Графік демонструє сувору синхронність: але ця синхронність не про те, що дипломатія викликає обстріли. Навпаки. Обстріли визначають, коли росія запускає дипломатію.
В світі вирує впевненість, що росія здійснює масовані обстріли за схемою «перемовини → не вдалось → почали стріляти».
Проте графік доводить протилежну схему.
“росіяни готові стріляти → запускають дипломатичну активність → прикривають удар”. І це ключовий злам оптики.
Послідовність виглядає саме так:
росія готує масований пакет атак і в цей же період з’являється “мирна ініціатива” чи зустріч. росія нарощує дрони → оголошується дзвінок між лідерами США та РФ. росія підтягує ракети → раптово виникає міжнародний саміт чи «консультації».
Графік - це не реакція Москви на переговори. Графік - це інструкція від керівництва Кремля, коли вони готові запускати переговори, щоб створити інформаційну ширму.
Приклади, які говорять самі за себе:
- Після інавгурації Трампа — перший великий злет дронів. Але інтенсивність готувалась ще до інавгурації. Саме тому дипломатія виглядає «причиною».
- "30-денне перемир’я” обговорюється тоді, коли Росія вже накопичила засоби ураження. Пік наступає не «через провал», а тому що пік був запланований заздалегідь.
- Стамбульські раунди — ідеальна ширма під збільшення атак, які росіяни готували кілька тижнів.
- Дзвінок Трамп–Путін у липні відбувається на тлі вже зібраної хвилі ударів - тому й бачимо абсолютний максимум року. Не дзвінок спровокував ударну хвилю. Ударна хвиля спровокувала дзвінок.
- Alaska Summit, Женева, Москва — гучні слова, які накривають чергові заздалегідь сформовані хвилі дронів.
Це стратегія, а не хаос. Росія використовує дипломатію не як інструмент пошуку миру, а як інструмент маскування війни.
Дипломатія в цьому кейсі не реакція. Вона - декорація, виставлена у потрібний момент, щоб виглядати «конструктивною» як раз коли завдається новий удар.
Це видно на графіку краще, ніж у будь-якому звіті розвідки: атаки — первинні, дипломатія — вторинна. Не обстріли підлаштовуються під зустрічі, а зустрічі — під обстріли.
Якщо провести поділ року на фази – це тільки підкреслює цей підхід.
Фаза 1 січень–квітень.
Помірна інтенсивність, але ударні пакети вже формуються. Під них і з’являються перші великі дипломатичні події.
Фаза 2 —травень–грудень.
Масштаби ударів подвоюються — і одночасно «випадково» множаться міжнародні саміти та перемовини.
Це не збіг. Це синхронізація для створення інформаційного туману.
Дрони як опора цієї моделі.
~90% ударів — безпілотники. Їх легко накопичувати, легко планувати хвилями. І потім — легко накривати дипломатією.
Ракети — бонусний інструмент, але логіка та сама: спершу пакет ударів, потім “мирні консультації”.
Світ місяцями живе у хибній причинності: «Напруга → переговори → зрив → атаки».
Насправді реальність виглядає так: план ударів → дипломатична ширма → реалізація ударів. І графік 2025 року - це холодний, чіткий і болісно очевидний доказ.
Росія не веде діалогів, щоб зменшити війну. Вона веде діалог, щоб легітимізувати момент, коли збирається її посилити.
І поки світ робить вигляд, що не бачить цієї інверсії, Москва робить вигляд, що веде мирні перемовини.