Де закінчується критика Ізраїлю й починається антисемітизм?

Антиєврейська ворожість, безперечно, не є новим явищем. Проте після терористичного нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року та початку війни в Газі міжнародна дискусія про Ізраїль стала особливо гострою. За увагу конкурують суперечки щодо дій і рішень ізраїльського уряду та відкриті погрози євреям в публічному просторі, протести, бойкоти, а також навіть агресивні дії і та реальні вбивства цивільних людей. 

Представляючи інтереси Ізраїлю, я звик до дискусій про рішення його уряду й вважаю їх природною частиною політичного життя. Я послідовно підтримую право Ізраїлю захищати своїх громадян. Це змушує уважніше придивитися до аргументів, які звучать у публічному просторі. Я вважаю своїм обов'язком пояснювати, де політична суперечка переходить цю межу, де починається антисемітизм і чому це важливо помічати.

Протест біля будівлі суду у Тель-Авів, де розглядають корупційну справу Нетаньягу
Фото: EPA/UPG
Протест біля будівлі суду у Тель-Авів, де розглядають корупційну справу Нетаньягу

Щоб переконливо протидіяти антисемітизму, важливо чітко визнавати право на критику Ізраїлю. Рішення його уряду відкрито оскаржують і самі ізраїльтяни — у пресі, судах та на мітингах. Робоче визначення антисемітизму Міжнародного альянсу пам’яті Голокосту прямо зазначає, що критика Ізраїлю, подібна до критики будь-якої іншої країни, не є антисемітською. Це дає підставу точніше називати порушення цієї межі — колективні звинувачення євреїв, антисемітські стереотипи та виправдання насильства за походженням чи релігією. 

Колективна відповідальність

Для мене, першу межу прокреслено там, де вбивство пояснюють провиною жертв. У перші дні після 7 жовтня, коли ще рахували загиблих, понад тридцять студентських організацій Гарварду заявили, що за все, що відбувається, повністю відповідальний «ізраїльський режим». Пізніше деякі групи зняли підписи, а автори запевнили, що проти насильства над невинними, але перша реакція в такій ситуації найбільш показова. Ми в Україні знаємо, що в Бучі ніхто не питав, яку політику вели місцеві мешканці — вони були вбиті просто тому, що були українцями. Люди на музичному фестивалі NOVA чи в кібуцах в Ізраїлі так само не відповідали за рішення жодного уряду. 

Реклама

Критика переходить в антисемітизм, коли євреям приписують колективну провину за дії Ізраїлю й на цій підставі виправдовують насильство проти них. Походження чи релігія людини стають достатньою причиною оголосити її винною. За такою логікою єврей мусить відповідати за рішення уряду незалежно від свого громадянства, поглядів і навіть віку.

Антисемітські міфи

Знайомі стереотипи про конспірологічні теорії працює на антисемітизм. Найпоказовіше це видно на прикладі ХАМАС, якого частина світу охоче називає рухом спротиву. Його хартія 1988 року у статті 32 посилається на «Протоколи сіонських мудреців», сфабрикований текст про таємну владу євреїв над світом. У 2017 році рух видав новий документ без такої мови, але стару хартію не скасував. Хто захищає цю організацію як антиколоніальну, має пояснити, чому її ідеологію складають ті самі міфи, що колись годували погроми. Це пряме включення антисемітської конспірології в політичний документ. Посилання на боротьбу за права палестинців не усуває питання про зміст цієї ідеології.

Те саме стверджував і верховний екс-лідер Ірану Алі Хаменеї, який у зверненні до американських студентів звинуватив «глобальну сіоністську еліту» в контролі над більшістю медіакорпорацій США та Європи — через власність, фінансування й підкуп.

У всіх цих антисемітських висловлюваннях, які видають за звичайну критику Ізраїлю, показовим є один прийом. Достатньо замінити слово «євреї» на «Ізраїль» або «сіоністи», а все інше залишається без змін. Якщо лишається теза про те, що «вони» контролюють банки, медіа й уряди, то перед нами не політика, а найстаріший конспірологічний міф у новому вбранні. Критика називає рішення й тих, хто їх ухвалив, а міф шукає таємну силу, яка стоїть за всім. 

Дискримінація за єврейським походженням чи релігією

Коли євреєві відмовляють у роботі, участі в заході чи обслуговуванні саме через його походження, політичні пояснення не змінюють суті вчинку. Так само погроза синагозі залишається погрозою єврейській громаді, навіть якщо її супроводжують гаслами про Палестину. Тут потрібно з’ясувати, за якою ознакою обрали мішень.

Ворожість і дискримінація щодо євреїв саме як євреїв становлять основу визначення антисемітизму в Єрусалимській декларації. IHRA також називає напади на людей і майно, обраних через їхню реальну або гадану єврейську належність.

В розмові про Ізраїль я завжди звертаю увагу на зміст висловлювання та наміри людини. Хтось може повторити антисемітський міф через необізнаність. Це залишає простір для пояснення й зміни думки, але сам міф від цього не перестає бути антисемітським. Водночас образливість або помилковість судження про Ізраїль сама собою ще не доводить упередження щодо євреїв.

Ми не можемо вимагати від кожного любити Ізраїль. Критикуйте, виступайте проти його уряду, висловлюйте свою думку і аргументуйте. Але перш ніж сказати щось про євреїв і єврейську державу, перевірте, про що ви насправді говорите. Якщо про дії уряду, його рішення, війну чи політику, то це розмова, де можна сперечатися аргументами. Коли людина ставить під сумнів право євреїв на власну державу, на можливість безпечно ростити дітей у своєму домі, відзначати релігійні свята чи носити кіпу, то це вже не політична критика. Це питання знайоме світу з тієї епохи, яку вона обіцяв більше не повторювати. 

Читайте такожЙосиф Зісельс: «Російські “меморіалізатори” Бабиного Яру досі сидять у Києві і чекають, чим закінчиться війна»

Олег Вишняков Олег Вишняков , Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України
Реклама