колишній радник міського голови Маріуполя
Настав час дорослішати та визнавати, що єдність – це більше ніж слова та символи. Єдність – це реальні дії. Тоді вона стає силою та зброєю.
Політика популістичного прагматизму Трампа та відштовхування союзників демонструє путіну можливість нарешті отримати бажане.
Після настання миру нас не стане більше. І залучення трудових мігрантів – це єдина можливість та неабиякий виклик для суспільства.
Все, що декларується навколо «єВідновлення» – суцільна маніпуляція. Зазначається, що програма для підтримки ВПО, але за законом більшість не має можливості нею скористатись.
Прийшов час поговорити з нами. Відверто, прямо і без зайвого пафосу. Побачити що ми існуємо. Поцікавитись врешті-решт чим ми живемо та чого прагнемо.
Зараз ми в ситуації, коли численні сигнали, події та повідомлення ігноруються або трактуються настільки інакше від реальності, що це стає відвертою загрозою.
Це ситуація, коли немає хороших наслідків. А все тому, що наша комунікація залишається на вкрай низькому рівні, як і здатність організовувати процеси.
Люди втрачають не просто довіру, вони остаточно втрачають орієнтир. Все, що не загрожує особисто, стає далеким та нецікавим.
Мета Трампа – не повалення росії або забезпечення нашої перемоги. Ціль – закінчити війну.
Чому не йдеться про жодні політичні та соціальні передумови для реалізації уявних програм возз'єднання?
Треба відійти від декларувань та почати демонструвати зацікавленість діями. Бо словам більше ніхто не повірить.
Інтернет-голосування – потенційний інструмент фальсифікації та ускладненого контролю, якщо мати таке бажання. А бажання точно буде.
Якщо українці на свята можуть відвідувати церкви ПЦУ, то в ситуації з біженцями це питання вчергове ілюструє прогалину в нацбезпеці.
Відбувається активний прогрів маргінального електорального поля при публічному засудженні російської агресії. Що ніяк не заважає далі прокачувати проросійський порядок денний.
Публічний інтелектуальний допит очільника Міністерства закордонних справ пройшов на найвищий бал.
Ніщо так не штовхає людей на необдумані дії, як демонстративна несправедливість, обман та публічні ляпаси.
Скільки українців проживає в окупованому Маріуполі? Статистика без оцінювання та емоційних висновків.
Те, що відбувається зараз навколо історії з ВПО, має увійти до переліку випадків класичного провалу комунікації.
Мотивація мобілізованих та зниження кількості добровольців – факт, який вже ніхто не приховує. Як можна владнати цю проблему?
Повернення в окупацію триває. Страшна тенденція продовжується через байдужість офіційної Батьківщини до своїх громадян.
Дивно чути від депутатів про проблеми з мобілізацією та відключеннями електрики, якщо вони не додають, що треба робити.
Єдиний варіант врятувати себе на ментальному рівні – перестати жити емоціями, якими нас годує інформаційний потік.
Ми продовжуємо евакуацію тисяч співгромадян. Та в цей же час продовжуємо виштовхувати їх назад в окупацію на радість російській пропаганді.
Не будуть наші діти в Польщі, Чехії, Франції навчатись у місцевих школах та одночасно повноцінно в українській. Це – утопія і самообман.
У пенсіонерів почався новий етап повернення в молодість. А російська та українська пенсія забезпечують їм сталий дохід для яскравого життя.
