Книжка, що зцілює: чому Україні потрібна бібліотерапія

«Вигадані світи допомагають проживати війну», — каже Андрій Овчарук, сержант ЗСУ і координатор проєкту «Книга на фронт». Книжки стають частиною запитів військових на доставку речей на позиції. А військовий, якого евакуювали дроном, розповів, що витримати нелюдські випробування йому допомогла книжка Стівена Кінга. За останні 3,5 роки військовим передали 62 000 книжок, і попит набагато перевищує пропозицію.

Фото: Наталія Кравчук

Історично бібліотерапія як галузь знань народилася з війни. Під час Першої світової американські бібліотекарі створили Бібліотечну воєнну службу: книжки отримали понад 200 військових шпиталів, а в 75 із них працювали професійні бібліотекарі. Лікарі й медсестри почали просити їх «призначати» пацієнтам книжки, і так зароджувалася клінічна бібліотерапія. Друга світова розширила її застосування, і з книжкою як інструментом підтримки почали працювати бібліотекарі, соціальні працівники, освітяни та капелани. Саме в ті часи американська армія отримала понад 122 млн кишенькових книжок. Дослідники робили висновки, що це сформувало націю читачів, а також помітили, як зростав запит на літературу, яка дозволяла «втекти від реальності». Найпопулярнішою стала «Дерево росте в Брукліні» Бетті Сміт. Авторка отримала майже 10 000 листів від військових, а один морський піхотинець написав їй зі шпиталю: «Думав, ніби вже ніколи не відчую любові, а після цієї книжки моє серце ожило».

Фото: wwiimemorialfriends.org

Реклама

Україна сьогодні на передньому краї досвіду життя у війні, яке потребує широкого спектру інструментів, зокрема і цілющого впливу історій. Ще 2022 року МОЗ прогнозував, що психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. Психологів на таку кількість людей не вистачить, до того ж не всі готові звертатися за спеціалізованою допомогою, навіть коли така можливість є. Але поруч із людьми щодня є ті, хто може підтримати їх через книжку: бібліотекарі, освітяни, соціальні працівники, капелани, фахівці із супроводу ветеранів, медики, волонтери. У руках цих людей книжка може стати простим і доступним інструментом психосоціальної підтримки.

Про це ми говорили 11 та 14 листопада на міжнародній науково-практичній конференції «Бібліотерапія. Читання, що зцілює», яка вперше була проведена в Україні. Два дні фахівці з України, Великої Британії, Франції та Угорщини обговорювали бібліотерапію — системне використання книжки для підтримки ментального здоров’я. Зареєструвалися майже 1 200 учасників з 25 країн світу. Ми намагалися поєднати людей і країни, ідеї та досвіди, різні галузі знань та експертизи. Сподіваємося, що на перетині цих світів, як у дуже збагаченому середовищі, народяться нові партнерства, проєкти та практики, а ще спільнота, яка зробить бібліотерапію системою підтримки в кожній громаді - адже ця мережа дуже близько до людей.

Ми звикли пов’язувати читання з культурою, освітою, інтелектуальним розвитком, але рідко — з психічним здоров’ям. Головний висновок конференції саме про цей зв’язок: книжка — дієвий і економічно ефективний інструмент підтримки ментального здоров’я, особливо в країні, яка живе у війні. Але за двох умов. Перша — розвинена галузь знань, яка дає дослідження, методологію, навчених фахівців і добір книжок. Друга — сформована звичка читати.

Українці вже звертаються до книжки по психологічну підтримку. За даними аналітичного звіту Gradus Research «Читання в Україні: поведінка, мотивація та інструменти залучення» на замовлення Мінкульту (2026) за підтримки Фонду «Повір у себе», ті, хто читає, кажуть, що з початку повномасштабної війни книжка допомагає їм зменшувати тривожність (32%), емоційно відновлюватися (30%), легше переживати стрес (28%) і легше засинати (21%). А психологічна потреба — це причина номер один, чому люди повертаються до читання після довгої перерви (34%).

Читайте такожЧитання для відновлення

Читання за рецептом: досвід світу

У світі книжка вже стала частиною підтримки здоров'я, і на конференції ми почули, як це працює.

У Великій Британії з 2013 року діє програма Reading Well — книжки за рецептом. Розповіла про неї Деббі Хікс, одна із засновниць The Reading Agency. Добірки книжок схвалюють медики й люди з власним досвідом, а видають їх публічні бібліотеки. За цей час — понад 4,3 млн видач. 92% дорослих учасників кажуть, що книжка їм допомогла, а 90% медиків — що книжки підтримують пацієнтів поза кабінетом лікаря.

Деббі також нагадала, що читання пов'язане з тривалістю життя. Дослідження Єльського університету, де 12 років спостерігали за 3635 людьми, показало: ті, хто читав книжки, жили в середньому майже на два роки довше за нечитачів. Причому саме книжки, а не газети чи журнали. І, підозрюю, не телеграм-канали.

Реклама

Уявіть бібліотеку, де книжку шукають не за жанром чи автором, а за тим, що ви зараз відчуваєте: любов, радість, страх, сум, здивування чи гнів. Так працюють «Бібліотеки емоцій» — європейський проєкт, що поєднує літературу, когнітивну науку й технології. Кожна книжка має свій емоційний профіль: одну головну емоцію і два відтінки. Алгоритм пропонує, але останнє слово за людиною. «Технологія пропонує, бібліотекар перевіряє і виправляє», — пояснює Селін Мас, співзасновниця французької організації Love for Livres. На порталі librariesofemotions.com, уже з українським інтерфейсом і книжками українською, можна обрати не лише емоцію, а й її силу. У першому дослідженні проєкту в чотирьох країнах 95% дорослих назвали сесії корисними, 88% рекомендували б їх іншим, а для 46% вони відкрили бібліотеку по-новому.

Український інтерфейс порталу «Бібліотеки емоцій»: книжку шукають не за жанром, а за емоцією
Фото: librariesofemotions.com
Український інтерфейс порталу «Бібліотеки емоцій»: книжку шукають не за жанром, а за емоцією

Угорщина показує, що галузь тримається на інституціях. Джудіт Берес з Університету Печа розповіла про університетські програми в шести закладах, PhD, курси для бібліотекарів і вчителів, дві професійні асоціації, європейський науковий журнал і щомісячну супервізію. На цей шлях Угорщина витратила пів століття. Нам важливо пройти його швидше і ми вже маємо ентузіастів та досвід.

Перша умова: галузь, а не ентузіасти

Конференція показала: в Україні бібліотерапія вже має запит і практиків, але поки тримається на ентузіастах, а не на інституціях.

Бібліотека вже стала природним простором підтримки. За даними Української бібліотечної асоціації, понад 70% відвідувачів приходять туди заради психологічного розвантаження. Але половина українців ніколи не користується бібліотеками. А бібліотекарі роблять цю роботу без підготовки: 90,9% з них щонайменше раз на місяць говорять із відвідувачами про їхні переживання, але системно навчалися лише 2%. Після курсу ЮНЕСКО частка впевнених у собі бібліотекарів зросла з 22% до 51%. Це працює.

Бібліотека в шпиталі — давня традиція. 1962 року Адміністрація у справах ветеранів США видала довідник «Бібліотерапія в лікарнях» — анотовану бібліографію досліджень і практик роботи з книжкою в лікарнях за 1900–1961 роки. Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна», розповіла про роль бібліотеки, яку вони майже з нуля створили для пацієнтів. І несподівано для всіх деякі з них — військові, які пережили полон, — під час лікування написали книжки: «Гра чисел. Вижити заради любові» Євгена Шибалова і «Щоденник з полону» захисника Маріуполя Вільгельма Вітюка. Бібліотерапія — це не лише читання. Це і те, що пишеш сам.

Наш фонд «Бібліотечна країна» створив бібліотерапевтичну базу книжок за 30 темами, як нараховує 600 книжок. Вона укладена не за жанрами, а за людськими потребами: «Самотність», «Вимушене переселення», «Зрозуміти війну», «Втекти від реальності». Цей документ відкритий до коментування та оновлення, головне – він дозволяє орієнтуватися під час вибору книг, особливо в тих середовищах, де немає доступу до сучасник книжок в книгарнях та бібліотеках. 

Фото: надане Тамарою Сухенко

Друга умова: звичка читати

Але навіть найкраща система не спрацює, якщо людина не має звички читати. А звичка передається через приклад: моя молодша племінниця «читала» з двох років. Вона ще не знала літер, але щовечора бачила з книжками маму і двох старших сестер.

Реклама

Дослідження Gradus Research показало: найстійкіший бар'єр до читання — не ціна книжки і не брак часу, а відсутність звички, яку формують сім'я і школа.

На конференції Артур Пройдаков нагадав результати PISA-2025. 45% підлітків не досягають базового рівня читацької грамотності. «Це не вирок дітям. Це запитання до нас, дорослих», — сказав Артур. А людина без звички читати в кризі навряд чи потягнеться до книжки, хоч би якою цілющою вона була.

Мене у вісім років тато зачинив у кімнаті з «Робінзоном Крузо» і сказав читати, поки не дочитаю. Звісно з перервами на школу. Для власних синів я вигадала інший метод. Щомісяця ми з молодшим сином ходили до книжкового магазину, і він сам обирав свою книжку. Коли я спробувала підказати, він чітко сказав: «Мамо, ви читали одні книжки, ми читаємо інші. Тому, будь ласка, я сам». Після книгарні ми йшли по морозиво чи інші смаколики. Так книжка зв'язалася не з обов'язком, а з радістю, і саме цей зв'язок робить її ресурсом, до якого хочеться повертатися у важкі часи. Як сказав Артур, різним дітям — різні книжки, менше переказу, більше розмови. Тому школі потрібні сучасні практики вільного читання — без оцінок і примусового переказу.

Що далі?

Будувати галузь з нуля не доведеться: перші цеглини вже є. Але фундамент галузі — наука. Без досліджень, статей і книжок не буде ні обґрунтованих методик, ні навчальних програм, ні довіри медиків і державних інституцій. Британська Reading Well, угорські університетські курси, французька методика «Бібліотек емоцій» спираються на роки досліджень. Україні потрібна своя доказова база: як читання допомагає людям, що пережили війну, і які практики працюють у нашому контексті. З цими даними варто ділитися з світовою спільнотою, конференція продемонструвала що вони цікавляться нашим досвідом.

Передумова – міждисциплінарна співпраця, – лише якщо психологи, бібліотекарі, медики й служби підтримки ветеранів працюватимуть разом, а це завжди непросто, але дієво. 

Але ентузіазму окремих фахівців та практиків для замало. Розвиток бібліотерапії потребує уваги національних інституцій — у культурі, охороні здоров’я, освіті, системі підтримки ветеранів, щоб книжка стала частиною державної системи психосоціальної підтримки. Так сталося в Угорщині та Великій Британії. Книжки, бібліотеки й люди, готові працювати, у нас уже є. Бракує системи — і рішення її збудувати.

Міжнародну конференцію «Бібліотерапія. Читання, що зцілює» організував благодійний фонд «Бібліотечна країна». Вона відбулася в межах Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров'я» за підтримки Швейцарії та за сприяння Представництва ЮНЕСКО в Україні.

Трішки фото з конференції

Фото: надане Тамарою Сухенко

Фото: надане Тамарою Сухенко

Читайте такожУкраїнський книжковий парадокс: чому інтерес до читання не перетворюється на регулярну звичку

Тамара Сухенко Тамара Сухенко , доцент Києво-Могилянської школи професійної та неперервної освіти, голова наглядової ради БФ «Бібліотечна країна»
Реклама