Міжнародний досвід і локальний контекст: з чого все починалось
Логіку й підхід до впровадження такого формату в Україні ми запозичили, в першу чергу, у наших колег зі Швейцарії, де групи рівних є обов’язковою складовою навчання медиків. Проте нам пощастило, що дуже багато країн не лише впроваджували, а й досліджували та описували досвід функціонування груп рівних, що забезпечило нам сильне підґрунтя для подальшого розвитку.
В Європі групи рівних вперше з’явилися в 1980-х роках у Нідерландах. Відтоді такий формат набув популярності в багатьох інших європейських країнах. Проте групи рівних активно діють і в інших частинах світу, зокрема в Канаді, Австралії, США, Новій Зеландії. У європейських країнах, зокрема й у Швейцарії, групи рівних часто називають «колами якості», оскільки ключова мета навчання в такому форматі – це безперервне поліпшення якості медичної допомоги. У деяких країнах навчання у форматі груп рівних є обовʼязковою складовою БПР, в інших – такі групи лише з’являються, проте швидко стають «форматом вибору» багатьох медичних працівників і працівниць.
В Україні групи рівних як освітній формат існують уже понад шість років. Перший спеціалізований тренінг для фасилітаторів і фасилітаторок наш проєкт провів ще в червні 2020 року. Це зараз колеги з легкістю і гордістю називають себе фасилітатором або фасилітаторкою групи рівних, а тоді цей термін, та й сам формат, був цілковитою невідомістю. Саме тому ми вважаємо неабиякою вдачею те, що нам вдалося знайти фахівців і фахівчинь, які повірили в ідею і почали шлях впровадження груп рівних в Україні разом з нами. Відтоді і наш проєкт, і наші партнери регулярно навчали фасилітаторів і фасилітаторок груп рівних, підтримували запровадження груп у закладах охорони здоров’я і практиках ФОП, об’єднували спільноту тих, хто шукав нові та дієві формати професійного навчання.
За перші роки реалізації ініціативи ми навчили понад 300 фасилітаторів і підтримали створення 150 груп рівних як у закладах первинної, так і спеціалізованої медичної допомоги. Проте запит на таке навчання від фахівців зростав швидше, ніж ми могли його задовільнити. Тож зрештою, ми створили асинхронний онлайн-курс «Організація та фасилітація групи рівних у закладі охорони здоров’я», який дає можливість всім охочим якісно й своєчасно розібратися з особливостями формату й опанувати базові навички фасилітації зустрічей групи рівних.
Що таке групи рівних?
Ключова ідея групи рівних в об’єднанні вмотивованих медичних фахівців і фахівчинь у невелику групу для спільного й регулярного навчання. Об’єднуючись і регулярно зустрічаючись, колеги створюють безпечний простір, де цікаво обговорювати клінічні кейси, не страшно зізнаватися в своїх сумнівах, цінно ділитися досвідом, ідеями й опановувати клінічні та м’які навички для безперервного поліпшення якості медичної допомоги.
Такі групи можуть створювати як лікарі, так і медичні сестри/медичні брати, а також менеджери у своїх закладах. Головне — однаковий рівень посад учасників, оскільки для спільного й ефективного навчання в такому форматі важливим є розуміння умов, в яких працюють колеги, і подібність практики. Тобто сімейні лікарі й лікарки відвідують зустрічі груп рівних за участі інших лікарів ПМД, управлінці обговорюють свої виклики з іншими управлінцями, а медичні сестри й медичні брати навчаються окремо.
Читайте такожЛяшко припустив, що саме заважає переламати негативний імідж медиків в Україні
Неоднаразово ми спостерігали порушення цього принципу, особливо коли мова заходить про медсестринські групи рівних. Часто чуємо, що медсестри не готові брати на себе роль фасилітаторок, не мають часу організовувати зустрічі, їм важко домовитися з керівництвом про таке навчання в закладі. І саме тому роль організації та фасилітації беруть на себе лікарі. І врешті створюють щось інше, але не групу рівних. Звісно шлях наснаження, мотивації і підтримки колег на роль лідерок, фасилітаторок у своїх професійних спільнотах довший, ніж просто створити для них групу рівних. Проте він однозначно вартий зусиль і часу. В Україні вже багато чудових прикладів груп рівних для медичних сестер, які активно розвиваються. Наприклад, у Рівненській, Черкаській, Житомирській, Чернігівській, Львівській, Івано-Франківській областях.
Групи рівних не є закритими й ексклюзивними клубами для обраних фахівців закладу. Водночас для ефективного навчання до її складу варто долучати десь 12-15 фахівців, які регулярно відвідуватимуть зустрічі. Чи може бути менше учасників у групі? Може. Навіть 5-7 колег можуть чудового навчатися разом, розбирати складні кейси, підтримувати одне одного. Чи може бути більше учасників? Також так. Положення про групи рівних допускає збільшення кількості учасників до 25 осіб. За цією межею група рівних перетворюється в глядацьку залу, де найактивніші включаються в процес обговорення й навчання, а інші просто спостерігають за тим, що відбувається. Але групи рівних зовсім не про уважне слухання, а про активну залученість до формування спільного знання і належного рівня професійної компетентності. Саме тому не варто гнатися за кількістю учасників і учасниць у групі, а долучати саме тих, хто має мотивацію до навчання. Якщо вмотивованих колег справді багато, то краще створити кілька груп рівних у закладі.
Групи рівних дуже зручний і гнучкий формат, який можна запровадити в будь-якому закладі охорони здоров’я. Проте найголовніше, що завдяки регулярним зустрічам, активній взаємодії, обговоренню безпосередньо практики фахівців, група формує довіру, яка дає можливість не лише вчити те, що викликає найбільше запитань і сумнівів, а робити це з повагою і підтримкою одне до одного. А ще допомагає виявляти прогалини в наданні медичної допомоги, які може закрити сам заклад. Так, в Умані завдяки обговоренню клінічного випадку на зустрічі групи рівних лікарі дійшли висновку, що наявність швидких тестів для виявлення бактеріологічного збудника значно б полегшила своєчасну діагностику й лікування гострих станів. Цю ідею та детальне обґрунтування представили керівництву закладу й отримали позитивне рішення щодо закупівлі тестів. Так активність групи рівних не лише допомогла колегам навчитися, а й закладу поліпшити доступність послуг.
І саме це, такі обговорення і рішення, є найкращим результатом навчання у форматі групи рівних. Кращі знання і навички, належні рішення і дії на рівні спеціаліста, закладу, громади, які поліпшують доступність і якість медичної допомоги вже зараз. І хоча за навчання у форматі груп рівних можна отримати бали БПР, але це не має бути ключовим аргументом для запровадження цього освітнього формату в закладі. І хоча офіційні вимоги системи БПР підштовхують медичних працівників звертати увагу саме на набирання балів, проте справжній розвиток часто відбувається незалежно від кількості набраних або ненабраних балів.
Сучасна система БПР в Україні має в основі ідею формування кожним фахівцем власної траєкторії розвитку відповідно до регулярної рефлексії та аналізу власної практики. Тож медичним працівникам дуже важливо навчитися ставити собі такі запитання: «який я фахівець?», «як я прагну розвиватися, що мене цікавить у моїй професії найбільше?», «які знання чи навички допоможуть мені краще допомагати моїм пацієнтам?». Саме такий підхід дає можливість своєчасно виявляти потреби у навчанні і відповідно планувати такий цінний ресурс як увагу й час фахівця. Групи ж рівних як освітній формат можуть допомогти як порефлексувати щодо власної практики й шляху розвитку, так і знайти відповіді на ті питання, що є найактуальнішими.
Чому група рівних потрібна не всім?
Про переваги формату груп рівних можна говорити довго, бо за шість років нашої діяльності з розвитку ініціативи ми справді бачимо багато позитиву й здобутків. Так, в Одесі медсестри опанували навички отоскопії і проведення ЕКГ. У Звягелі почали краще визначати ступінь болю і призначати необхідні препарати. У Херсонський області, де група рівних діяла і під час окупації, фахівці навіть в таких умовах змогли визначити маршрут пацієнта з туберкульозом і надати людині необхідну допомогу. І таких прикладів сотні, де в центрі навчання – найякісніша допомога пацієнту.
Тож здавалося б, що група рівних потрібна всім, кожному закладу. Проте насправді це не так. Для створення справжнього освітнього простору потрібен ресурс, зокрема, час і зусилля фахівців закладу. Хтось має стати фасилітатором групи, пройти спеціалізоване навчання і взяти на себе відповідальність за організаційні питання. Саме ця людина допомагатиме групі тримати темп в навчанні й піклуватиметься про інтерактивність зустрічей.
Далі питання в мотивації фахівців до навчання. Якщо її немає, то жоден примус згори, наказ чи постанова не змусять людей вчитися, пропонувати теми й клінічні кейси для обговорення, і допомагати фасилітатору створювати простір, де панує повага й довіра, щоб навчання справді відбувалося ефективно.
І врешті підтримка діяльності групи керівництвом. Якщо керівник не розуміє цінності навчання фахівців, чинить спротив і заперечує необхідність цього формату у закладі, ідея не спрацює, бо просто виснажить колег у боротьбі за можливість приділити час навчанню. Тож якщо немає мотивації і бажання, зацікавленості й готовності приділяти час підготовці до зустрічей і участі в них, то група рівних не запрацює. Якщо немає розуміння, що це довготривала ініціатива, яка не завершується після 1-2 зустрічей, і що кожен і кожна несе відповідальність за атмосферу, залученість, результативність навчання, то вам може вдатися провести гарний тренінг або майстер-клас, але не створити групу рівних.
Зараз групи рівних в тренді і іноді ми спостерігаємо бажання деяких фахівців називати групою рівних семінар, майстер-клас, робочу зустріч. Але сутність від цього не змінюється. Тренінг не стає групою рівних лише від зміни назви. Тож якщо ви не відчуває інтересу або не маєте ресурсу на таку ініціативу, то можете продовжувати навчатися на тренінгах, відвідувати конференції, слухати онлайн-курси. Група рівних – це можливість навчатися, а не обов’язок. Ніхто не має ставати фасилітатором або відвідувати зустрічі групи, якщо не хоче. Група рівних має відповідати вашій потребі, вашій траєкторії розвитку й підтримувати інтерес до професії, а не навпаки.
І замість висновків
У світі, де медицина розвивається швидше, ніж ми випиваємо чашку каву, зміст поняття «безперервний професійний розвиток» ще ніколи не був таким однозначним. Сьогодні розвиток має стати базою і невід’ємною частиною професійного життя медичного працівника. Водночас цей розвиток має підтримувати бажання фахівця залишатися в професії та посилювати компетентності для надання якісної медичної допомоги пацієнтам.
Групи рівних як формат БПР у жодному разі не замінюють інші формати, проте урізноманітнюють можливості для навчання медичних працівників, подекуди роблять його доступнішим, сфокусованішим, наснажують фахівців аналізувати свою траєкторію розвитку. І хоча групи рівних справді потребують зусиль для організації зустрічей, формування плану навчання і створення атмосфери, яка сприяє ефективній взаємодії, результати спільного навчання з колегами в такому форматі можуть перевершити ваші очікування. Доклавши цих зусиль, ви створите місце сили, яке надихатиме, де ви навчатиметеся й підтримуватиме одне одного. Ми знаємо це, бо бачимо результати на практиці, в тих групах, які функціонують, і формують нову культуру навчання, взаємодії і підтримки в своїх закладах. Тож група рівних – це не просто, але точно варто ваших зусиль.
Читайте такожЄвропейські українські лікарі. Хто вони і звідки візьмуться?