Системна (без)відповідальність. Сумна статистика яка уможливила побачене і почуте в «Карфаген-2»

Для мене стало відкриттям, що для когось почуте і побачене в операції НАБУ «Карфаген-2» виявилось неочікуваним. «Як так, це що повертаються лихі 90ті» – обурювались коментатори. Ні, вони не «повертаються». Вони просто нікуди не зникали. Система діяла так завжди, мінімальні (а часто формальні) покарання нікого не зупиняли. В попередньому дописі я вказувала на системні невідповідності, виходячи з порівняльного аналізу українських даних (до вторгнення) по системі правопорядку з іншими країнами. На поверхні був факт, що в нашій системі занадто багато людей і занадто мало зареєстрованих злочинів. Люди, наділені державою легальним правом на насильство, не займаються злочинами, а що ж тоді вони роблять? Ніколи такого не було і от знов. Простий пошук онлайн різними пошуковими системами, мовами та запитами з 1991 до 2026 і ось те, що я звела в список «на поверхні». Те, що концентровано показано в «Карфагені-2» вже ставалось із нами. І можна багато дискутувати, хто ж в цьому винен. Але цікаво інше – всі заходи, які були проведені, щоб унеможливити повторення цих подій зі списку (як-от ліквідація окремих підрозділів, заміна керівників, назв і тд) системно нічого не змінили за всі ці роки.

Тому, на мою думку, набагато важливішою зараз є інша дискусія – а що ж нам невідкладно з цим робити, щоб цього не було в майбутньому, бо «міністерство простих рішень» виявилось неспроможним на результат. 

Фото: сайт НАБУ

Системні зміни це не просто зміни особистостей, прізвищ, назв і голів відомств. Це зміни правил, процедур, алгоритмів та нагляду за виконанням, щоб унеможливити «кругову поруку» та будь-які протиправні дії і запровадити чітку та сувору концепцію відповідальності за порушення, щоб вивести безкарність за дужки. 

А ось сумна статистика:

Реклама

1992-2001: Банда Ігоря Гончарова (підполковник, заступник начальника відділу УБОЗ (Управління по боротьбі з організованою злочинністю) МВС України, відомі як «Перевертні в погонах», доведено 11 вбивств (за іншими даними – 12).

1998: Побиття Богдана Савицького – потерпілий отримав переломи хребта і залишився паралізованим нижче пояса. Прокуратура й суди в Україні не знайшли доказів злочину, а ЄСПЛ у 2012 році зобов'язав державу виплатити €154 000 за побиття та нерозслідування.

2000: Викрадення журналіста Олексія Подольського. Троє міліціонерів, серед них пізніше засуджений генерал Олексій Пукач, вивезли чоловіка до лісу під Києвом і побили. Двоє працівників міліції отримали по 3 роки. Через кілька місяців Пукач вб’є іншого журналіста – непокаране зло.

2000: Вбивство Георгія Ґонґадзе, доведена вина Олексія Пукача генерал-лейтенанта міліції, ексначальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС, скоєно за наказом вищого керівництва МВС.

2001: вбивство журналіста Ігоря Александрова в Слов’янську. У березні 2012 року суд засудив працівників міліції до 7, 8 і 13 років за затягування розслідування та фальсифікацію доказів, щоб звинуватити місцевого безхатька. Безхатька пізніше виправдали.

2005-2010: фіксувалися десятки випадків смертей затриманих: за 2010-2011 рік у райвідділках міліції за підозрілих обставин померло понад 70 осіб, зазнали катувань більше 700 тисяч осіб.

Наприклад, ось об’єднана справа виграна в ЄСПЛ про катування у відділках 2005 року. 

2005: 8 працівників карного розшуку Житомирського міськвідділу засудили за катування, перевищення повноважень і службове підроблення. У 2005 році вони затримали трьох громадян і погрозами та насильством вибивали визнання, фальсифікуючи докази. Апеляційний суд пом'якшив покарання шістьом із них (з 7 до 5 або 4 років), двом залишив 8 років.

Реклама

2009: смерть затриманого у відділку. В акті про смерть, який підписав експерт місцевого моргу, зазначалося, що затриманий Стасюк помер від серцевого нападу. Після резонансної публікації було проведено додаткову експертизу в обласному центрі, де було встановлено, що Роман Стасюк помер від перелому ребер, тупих травм та больового шоку.

2009: Вбивство Валерія Олійника – депутат Віктор Лозинський разом із місцевим начальником райвідділу міліції та районним прокурором убив чоловіка в Голованівську, а тоді намагався видати це за самооборону. Спершу Лозинський отримав 15 років, начальник міліції 5, прокурор 9, пізніше Лозинському скоротили вирок на 4 роки. Згодом Лозинський виграв вибори і став головою ОТГ (такий от «інститут репутації»).

2010: вбивство студента Ігоря Індила в Шевченківському райвідділку міліції міста Києва. Дуже показово – Сергій Приходько, якого у званні старшого лейтенанта засудили за вбивство студента Ігоря Індила у 2012 року, пройшов переатестацію і працює у Шевченківському райвідділку (вже) поліції.

2011: підполковник, начальник міліції Василь Шрамко жорстоко побив підприємця-азербайджанця Фірдоусі Сафарова так, що той потрапив до лікарні зі зламаними ребрами. Після публікацій у ЗМІ його засудили до 5 років.

2012: 3 міліціонерів звинуватили у побитті затриманого Бєлікова, зґвалтуванні кийком і вимаганні хабара. Один отримав 10 років, двоє умовні вироки.

2013: співробітник міліції вбив трьох людей старшого віку з метою подальшого заволодіння їх квартирами і перепродажі нерухомості на свою користь.

2013: Врадіївка. Капітан та лейтенант міліції жорстоко зґвалтували й побили місцеву жительку Ірину Крашкову, після чого місцеве керівництво намагалося їх покривати. Це спровокувало штурм поліцейського відділку громадою та масштабні антиміліцейські протести по всій країні.

2013-2014: Злочини проти Євромайдану. Силовий розгін студентів, катування активістів, викрадення людей з лікарень та розстріли протестувальників на вул.Інститутській в Києві бійцями спецпідрозділу «Беркут».

2014-2021: «Аваков – чорт» провалена атестація: через суди поновилися понад 90% звільнених силовиків.

Реклама

2016: вбивство чоловіка поліцейськими під час затримання в Миколаївській області (смт.Криве Озеро).

2018: Напад на Катю Гандзюк, який призвів до її смерті, де доведена афілійованість правоохоронців до нападу та подальших спроб саботажу слідства. Напади на Стерненка, Михайлика, Устименка.

2019: Убивство 5-річного Кирила Тлявова. У Переяславі п'яні поліцейські розважалися стрільбою по бляшанках у дворі будинку і випадково застрелили дитину. 

2019: Справа Павла Шеремета. Поліція затримала «підозрюваних» (волонтерів та військових) на гучній пресконференції за участі Авакова та Президента; доказів виявилось недостатньо, вина не була доведена, що сприйнялось як «призначення винних» і розправа.

2020: Катування у Кагарлику. У відділку поліції Київської області оперуповноважені годинами катували та ґвалтували жінку, яку викликали як свідка.

2021: втручання працівників органів правопорядку (в тому числі очільника обласної Нацполіції) під час розгляду вбивства Ірини Ноздровської в Київській області. Погрози потерпілим в соцмережах напряму від працівників Нацполу. Крім того «…Слідча Лідія Лучинська, яка займалась справою Ноздровської і тепер працює в Головному слідчому управлінні Нацполіції, вже кілька разів не з’являлась на засідання і двічі суд ухвалював рішення про її примусовий привід, який так і не вдалося виконати».

2022: затримання колишнього очільника одного з обласних управлінь СБУ за обвинуваченнями в держзраді і роботі на Росію.

2022: втеча напередодні вторгнення і подальше затримання в Сербії генерала СБУ Наумова.

2024: журналісти Бігус.інфо довели, що за ними стежили діючі співробітники підрозділу ДЗНД СБУ.

2024: Прокурори з фіктивними статусами інвалідності: викриття масового оформленням фіктивних статусів інвалідності в органах прокуратури. На 2026 – у 316 прокурорів діагноз не підтвердився (це 72,3% від усіх 437 працівників, які пройшли повний повторний медичний огляд).

2026: Трьох поліцейських підозрюють у розбійному нападі на мешканця Нікополя. За версією слідства, погрожуючи пістолетом, вони змусили чоловіка та його матір віддати всі родинні заощадження — понад $68 000.

2026: Справу експрокурора Кулика нарешті скерували до суду. Саме цей поплічник Деркача (нині депутат Госдуми), серед іншого підготував досьє зі звинуваченнями проти Гантера Байдена, що мало би вплинути на результати виборів Президента США в 2020. 

Олександра Бородіна Олександра Бородіна , Системна аналітикиня даних
Реклама