Чи є передавачі диверсантів у місті
Наявність ретрансляторів у Києві ймовірна — росіяни періодично вербують українців, і можуть передавати подібне обладнання, зазначив Федієнко у коментарі LB.ua: «До речі, його можна навіть не передавати, його можна придбати в інтернеті, багато хто продає його зі збитих “Шахедів”. Потім за допомогою інструкцій зробити відповідні дії, встановивши такий ретранслятор».
Нардеп зазначає, що таких пристроїв по місту не потрібно багато, але конкретну цифру не називає. Якихось специфічних умов для використання вони не потребують, каже Федієнко: «Потрібне живлення від розетки, обов’язково підключення до мережі інтернет, обов’язково десь верхні поверхи багатоповерхівки. Бажано, щоб вікна виходили в бік Чернігова».
Федієнко підтвердив, що на комітеті обговорюють проблему передавачів у місті, є ідеї щодо їхнього виявлення та блокування, але це закрита інформація.
Сергій «Флеш» Бескрестнов нещодавно демонстрував на відео, що Mesh-ретранслятори можуть бути доволі невеликого розміру, і такий пристрій можна розмістити у квартирі, автівці, навіть у рюкзаку.
Водночас Анатолій Храпчинський, авіаексперт, директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил в резерві, у коментарі LB.ua зазначив, що не вірить в історію з кустарними ретрансляторами на житлових будинках у Києві: «Це дуже нагадує масовий психоз із пошуком і затиранням міток на асфальті на початку повномасштабного вторгнення. Для роботи складного цифрового зв'язку потрібні висота, пряма радіовидимість та відповідна енергетика, а будь-яка подібна антена в умовах щільної міської забудови не лише неефективна, а й миттєво пеленгується засобами радіотехнічної розвідки».
На його думку, в цьому немає сенсу, бо у місті є для цього готова цивільна інфраструктура. Сучасну архітектуру мобільного зв'язку противник може використовувати для передачі телеметрії чи коригування маршруту за допомогою звичайних модемів.
«До 70% усього обладнання 3G та 4G LTE в українських операторів історично складають китайські платформи Huawei та ZTE. Так, приєднання України до ініціативи Clean Network та майбутнє розгортання 5G базується виключно на європейських рішеннях від Nokia та Ericsson, проте це жодним чином не заважає будь-якій SIM-картці працювати в наявній мережі 4G або перебувати в міжнародному роумінгу, передаючи пакети даних через стандартний інтернет», — розповідає Храпчинський.
Чи можливо виявляти сторонні пристрої
Виявити будь-яке подібне обладнання, якщо його спробують встановити, не просто можливо — це стандартна щоденна робота, і технічних інструментів для цього достатньо, каже Храпчинський: «У нас чудово налагоджена система радіочастотного нагляду: фахівці УДЦР (Українського державного центру радіочастот — ред.) разом із Держспецзв’язку та профільними підрозділами спецслужб володіють потужним парком сучасного обладнання радіоконтролю. Це не лише стаціонарні радіопеленгатори, що сканують ефір цілодобово, а й спеціальні мобільні лабораторії на базі авто, оснащені високоточними пеленгаційними комплексами та аналізаторами спектра».
Зафіксувати появу несанкціонованого сигналу, неліцензованої частоти чи підозрілого радіообміну в місті та локалізувати джерело буквально до конкретного вікна чи даху можна за кілька десятків хвилин, каже він.
Щоб ретранслятор мав сенс, зазначає Храпчинський, його треба виносити на відкритий простір, на домінуючу висоту, давати постійне живлення та активне радіовипромінювання. А це для будь-якої ворожої агентури чи завербованих мешканців означає стовідсотковий і майже миттєвий арешт.
«Якщо ви поставите передавач у квартирі, залізобетонні стіни та металопластикові вікна зріжуть більшу частину енергії сигналу, перетворивши прилад на даремне залізо для дрона в небі, але в радіоефірі він однаково світитиметься як новорічна ялинка», — пояснює Храпчинський.
Тому, на його думку, росіяни не витрачають ресурс на подібні безглузді схеми, а використовують висотні щогли за межами нашої досяжності та повітряний ешелон.
Координація з Білорусі
Про роботу на території Білорусі ретрансляторів, які допомагають координувати атаки російських дронів, повідомляв 19 червня президент Володимир Зеленський. Він дав Олександру Лукашенку тиждень, щоб прибрати їх — інакше, за його словами, це зробить Україна. Згодом президент повідомив, що 22 червня, згідно з доповідями тодішнього Головкома Олександра Сирського, ретранслятори припинили роботу. Однак на початку жовтня в ефірі «24 каналу» речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко повідомив, що ці ретранслятори знову використовуються росіянами передачі та підсилення сигналу.
Олександр Федієнко зазначає, що враховуючи висоту польоту «Шахеда» 3000-6000 м та відстань до кордону з Білоруссю, білоруські передавачі можуть добивати по всьому Києву. Тобто у передавачах по місту особливої потреби немає.
На думку Анатолія Храпчинського, реальна та системна загроза — не шпигунські передавачі на дахах багатоповерхівок, а стаціонарні базові вежі на території Білорусі та їхня зв'язка з повітряними ретрансляторами, які формують стійку до зовнішніх факторів військову Mesh-архітектуру над усім Київським напрямком.
Для цього Росії не потрібні секретні військові космодроми і особливе маскування. Вони використовують звичайну цивільну інфраструктуру: висотні щогли «Белтелекому», вишки стільникових операторів чи щогли прикордонних застав, каже експерт.
«Для пересічного ока секторна антена Mesh-зв'язку на такій висоті виглядає як стандартне обладнання мобільного оператора, тому візуально вона й так чудово замаскована під звичайний цивільний телеком», — говорить він.
Російські дрони, на думку Храпчинського, рухаються уздовж кордону з Білоруссю не для того, аби створити ілюзію і відволікти українців від пошуків ретрансляторів по Києву — цю версією він називає відвертою конспірологією. У прикордонній смузі літають, бо на мінімальній відстані від білоруських веж безпілотники мають ідеальний рівень сигналу для оновлення польотних завдань. А також це використання кордону як живого щита, адже нашій протиповітряній обороні та мобільним вогневим групам вкрай важко працювати по цілях біля самого кордону.
«Будь-яке перехоплення, коли уламки збитого безпілотника чи наша зенітна ракета впадуть на білоруський бік, створює для Москви зручне інформаційне та політичне підґрунтя для провокацій і втягування білоруської армії у відкриті бойові дії. Ворог це чудово прораховує, використовуючи повітряний простір сусіда як захищений коридор», — зазначає Храпчинський.
Як змінюється ефективність РЕБ
Засоби радіоелектронної боротьби — це лише один із інструментів комплексної протиповітряної оборони, а не чарівна панацея чи гарантований щит, який здатний самостійно зірвати будь-яку атаку, пояснює експерт.
«РЕБ працює проти радіочастот — придушує супутникову навігацію чи обриває лінію зв'язку між оператором і бортом. Але радіохвилі не можуть вплинути на кремній, оптику чи математичні алгоритми, зашиті в бортовий комп'ютер», — зазначає він.
Щоб нівелювати наш вплив у радіоефірі на термінальній ділянці атаки, росіяни використовують технологію автоматичного захоплення цілі за допомогою машинного зору — вперше це було зроблено на тактичних баражуючих боєприпасах на кшталт «Ланцетів». Зараз візуальну навігацію по орієнтирах на місцевості та фінальне оптичне донаведення використовують і на важких ударних безпілотниках.
На практиці це кардинально змінює правила гри, зазначає Анатолій Храпчинський. Якщо дрон підлітає до об'єкта, отримує оптичний контакт і захоплює контрастний силует будівлі, резервуара чи трансформатора, він переходить у повністю автономний режим самонаведення за принципом «вистрілив і забув».
«У цю секунду навіть найпотужніший об'єктовий РЕБ перетворюється на статиста, адже безпілотнику більше не потрібен ні супутник, ні радіоканал із базою в Білорусі — він довершує атаку за внутрішніми математичними обрахунками. Саме тому протидіяти таким рішенням виключно завадами неможливо: на перший план знову виходить фізичне знищення бортів на підступах до міст», — розповідає експерт.
Читайте такожПроблема швидкості, комплектуючі з Китаю та підземні цехи. Чого очікувати від виробництва реактивних «Шахедів»
Як зазначає на своїй Facebook-сторінці колишній військовий батальйону безпілотних систем 59-ї штурмової бригади Сил безпілотних систем Олександр Карпюк (Serg Marco), основний модуль керування дронами «Герань-4» та «Герань-5» — CRPA-модуль «Комета» на 32 антени. На його думку, «про те, що наш РЕБ здатен блокувати "комети" та не давати розуміти дронам та ракетам, де вони знаходяться, вже мови не йде».
Карпюк зазначає, що одна з проблем — ігнорування встановлення засобів РЕБ на повітряні дрони: «Якщо ми давимо навігацію з землі, то ми це робимо знизу вгору, і впливаємо на CRPA обмежено. Щоб максимально підвищити ефективність подавлення, ми теж повинні ставити перешкоди з поляризацією згори вниз».
Чи допомагає росіянам агентура на місці
Розвідка об’єктів завербованими Росією мешканцями на місці існує, але її реальну роль часто плутають із кінематографічними штампами, зазначає Анатолій Храпчинський.
«Ніяких фізичних “маячків” на дахи ніхто не ставить і ставити не буде: сучасні засоби повітряного нападу керуються цифровими картами польоту, інерціальними блоками та супутниковою навігацією, тому ціль визначається математичними координатами, а не радіомітками на паркані», — каже експерт.
Завербовані місцеві мешканці потрібні російській розвідці виключно для верифікації інформації. На космічному знімку не видно, чи працює зараз цех, чи є на території рух транспорту і де саме розміщується персонал. Агентура підтверджує, що об'єкт живий, фіксує під'їзні шляхи або оцінює внутрішні руйнування після атаки, коли з орбіти через дим чи перекриття нічого не видно.
Для фіксації наслідків ударів росіянам часто взагалі немає потреби наймати агентуру, каже Храпчинський: «Люди досі знімають відео прильотів, викладають кадри пожеж та роботи нашої ППО в місцеві телеграм-чати, звідки противник протягом кількох хвилин абсолютно безкоштовно забирає готовий первинний звіт про результативність своєї атаки».
Читайте такожСБУ викрила киянина, який зняв на відео позиції ППО та передав запис підсанкційному блогеру
Чи ускладнює протидію штучний інтелект у російських дронах
Штучний інтелект — це не функція окремо взятого дрона, справжній виклик — у переході противника до групових нальотів із елементами колективної поведінки, де ШІ тісно інтегрований у цифрову Mesh-архітектуру, зазначає Анатолій Храпчинський.
В цьому випадку ударна група починає діяти як єдиний адаптивний організм: якщо головний безпілотник або дешева хибна ціль натрапляє на зону активного випромінювання нашого РЕБу, фіксує роботу радіолокатора ППО чи потрапляє під зенітний вогонь, цю інформацію за мікросекунди отримує вся група.
«Інші борти миттєво отримують сигнал про загрозу, автоматично коригують траєкторію та обходять виявлену засідку чи прикритий сектор, мінімізуючи власні втрати без прямої участі оператора», — розповідає Храпчинський.
Намагатися збивати таку цифрову зграю застарілими методами — це програвати за швидкістю реакції. Ефективно протидіяти може виключно мережецентрична система ППО з розподіленим перехопленням.
Архітектуру ППО потрібно базувати не на поодиноких розрізнених комплексах, а на єдиному інформаційному полі, вважає експерт. Дані від станцій радіотехнічної розвідки, мобільних радарів, оптико-електронних постів у такій системі автоматично агрегуються та у реальному часі роздають цілевказівки найближчим вогневим засобам.
«Коли ви протиставляєте їхній зграї власну розподілену мережу з автономних дронів-перехоплювачів, мобільних вогневих груп та роботизованих вогневих модулів, противник втрачає можливість прогнозувати наші дії. Лише така взаємодія перетворює повітряний простір на несумісне з життям середовище для будь-якої ворожої автоматики, позбавляючи росіян шансів знецінити нашу систему оборони за рахунок програмних алгоритмів», — пояснює експерт.