колишній радник міського голови Маріуполя
Чи вдалось росіянам вдалося створити в Маріуполі реальний ринок продажу нового житла, а не просто будівельну вітрину?
Можна не просто навести лад та знайти додаткові гроші в бюджет, а й покласти край офісним шахраям та очистити імідж країни.
Росія намагається формально зберігати «добровільний» контрактний набір але одночасно посилює примусову мобілізацію.
Вибори на ТОТ – не про представництво населення, а про підпорядкування колабораційної еліти федеральному центру.
Українських підлітків залишають всередині російської військової інфраструктури, аби за повноліття забрати вмирати за Путіна.
Рекордний урожай на окупованих територіях – це пастка, яку сама ж Росія і побудувала, обваливши власний експорт.
В Росії зростає не пшениця, не зернобобові, не соя. Росте саме те, що найлегше продати за кордон.
Якщо російські атомники поїдуть у Бушер і США не матимуть жодних заперечень, це буде вже значно цікавіше за дипломатичні заяви.
Окупація не тільки ламає людей примусом. Вона ще й купує тих, кого ламати не треба.
Росія вибудовує в школярів наратив, у якому участь у війні — природне продовження багатовікової традиції служіння державі.
Якщо сьогодні суспільство програє, а влада обере шлях минулого, озвучувати вголос наслідки просто страшно.
ВПО не просять привілеїв. ВПО просять не карати їх вдруге за те, що росія вже забрала їхній дім.
Росіяни можуть не цікавитися фронтом. Але вони дуже добре розуміють, коли бензин зник із колонки, а ціна за літр зростає щодня.
Окупація переходить від контролю над територією до контролю над знаннями та поколінням людей, які визначатимуть розвиток регіону.
Росія не побудувала власну альтернативу західній техніці. Вона просто змінила маршрути постачання.
Людей можна евакуювати від війни. Але дуже важко повернути назад так і не пояснивши, що вони залишаються потрібними власній державі.
Там, де російські регіони не добирають посіви або втрачають врожайність, Кремль просто підключає новий ресурс – українську землю.
Чому гуманітарна допомога не дійшла до херсонців — питання відкрите. Бо тут, як не крути, або халатність, або корупція, або все одразу.
Путін знову збирає владу ближче до фізично перевірених людей. Не до компетентних. Не до ефективних. До особисто лояльних.
Нам потрібен справжній інститут довіри та публічної відповідальності. І почати треба з себе.
Маємо дві різні моделі кадрової гри: Бєлгород – силовізація управління через людей Дюміна
; Брянськ – апаратне посилення Кірієнка…
Це не освіта. Це колонізація через школу. Яскравий образ російського майбутнього і того, що росіяни готують для наших дітей в окупації.
Куди поділися трудові ресурси, вивільнені внаслідок скорочень. Яскрава демонстрація офіційної статистики російської економіки.
Пекін не зацікавлений у надмірному посиленні Росії. Росія потрібна Китаю слабкою, керованою, прогнозованою. Васалом по суті та формі.
Конфісковане росіянами житло поступово перетворюється на ресурс забезпечення колоніальної присутності, що остаточно вичавить…