«Я тут більше заради дружини, їй потрібна ця ментальна підтримка», – каже ветеран Іван під час першої зустрічі учасників програми психологічної допомоги Mental Health.
Поки Іван проходив лікування після поранення, його дружина Інна намагалася оберігати його спокій. А до цього були місяці очікування, тривоги та невизначеності. Інна пригадує, як найважче було залишатися наодинці з тишею, чекаючи короткого повідомлення чи дзвінка чоловіка з позицій. Ця історія нагадує про важливу сторону війни. Психологічні наслідки переживають не лише ті, хто безпосередньо перебував у зоні бойових дій. Вони позначаються й на близьких, які місяцями або роками живуть в очікуванні, турбуються про безпеку рідних, виховують дітей, підтримують родину та нерідко відкладають власні переживання на потім.
У суспільстві, яке тривалий час перебуває під впливом війни, психологічне виснаження легко стає звичним станом. Людина може продовжувати працювати, виконувати щоденні обов'язки, спілкуватися з іншими й водночас відчувати постійну тривогу, напруження або емоційне спустошення. Особливо це стосується тих, хто роками перебуває в ролі людини, яка має підтримувати інших.
Читайте такожЗвичка жити за розкладом може покращити психічне здоров'я та зменшити біль, — дослідження
Дружини захисників часто беруть на себе значну частину відповідальності за родину. Батьки й матері живуть між повідомленнями та телефонними дзвінками з фронту. Родини зниклих безвісти щодня стикаються з невизначеністю, а близькі загиблих захисників намагаються знаходити нові сенси та способи жити після втрати. Це різний досвід, який не можна порівнювати чи вимірювати однаковими критеріями. Однак усіх цих людей об'єднує право на фахову допомогу, розуміння. Звернення до психолога не повинно бути останнім кроком, коли всі інші способи впоратися з переживаннями вже вичерпано.
Адже психологічна допомога потрібна не лише для подолання наслідків травматичного досвіду. Вона може допомогти людині краще розуміти власний стан, знаходити способи справлятися зі стресом, вибудовувати стосунки та поступово відновлювати відчуття внутрішньої рівноваги.
Повернення ветерана з війни часто сприймається як довгоочікуване завершення складного періоду. Проте для багатьох родин саме тоді починається новий етап адаптації.
Військовому може знадобитися час, щоб звикнути до цивільного ритму життя, відновити фізичне та психологічне здоров'я, налагодити повсякденне спілкування. Водночас його близькі також пережили зміни, навчилися самостійно долати труднощі та пристосувалися до тривалої відсутності рідної людини. Навіть за наявності взаємної любові та бажання бути разом родині не завжди легко знайти порозуміння. У кожного за цей час сформувалися власні способи реагування на стрес, очікування та потреби. Тому психологічна допомога, зосереджена виключно на ветеранові, не завжди враховує всі виклики, з якими стикається його сім'я. Важливо працювати не лише з індивідуальними переживаннями, а й зі стосунками між близькими людьми. Допомагати їм чути одне одного, говорити про складне, відновлювати довіру та знаходити нові способи взаємодії.
Саме такий підхід ми прагнемо реалізувати у благодійному фонді Future for Ukraine. Цього року фонд відкрив новий напрям роботи – «Ментальне здоров'я постраждалих від війни» (Mental Health). Першим етапом стала виїзна зустріч, організована спільно з ГО Всеукраїнське об'єднання «Ветеранський Корпус», в якій взяли участь ветерани, їхні дружини та дружини полеглих захисників. Програма психологічної підтримки родин ветеранів реалізується за сприяння Pfizer Foundation.
Ми свідомо обрали формат, який дозволяє спочатку познайомитися, поспілкуватися з фахівцями та поступово сформувати довіру. Адже для людини, яка пережила складний досвід, навіть рішення звернутися до психолога може потребувати часу. Після зустрічі учасники продовжують індивідуальну та сімейну роботу з психологами онлайн. Такий формат дозволяє отримувати допомогу незалежно від місця проживання, а системний супровід – працювати з переживаннями та труднощами впродовж тривалішого часу.
Всесвітній день ментального здоров'я – нагода нагадати, що психологічне відновлення не може бути відкладеним завданням. Воно потрібне вже сьогодні: людям, які повертаються з фронту, тим, хто чекає на рідних, переживає втрату, виховує дітей під час війни чи щодня намагається знайти рівновагу в умовах невизначеності.
Ми звикли бажати одне одному сил і витримки. Але сьогодні не менш важливо навчитися говорити про право на втому, потребу в допомозі та можливість не бути сильним щохвилини. Бо справжня турбота про ментальне здоров'я починається не тоді, коли людина більше не може впоратися сама. А тоді, коли в неї є можливість отримати підтримку, не чекаючи кризи.
Читайте такожЛише 4% українців оцінюють свій ментальний стан як дуже добрий — опитування Helsi