Операція «Велес». Спочатку — сержанти

— Командире, нам потрібна труба.

— Плюс, робимо.

З цієї короткої розмови з другом «Живчиком» — тодішнім командиром навчального батальйону «Капа» — почалася моя історія в операції «Велес». За задумом штабу, наші підрозділи мали пройти понад 15 кілометрів підземними газовими трубами під Куп’янськом і вибити звідти ворога.

Головне питання, яке постало одразу, — як навчити підрозділ діяти злагоджено під землею, коли день не відрізняється від ночі, а налобний ліхтарик — це єдине джерело світла протягом багатьох діб?

Відповіді на це мали знати насамперед командири відділень. 

Це сержанти, які щодень пліч-о-пліч зі своїми бійцями знаходяться на лінії зіткнення. Вони ж і керують боєм свого підрозділу. Підготувати їх — було задачею нашої Школи сержантів.

Реклама

Щоб вивчити реальні умови, ми з другом «Живчиком» поїхали на об’єднаний командний пункт і командний пункт бойового батальйону. Там я годинами розпитував головного сержанта батальйону про кожен робочий процес під землею.

А в саму трубу на фронті поїхали інструктори навчального батальйону разом із його головним сержантом — другом «Гуглом». Вони вже працювали з розвідниками після виходів, збирали конкретні вимоги й везли їх на полігон.

Вже невдовзі на наших полігонах зʼявилися повнорозмірні макети труби. Їх вкопали на глибину два метри, щоб кожен боєць відчував тонни ґрунту; над собою. Щоб вчився діяти у замкненому просторі.

Без такої підготовки виконати завдання рівня «Велеса» було б набагато складніше. 

Згодом у Школі сержантів ми окремо впровадили взаємодію з трубою в програму підготовки майбутніх командирів відділень. Перш ніж вимагати щось від солдата, справжній лідер сам мусить пройти цей шлях. Він має на собі відчути темряву й тісний простір, має навчитися керувати групою в умовах оглушливої акустики та ризику рикошетів.

Такий підхід — основа підготовки і в Школі сержантів, і в навчальному батальйоні «Капа». Вони названі на честь Олександра «Капи» Ющенка — першого головного сержанта «Хартії», який загинув у бою у 2024 році. Друг «Капа» ніколи не вимагав від особового складу того, чого сам не робив. Цю традицію продовжуємо ми.

Так, ми вимагали від курсантів Школи знову і знову проповзати трубою. Так, у сержантів боліла спина. Так, під коліна треба було підкладати м’який поролон, а у вуха — вставляти беруші. Але все це вони тепер вимагатимуть від своїх бійців — і це збереже життя.

На полігонах ми питаємо рекрутів та курсантів: «Чому ти вирішив іти саме до нас?» Кожен четвертий відповідає: «Через рекомендацію знайомого-хартійця».

Реклама

 

Для нас це показник. Як і те, що на нашому власному БЗВП у перші два місяці майже немає СЗЧ, а загальний відсоток — найнижчий у смузі.

За довіру у підрозділах відповідають передусім сержанти. Бо вони перші, кого зустрічає солдат у підрозділі. І вони ж — найближчий командир, який завжди поруч із бійцем.

У випадку «Велеса» — буквально на відстані витягнутої руки. У темній та брудній трубі. 

Навіть у святковий для нас День сержанта.

Читайте також«Хартія» провела підземну контрнаступальну операцію на Куп'янському напрямку

Колос Колос , Керівник «Школи сержантів» та підготовки сержантського складу корпусу «Хартія»
Реклама