«Випробування займуть не менш ніж рік»
Якими зусиллями і партнерствами вдалося вивести супутник? Як домовлялися про це і скільки зайняло часу?
Проєкт почали готувати десь півтора року тому. З української сторони участь беруть кілька компаній поки що на чолі з компанією Himera. З європейської сторони — це данська компанія GomSpace. Ми орієнтовно рік планували це зробити, зробили підготовчі кроки. Влітку цього року остаточно вирішили стартувати, знайшли ресурси з української сторони, щоб оплатити супутник і його пуск. І 1 жовтня цей супутник полетів.
Що конкретно він має перевірити на орбіті і за якими критеріями ви зрозумієте, що технологія працює?
Супутник OBRIA NANO — маленький прототип тих супутників, які ми плануємо будувати, щоб створити суверенний зв’язок для України. Він відноситься до класу наносупутників, їх ще називають CubeSat (тип малих супутників для космічних досліджень — ред.). На ньому стоїть кілька модулів радіозв’язку, які ми перевірятимемо. Основна його ціль — підготувати українські державні організації, залучені до використання супутникового зв’язку, та наш консорціум OBRIA до великого проєкту, де буде літати більше сотні супутників.
Перша ціль — перевірити технічні параметри зв’язку, який ми плануємо розбудовувати на базі цього наносупутника, щоб на більших наступних супутниках використовувати вже перевірену технологію. Друга мета — вивчити, хто і за що відповідає в Україні при розробці, запуску, а потім — реєстрації і управлінні космічними апаратами. Бо це виклик не тільки для нас, але і для всієї держави, для космічного агентства, Міністерства оборони, інших дотичних державних організацій.
І третя за важливістю задача — але вона в нас зараз на першому плані — підготувати українських фахівців, які вміють керувати супутниками. Супутників, що літають на орбіті, стає все більше, вони мають планувати свої траєкторії заздалегідь, щоб не врізатись один в одного. Бо там такі швидкості, що вручну це робити майже неможливо — це тисячі метрів за секунду.
Ми маємо підготувати людей, які працюватимуть із цим супутником і потім зможуть керувати всім супутниковим угрупованням.
Наразі супутник керується розробником — компанією GomSpace. Протягом кількох місяців наші фахівці пройдуть там навчання, і далі цей супутник буде переданий у керування українським фахівцям.
Тобто випробування триватимуть кілька місяців паралельно з навчанням, і тоді можна буде говорити про перший результат?
Я б сказав, це буде ще пізніше: ми спочатку навчимося ним керувати, а потім будемо проводити випробування різних підсистем. Вони займуть не менше року.
Як розподілені ролі з GomSpace та інтелектуальна власність?
На сьогоднішній момент це серійний супутник компанії GomSpace. Ми фактично його придбали, вони організували для нас пуск. В майбутньому апарати, які будуватимуться, будуть спільною власністю нашого консорціуму, куди GomSpace входити як одна з його компаній (Himera наразі не розголошує, хто ще входить до консорціуму - ред.). Майбутні супутники будуть у власності і керуванні української компанії OBRIA, яка відповідатиме за розробку, пуск і управління.
«Ми не плануємо робити заміну Starlink»
Himera відома тактичним радіозв'язком. Як виникло рішення зайнятися супутниками і наскільки це суміжні компетенції?
Himera надає послуги зв’язку передусім військовим, це захищений зв’язок. І в road map компанії супутниковий зв’язок був з самого початку. Оскільки Himera не просто продає радіостанції, а будує свою мережу зв’язку, керує зв’язком, було зрозуміло, що супутниковий зв’язок буде просто необхідний для Сил спеціальних операцій.
Тести без європейських партнерів почалися ще два роки тому. Але так склалось, що умови, запропоновані компанією GomSpace, були досить непогані, і Himera вирішила рухатись не самостійно, а разом з європейськими партнерами та іншими іноземними компаніями в проєкті OBRIA.
Як плануєте розвивати цю систему і коли вона зможе повноцінно запрацювати? Як виглядатиме на фінальному етапі?
Ми наразі не знаємо, цей ринок дуже динамічний. За останні пів року на одні комплектуючі сильно знизились ціни, вони стали більш доступні для використання. Інші комплектуючі взагалі змінили своє покоління. Наразі ми тільки працюємо над конфігурацією системи, при чому не над фінальною, а над наступним кроком.
Наш наступний крок — покрити Україну 24/7 зв’язком. Ми не плануємо робити заміну Starlink, він більше призначений для побутових потреб. Ми хочемо дати зв’язок в критичні центри зв’язку Міноборони, для Сил оборони, для критичної інфраструктури.
Наша ціль — забезпечити зв’язок там, де це критично для держави, а не дати можливість дивитись YouTube звичайним користувачам, під що розбудовується, наприклад, зв’язок Starlink.
На першому етапі ми порахували, що потрібно в районі ста супутників. Це число може змінюватись — все залежатиме від того, як в наступні місяці пройдуть випробування апарату на орбіті та які технології будуть доступні за кілька місяців, які ми зможемо законтрактувати за рік.
Дуже важко говорити, як цей проєкт буде рухатись далі, ми сфокусовані тільки на наступному кроці. Є певне бачення, як він має виглядати в майбутньому: хотілося би, щоб ми не просто покрили всю Україну, але й забезпечили дуже гарну якість зв’язку. Але зараз мета — просто дати зв’язок в критично необхідні точки.
Чи може це бути заміна саме того Starlink, який використовують військові, чи це теж буде паралельна система?
Ми перш за все хочемо дати зв’язок командним пунктам, це не буде в жодному разі заміна Starlink. Він дуже часто використовується на БпЛА, це потребує потребує мільярдів, а наш проєкт буде значно дешевший на даному етапі.
Це буде безпечний захищений зв’язок для військових, який буде повністю контролюватись Україною. Якщо в якийсь момент Міноборони ухвалить рішення один із супутників вивести з орбіти і спрямувати в якусь точку на території Росії, щоб ніхто не зміг цьому завадити.
І тут мова не лише про компанію Ілона Маска. На початку повномасштабного вторгнення ми мали контакти з іншим американським підрядником, який надає зв’язок військовим США — компанією Viasat, і в перші тижні цього зв’язку не було. Компанія заявила, що їх зламали російські хакери, але перевірити це важко. І ми хочемо уникнути таких інцидентів.
Але в принципі, якщо можна його увімкнути над Росією, це може бути заміною зв’язку для дальнобою по її території?
Це потребує значно більших ресурсів. Буде підібрана конфігурація супутників, яка покриватиме Україну 24/7, і навколо України, щоб ми і кордони покривали, якщо треба. Щодо діпстрайків — ми зараз не розглядаємо надання таких послуг.
Яким саме підрозділам чи родам військ система знадобиться найбільше?
Важко сказати наразі, ми ведемо перемовини, щоб зрозуміти потреби кожного роду військ, різних департаментів Міністерства оборони та інших військових організацій, які допомагають Силам оборони. В тому числі ведемо перемовини з потенційними клієнтами з боку критичної інфраструктури. Збираємо потреби і аналізуємо, які з них мають пріоритет. На базі цього буде будуватись перша черга супутників.
І про цей зв’язок потрібно було почати думати ще в 2014 році. Але тоді було не на часі. Тепер, коли вже настав час його реалізовувати, наш основний фокус — це швидкість. Те, що ми зможемо зробити швидко і те, що буде мінімально задовільняти всіх — це мета першого етапу реалізації цього проєкту.
«Ми маємо “план Б” — співпрацю з європейськими партнерами»
Які можуть виникнути фінансові перешкоди у розвитку системи?
На даний момент ми залучили виключно український капітал, його достатньо, щоб розвиватись. Але, щоб вивести повністю сузір’я на орбіту, потрібні значно більші гроші. Ми розраховуємо на європейське фінансування, багато європейських урядів і міжнародних організацій зацікавлені в такому проєкті, оскільки він підсилить Україну, а значить — і Європу. Будемо шукати також ще більше приватних інвестицій, переважно за кордоном.
А щодо технічних перешкод — зокрема, для запуску супутників доведеться знову звертатися до SpaceX, як з цим?
Ми розглядаємо європейські альтернативи, як ракети Ariane, що спільно роблять Німеччина і Франція. Також дивимося на європейські стартапи, які роблять ракети, ведемо перемовини, домовляємось про умови.
SpaceX є альтернатива, але вона значно дорожча. І з точки зору економічної ефективності SpaceX не має ніяких конкурентів. І з точки зору гнучкості, бо SpaceX літає часто і на різні орбіти, а стартапи або європейці літають кілька разів на рік. Найбільш ефективний варіант — використовувати ракети SpaceX, але ми також маємо «план Б» — співпрацю з нашими європейськими партнерами.
Читайте такожНаскільки Сили оборони України залежні від Starlink і які альтернативи є натомість
Які переваги надаватиме закритість системи та те, що, умовно кажучи, «кнопка управління» буде не за кордоном?
Це повний контроль. Це всім зрозуміла мета. Але я ще додам, що Україна колись мала величезний космічний потенціал: і ракети робила, і сотні космічних апаратів зроблені на підприємствах в Дніпрі, Києві, Харкові. І зараз це все втрачено. Ми оперували колись супутниками, навіть апаратами на Місяці, з Криму велось керування. Це треба відновлювати. Це величезний челендж — за об’ємами робіт, технічні виклики, пошук фінансування для цього проєкту.
Якщо ми навчимось керувати супутниками і сузір’ями — це буде величезне технологічне досягнення України. І ми зможемо рухатись далі у цьому напрямку, оскільки будуть підготовлені і військові фахівці, і фахівці, які відповідають за все це у космічному агентстві. Буде низка інженерів, що пройдуть цю школу і матимуть практичний досвід.
Що потрібно для локалізації виробництва супутників і наземних терміналів в Україні і коли це реально зробити?
Наш пріоритет наразі — швидкість реалізації проєкту. Локалізація виробництва на другому місці. Ми хочемо це зробити і будемо це робити, але це питання з нижчим пріоритетом.
Україна багато чого досягла за останні роки в технологічній сфері. Тому ми багато зусиль докладатимемо, щоб локалізувати виробництво супутників і терміналів.
Термінали зараз в усіх супутникових мережах — це найбільша проблема.
Дуже багато користувачів з’явилось, а в світі не так багато заводів, які випускають термінали. Всі перевантажені і законтрактовані на роки. Тому, щоб ми мали достатню кількість, треба заздалегідь багато терміналів замовити, що ми також будемо робити. Але локалізація вирішить цю величезну проблему.
Ці термінали дуже складні, і це буде великий виклик налагодити таке виробництво. Плюс безпекові питання. На сьогоднішній момент не дуже зрозуміло, чи це безпечно робити в Україні, чи будуть готові європейські уряди це фінансувати саме з безпекової точки зору. Чи прийдуть інвестори в таку історію, коли в будь-який момент може прилетіти ракета. І це дуже технологічне виробництво, його буде важко відновити і розосередити.
Які саме європейські супутникові системи може доповнювати наша?
Ми можемо об’єднатись. Теоретично технологія, яка використовується зараз для зв’язку у більшості систем, схожа — це фазовані гратки. І думаю, можна домовитись про якісь спільні протоколи, узгодити розробку терміналів і супутників. Для нас це теж одна із задач, яку ми на майбутнє собі заклали. Але вона в низькому пріоритеті.
В Європі почалася активна діяльність в цьому напрямку, вони назвали цей проєкт IRIS² (багатоорбітальна супутникова система Європейського Союзу, яку планують запустити у 2029 році — ред.), де оператори погодились співпрацювати. Ми поки що до цього не причетні, але дивимось в цьому напрямку.
Чи є вже якісь домовленості з Міноборони, Генштабом?
Наразі ніяких конкретних домовленостей немає. Ми спільно працюємо в цьому напрямі, бо для них це так само новий проєкт, як і для нас. Раніше ми купували те, що було на ринку, або брали те, що пропонували західні партнери. Наразі ми маємо подумати, як виглядатиме наша мережа. І на цьому етапі ми рухаємося разом з Міноборони, з іншими організаціями.
Саме тому зараз важко говорити, як виглядатиме наш майбутній супутник, конфігурація сузір’я.
«Частина економіки розвинених країн буде переміщена у космос»
Якщо говорити про космічні спроможності нашого противника – які можливості надаватиме росіянам їхня система «Рассвет» та чи можна їй протидіяти?
Є багато засобів протидії. Це і знищення логістики для збирання цих космічних апаратів, і глушіння. Можливо, наші війська кібербезпеки зможуть їх зламати. Але росіяни також швидко вчаться, не варто їх недооцінювати. В них є ресурси і досвід, щоб робити супутники. Бо вони всі ці роки, поки ми нічого не робили, виготовляли свої військові супутники, запустили свою навігації Глонасс, продавали ці супутники по всьому світу. Вже після повномасштабного вторгнення запускали спеціальні апарати, які просто відслідковували термінали Starlink — літає супутник і наносить на мапу, де працює Starlink. Вони це використовують не лише в Україні — наприклад, в Ірані, вони здавали користувачів Starlink, бачили з космосу, де ті перебувають.
«Рассвет» дасть їм можливість передусім динамічно керувати своїми ударами по Україні. Це величезна проблема. Я так розумію, що наші Сили оборони пріоритезувати проєкт протидії «Рассвету», почали уражати підприємства, де виготовляють ці супутники. Нам треба сфокусуватись, щоб цю проблему вирішити. Бо росіяни не можуть особливо отримати здобутки на полі бою, і намагаються такими далекобійники ударами покращити свою ситуацію і в переговорах, і взагалі в інформаційній війні.
Читайте такожРетранслятори в Києві чи керування з Білорусі. Як росіяни наводять дрони
Які країни теоретично можуть — і захочуть — співпрацювати з Україною у розвитку супутникової системи? І які, навпаки, можуть перешкоджати і чому (крім Росії, з нею зрозуміло)?
Важко сказати, поки що всі налаштовані оптимістично. Бо не тільки ми залежимо від американських настроїв, європейці також отримують свою частку. І всі розуміють, що незалежний зв’язок — це необхідна річ. Європейці намагаються своїх розрізнених операторів об’єднати в одну систему, активно працюють над цим. І ми сподіваємось, що наше сузір’я OBRIA також увійде в цю європейську систему зв’язку.
Не можна сказати, щоб на даний момент хтось перешкоджав Україні в реалізації цього проєкту, поки що не видно таких кроків від жодної країни. Подивимось, як складуться обставини пізніше.
Як оцінюєте технологію ізраїльських супутникових терміналів HiSKY для зв’язку з далекобійними безпілотниками?
Про ізраїльський термінал я чув. Вони значно примітивніші, ніж Starlink, але теоретично можуть використовуватись для БпЛА. Не зрозуміло, наскільки це реально, чи задовільнить те покриття, яке є у цієї мережі. Теоретично, за публічною інформацією, це може дати зв’язок для БпЛА, які літають над територією Росії, але наскільки це практично реалізовано, я не можу судити.
Що можете сказати зараз про космічний ринок і роль України на ньому?
Місце України на космічному ринку майже нульове. Лише до повномасштабного вторгнення були маленькі проєкти, які намагались щось робити для підрядників SpaceX і європейських підрядників. Але наразі майже всі ці проєкти переключились на оборону. Можливо, зараз деякі з них повернуться.
Але все одно це був мізер на фоні того, що відбувається в світі. А там відбувається бум, всі очікують, що цей сектор в наступні п’ять років виросте втричі. І він щороку росте за об’ємами інвестицій, за кількістю компаній, пусків, виведених супутників. По всіх напрямках відбувається колосальне зростання. І це приваблює і держави, і приватних інвесторів.
В нас поки що майже нульова активність. Подивимось, як це зміниться, наступні кілька років.
А які країни ви б назвали як лідерів?
Точно можу сказати, що це США. В Європі активні Франція, Люксембург, Німеччина, Велика Британія. Велика Британія збирається до 2030 року зайняти 10% об’єму ринку пусків. Вони, здається, дев’ять космодромів будують на своїй території.
Норвегія побудувала свій космічний порт, який раніше використовувався для суборбітальних пусків, але ось німецький стартап Isar Aerospace у вересні цього року вже запустив орбітальну ракету, яка вивела супутники на орбіту з Норвегії. Японія дуже активна. Ну і, звичайно, Китай, Росія та Індія – у них є зростання кількості пусків і виведених супутників. Китай та Індія планують свої місячні і марсіанські місії в дальній космос. В Китаї власна космічна станція з’явилася, космічні кораблі.
Багато розвинених країн сфокусовані на космосі, і йдеться про те, що частина економіки, можливо, починаючи з айті, дата-центрів, будуть переміщені в космос.









