На початку жовтня в Севастополі зібрався X з'їзд русистів. Назва: «Русский язык как фактор консолидации общества и интеграции исторических регионов России». Історичних, тобто Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини.
Ніхто навіть не вдає, що це наукова конференція. Організатори – Саратовський і Севастопольський університети наголошують, що з'їзд відбувся на виконання пункту 8 доручення Путіна від 10 липня 2025 року № Пр-1583. Мова йде про державне завдання.
Ще недавно таке принаймні вимагало публічного прикриття: «захист російськомовних», «історична справедливість». Тепер маскування вважають зайвим. Мета прозвучала вголос: змінити мовну й національну ідентичність українців на окупованих територіях. Колоніальний фашизм у класичному розумінні.
Модель впровадження – досвід окупації Криму. Радниця Путіна Олена Ямпольська заявила, що саме досвід Криму й Севастополя після 2014 року має допомогти вчителям із чотирьох інших областей. Дванадцять років примусового нормативного та бюрократичного витіснення української з освіти й публічного простору. Це тепер називають досвідом.
Подивімося, як із досвіду роблять систему.
Спершу вчителі. У жовтні 2025-го Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти (КРІППО) вже навчав російських філологів із окупованої Херсонщини працювати за федеральними стандартами РФ. Тепер – масштабування на всі інші області. Без виключення.
Наступний крок – підручники. За звітом КРІППО, його ректор Олександр Рудяков із колегами є співавтором державних підручників із російської мови, а кафедра філології підготувала окрему лінійку посібників для 5-11 класів. Видало їх «Просвещение».
Читайте такожСпротив: окупанти завозять до шкіл ТОТ Запоріжжя російську пропагандистську літературу
Далі – окремий підхід. Для «возз'єднаних територій» вже розробляють окремі посібники. Для десятого класу їх планують запровадити з 1 вересня 2027 року в позаурочній діяльності. Російської мови як предмета Москві вже мало. Їй потрібні додаткові години поза програмою, де батьки не мають змогу перевірити, що саме розповідають дитині.
Фінально – нарешті структура. З'їзд вирішив створити асоціацію викладачів російської мови для окупованих територій. Поки що це рішення, не зареєстроване організацією. Але призначення зрозуміле: мережа, якою потечуть методики, матеріали й кадри.
Вчителі, підручники, позакласні посібники, професійна спілка. Це не окрема публічна кампанія. Це конвеєр.
Влучніше його сенс пояснила «заступниця» окупаційного губернатора Херсонщини Тетяна Кузьмич.
«Діти тепер повністю вчать російську мову й літературу. А попередня українська політика нав'язувала їм «мертвую и бездушную украинскую идеологию».
Не «мову». Не «програму». Ідеологію. Мертву й бездушну. Так вона говорить про те, що дитина мала право знати про власну країну.
Пропаганда називає це «відродження». Ректор Саратовського університету Олексій Чумаченко запевняє, що на цих територіях російську мову майже не викладали. Скажіть це в Маріуполі, Донецьку, Луганську та Мелітополі. Там нею говорили, вчилися й вчили задовго до того, як прийшла російська армія.
Проблему Москва бачить не в нестачі російської та утиски. «Відродження» потрібно тому що Україна існує разом з українською мовою. Дитина може розмовляти вдома російською, але бути українцем. Знати українську історію. Читати українську літературу. Пам'ятати, що вона з іншої країни.
Саме цей зв'язок і розривають. Підручники історії пояснюють, чому ця земля «завжди була російською». Мовна політика має подбати, щоб дитина перестала відчувати в цьому брехню.
Тут розрахунок тут на роки. Їм потрібні не нинішні восьмикласники. Їм потрібне покоління, для якого українське стане чужим ще до того, як воно навчиться це назвати.
Показово, що це роблять окупаційні чиновники в кабінетах, а не силовики. Ректори, професори, методисти, бібліотекарі. Люди з дипломами й печатками. Вони не заручники Кремля. Вони не просто виконавці, співавтори й публічні обличчя. Вони – ідейний стержень, базис та основа академічного фашизму. Ті, хто його народив та просуває за власним покликом серця.
Так працює російський фашизм у бюрократичній обгортці. Йому не потрібні нічні обшуки, коли є методичні рекомендації. Не потрібен автомат біля скроні, коли є федеральний стандарт.
Дитині ніхто не забороняє бути українцем. Просто в неї стирають Україну в нуль.
Читайте такожЗа лаштунками окупації