Важливий нюанс. Восени ми фіксували зниження прямої військової присутності в школах на окупованих територіях. Менше форми, менше демонстративної зброї, менше солдатів у класах. Натомість з’явився акцент на так званому «служінні» державі, «громадянській відповідальності», допоміжних функціях. Це виглядало як спроба пом’якшити подачу, знизити напругу, зробити мілітаризацію менш очевидною.
Тепер цей етап завершено.
Ми спостерігаємо стрімкий і показовий розворот назад до жорсткої мілітарної складової. Рішення кабміну РФ щодо уроків ОБЗР не просто посилює цей процес. Воно окремо його актуалізує, легалізує й переводить у системну площину.
Дрон у класі тепер не гурток, а навчальний інструмент. Макет автомата не символ, а «освітній матеріал». Граната без запалу не абсурд, а елемент програми.
Особливо небезпечно це в умовах окупації. Там немає альтернативи, вибору чи дистанції. Дитина живе всередині системи, де автомат і дрон стають частиною щоденної норми, а держава з раннього віку формує уявлення, що її майбутнє пов’язане не з професією чи знанням, а з формою, підпорядкуванням і війною.
Осіння пауза була не відмовою від мілітаризації. Це була тактична пауза. Сьогодні ми бачимо повернення до прямого, відкритого і агресивного формату.
Росія готується до довгого конфлікту і вже інвестує не лише у заводи, рекрутинг та пропаганду, а й у перепрошивку дитячої свідомості. Саме тому мілітаризацію дітей на окупованих територіях слід розглядати не як освітню політику, а як довгостроковий інструмент війни. Бо війна, яку системно повертають у школу, ніколи не залишається лише в класі.