існує все.