Відповіді на це мали знати насамперед командири відділень.
Це сержанти, які щодень пліч-о-пліч зі своїми бійцями знаходяться на лінії зіткнення. Вони ж і керують боєм свого підрозділу. Підготувати їх — було задачею нашої Школи сержантів.
Щоб вивчити реальні умови, ми з другом «Живчиком» поїхали на об’єднаний командний пункт і командний пункт бойового батальйону. Там я годинами розпитував головного сержанта батальйону про кожен робочий процес під землею.
А в саму трубу на фронті поїхали інструктори навчального батальйону разом із його головним сержантом — другом «Гуглом». Вони вже працювали з розвідниками після виходів, збирали конкретні вимоги й везли їх на полігон.
Вже невдовзі на наших полігонах зʼявилися повнорозмірні макети труби. Їх вкопали на глибину два метри, щоб кожен боєць відчував тонни ґрунту; над собою. Щоб вчився діяти у замкненому просторі.
Без такої підготовки виконати завдання рівня «Велеса» було б набагато складніше.
Згодом у Школі сержантів ми окремо впровадили взаємодію з трубою в програму підготовки майбутніх командирів відділень. Перш ніж вимагати щось від солдата, справжній лідер сам мусить пройти цей шлях. Він має на собі відчути темряву й тісний простір, має навчитися керувати групою в умовах оглушливої акустики та ризику рикошетів.
Такий підхід — основа підготовки і в Школі сержантів, і в навчальному батальйоні «Капа». Вони названі на честь Олександра «Капи» Ющенка — першого головного сержанта «Хартії», який загинув у бою у 2024 році. Друг «Капа» ніколи не вимагав від особового складу того, чого сам не робив. Цю традицію продовжуємо ми.
Так, ми вимагали від курсантів Школи знову і знову проповзати трубою. Так, у сержантів боліла спина. Так, під коліна треба було підкладати м’який поролон, а у вуха — вставляти беруші. Але все це вони тепер вимагатимуть від своїх бійців — і це збереже життя.
На полігонах ми питаємо рекрутів та курсантів: «Чому ти вирішив іти саме до нас?» Кожен четвертий відповідає: «Через рекомендацію знайомого-хартійця».
Для нас це показник. Як і те, що на нашому власному БЗВП у перші два місяці майже немає СЗЧ, а загальний відсоток — найнижчий у смузі.
За довіру у підрозділах відповідають передусім сержанти. Бо вони перші, кого зустрічає солдат у підрозділі. І вони ж — найближчий командир, який завжди поруч із бійцем.
У випадку «Велеса» — буквально на відстані витягнутої руки. У темній та брудній трубі.
Навіть у святковий для нас День сержанта.
Читайте також«Хартія» провела підземну контрнаступальну операцію на Куп'янському напрямку








