З 1 січня 2025 року замість медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) дорослих оцінюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО). Вони з’ясовують, як хвороба, травма чи поранення позначилися на житті людини; якщо є підстави, встановлюють інвалідність і дають рекомендації. За даними Міністерства охорони здоров’я, оприлюдненими 12 жовтня 2026 року, експертні команди ухвалили понад мільйон рішень.
Навіть схожі травми й поранення можуть по-різному вплинути на повсякденне життя двох людей. Одна хоче повернутися до своєї професії, але для цього треба пристосувати робоче місце. Інша працює з дому, проте живе на четвертому поверсі без ліфта і після поранення майже не виходить на вулицю. Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я допомагає описати і самі труднощі, і те, як на них впливають умови життя. У цьому й полягає сенс біопсихосоціального підходу.
Експертна команда може описати труднощі обох людей уже сьогодні. Але щоб одній допомогли пристосувати робоче місце, а іншій — виходити з дому, до роботи мають долучитися й інші служби. Саме тому важливо, коли запрацює спільний для різних сфер механізм оцінювання.
Попередній строк уряд уже пропустив, тож потрібен був реалістичний графік. 1 січня 2030 року — гранична дата. Запровадити спільний механізм можна й раніше. Скільки роботи попереду, видно в нашому трекері реформи, де окремо можна простежити, що вже зроблено в охороні здоров’я, а що належить зробити в соціальній сфері, освіті та зайнятості.
За три роки керівництво міністерств може змінитися. Якщо кожна нова команда починатиме роботу з нуля, можна не встигнути й до 2030 року. Тому варто вже зараз визначити, які напрацювання уряд бере за основу, що потребує перегляду і хто продовжить цю роботу.
Та навіть якщо попередні напрацювання вдасться зберегти, міністерствам ще потрібно домовитися, як діяти разом. Медична частина працює, але менш зрозуміло, за яку частину роботи беруться інші міністерства і коли її виконають. Для людини це має цілком практичне значення. Якщо під час оцінювання з’ясувалося, що вона хоче повернутись до роботи й потребує допомоги, хто зробить наступний крок?
Наступний крок мала б зробити служба зайнятості. За згодою людини вона отримала б потрібні відомості за результатами оцінювання. Її фахівець зв’язався б із людиною, уточнив, чого вона потребує, і запропонував доступні варіанти. Так само соціальна служба громади могла б зв’язатися з тим, кому потрібна допомога вдома. Для цього важливо домовитися, які дані передаються між установами, хто на них реагує і як перевірити, чи дійшла допомога до людини. Інакше навіть за наявності електронних систем їй доведеться самій шукати потрібну службу і щоразу заново пояснювати свою ситуацію. Це те, чого ми не хочемо бачити в новій системі.
Від госпіталю до експертної команди. У прикладі зі службою зайнятості людина вже має рекомендації експертної команди. А пораненому військовому іноді доводиться самому шукати, до кого звернутися, ще до оцінювання — коли він виписується з госпіталю і потребує скерування. Скерування може оформити лікар, який лікує наслідки поранення, а після військово-лікарської експертизи і голова військово-лікарської комісії (ВЛК). На практиці буває, що військового вже виписали без скерування, до госпіталю далеко, а голова ВЛК скерування також не оформив. Тоді військовий звертається з виписками до сімейного лікаря. Це можливий вихід, але обов’язкового візиту до сімейного лікаря для пораненого правила не передбачають.
З 4 листопада у військовій частині є ще один шлях. Якщо після військово-лікарської експертизи є підстави для оцінювання, але голова ВЛК не оформив скерування, це може зробити начальник медичної служби частини. Щоб це правило працювало, військовий має знати, до кого звернутися, а начальнику медслужби потрібен доступ до документів, на підставі яких він оформить скерування.
Труднощі виникають і тоді, коли військовий все-таки звертається до сімейного лікаря. Частина лікарів відмовляється братися за оформлення скерування. Щоб підготувати скерування, треба перечитати виписки, описати, як змінився стан людини, і долучити підтвердні документи. За словами лікарів, окремої оплати за це вони часто не отримують. Коли весь робочий день розписаний на прийоми, документи доводиться заповнювати у «вільний» час. Таке навантаження і брак стимулів варто враховувати, коли заклад планує графік і оплату праці.
Нові правила також дозволяють медичному реєстратору допомагати лікареві готувати проєкт скерування. Тепер варто відстежувати, чи справді така допомога вивільняє час лікаря і чи швидше пацієнт отримує скерування.
Як пройти оцінювання за кордоном. Коли поранений лікується за кордоном, документи для скерування доводиться збирати дистанційно. Тому важливо знати, хто прийме виписки з іноземної клініки і що буде далі. Якщо військовий законно перебуває за кордоном і хоче скористатися належними йому пільгами в Україні, він може пройти оцінювання без поїздки додому. Для цього він передає лікуючому лікарю в Україні медичні документи з іноземної клініки та засвідчені переклади українською. У виписках важливо зазначити діагноз і результати обстежень, а також описати, які дії людині складно виконувати.
Для підтвердження зв’язку поранення зі службою додають відповідні військово-медичні документи, зокрема постанову ВЛК. За наявності підстав лікар формує скерування. Експертна команда розглядає справу за документами або проводить відеоконсультацію.
Окрема складність для пораненого та його родини — витрати на підготовку документів. Українське консульство може без консульського збору засвідчити правильність перекладу медичних документів для оцінювання або справжність підпису перекладача. Але коли родина замовляє переклад, роботу перекладача доводиться оплачувати окремо. Готові документи можна надіслати лікарю електронною поштою. Якщо ж родина надсилає паперові примірники в Україну, додаються поштові витрати.
Якщо людина хоче скористатися пільгами в країні, де перебуває, і ця країна має відповідний міжнародний договір з Україною, порядок інший. Людина звертається до уповноваженої установи цієї держави. Установа передає медичні відомості за передбаченою договором формою, а рішення українська сторона ухвалює заочно.
В обох випадках пораненому важливо розуміти, до кого звернутися зі своїми документами. Тому ще до виїзду на лікування йому варто дати контакт людини, яка супроводжуватиме його в Україні. Вона допоможе уточнити, які виписки попросити в іноземній клініці, кому передати переклади і чи отримав документи лікар. Тоді пораненому або його родині не доведеться телефонувати до кожної установи, щоб дізнатися, у кого зараз документи.
Людина потребує такого супроводу й після оцінювання. Людині після інсульту можуть рекомендувати допомогу вдома. Чи зв’яжеться з нею соціальна служба, чи є в громаді працівник, який зможе до неї приходити? Чинні пільги, виплати та послуги мають свої правила.
Перенесення дедлайну міжсекторального оцінювання не скасовує прав, які є в людини вже зараз. За доступність допомоги вдома, програм перенавчання чи підтримки на робочому місці відповідають служби й органи у відповідних сферах. Правила надання пільг, самі послуги та їхнє фінансування потребують окремих рішень.
Щоб до 2030 року шлях від оцінювання до допомоги став простішим, нам потрібні наступність, взаємодія міністерств і план із проміжними строками. Перевіряти його виконання варто за тим, що відбувається з людиною. Чи отримав поранений скерування там, де лікувався? Чи зв’язалася з ним потрібна служба після оцінювання? І чи отримав він зрештою допомогу, про яку йшлося в рекомендаціях? Відповіді на ці питання потрібні задовго до 2030 року.
Читайте такожДержава навчилася фіксувати травму. Чому вона досі не вміє повертати людину до життя?