Пастка “тимчасових рішень”: чому маємо перезавантажити державну житлову політику?

Понад 4 мільйони українців сьогодні носять із собою ключі від квартир чи будинків, які зруйновані вщент, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Люди зберігають їх роками як єдиний матеріальний спогад про минуле життя та дім. 

Що ми маємо на сьогодні? Модель розселення ВПО зразка 2014 року себе вичерпала. Гуртожитки, модульні містечка, санаторії не можуть замість тимчасового бути постійним місцем проживання для тисяч українців. 

Ми застрягли в парадигмі тимчасових рішень. Тому командою Мінрегіону формуємо довгострокові рішення. Уряд передбачив підготовку Державної стратегії житлової політики до 2033 року та плану її реалізації на 2027–2029 роки. Також оновлюємо законодавство про соціальне житло й вдосконалюємо управління житловим фондом.

Фото: t.me/kozytskyy_maksym_official

Днями ми провели спільно із Світовим банком Першу житлову конференцію. Понад 1000 учасників, і всі прийшли не слухати, а говорити, сперечатися й пропонувати. Слово «перша» тут не випадкове. Це початок розмови, де разом із усіма стейкхолдерами шукаємо рішення, які витримають перевірку реальністю.

Житло працює, коли людина стає частиною громади

Те, що питання ВПО, житлової політики та територіальних громад зараз консолідовані в межах одного Міністерства — правильний і логічний управлінський крок. Це дозволяє нам відійти від хаотичних дій та побудувати комплексну архітектуру рішень.

Реклама

Ми маємо чесно визнати: просто дати людині «ліжко-місце» чи чотири стіни — не вирішує проблему в жоден спосіб. Якщо поруч немає робочих місць, якщо немає де навчати дітей, немає якихось інших важливих умов для повноцінного життя в громаді — ми замість інтеграції отримаємо ізоляцію. Житлова політика запрацює винятково тоді, коли вона синхронізується з розвитком громад. І тут важливо, щоб загальнодержавні пріоритети інтегрувались в стратегічне планування на місцевому рівні.  

Бюджетна справедливість для громад

Евакуація, розгортання МТП та пошуку інших важливих рішень для співгромадян, які втратила доступ до свого житла внаслідок війни, — відбуваються безпосередньо в громадах. Саме громади приймають на себе основний удар викликів.

Водночас бачимо, що ці виклики абсолютно різні на місцях. В одні громади релокувався бізнес та економічно активне населення і місцеві бюджети зростають. Інші  - ледь зводять кінці з кінцями і приймають переважно людей похилого віку та вразливі категорії населення. І, на жаль, ця несправедливість, в тому числі, бюджетна зростає.  

Житлова політика без припущень 

Державна політика не може формуватися наосліп. Спільно з колегами з парламенту ми наполягли на тому, щоб Програму діяльності уряду на 2026–2027 роки з'явилися норми про тотальну інвентаризацію вільного  житлового фонду.

Коли ми чуємо «забезпечення житлом», у багатьох одразу виникає асоціація — нове капітальне будівництво. Безумовно, це дороговартісні проєкти, які корисні для будівельного сектору та загальної економіки. Але чи завжди це раціональне використання вкрай обмеженого бюджету країни? Вочевидь, ні.

Ми маємо десятки невеликих громад, які зіткнулися з відтоком населення ще до повномасштабної війни. Там залишилося чимало об’єктів, які можна використовувати під житло. Розконсервувати, викупити та відремонтувати - це прямий інструмент регіональної політики для балансування розвитку територій. 

Ще один напрям, де потрібна узгоджена робота, — оптимізація освітньої мережі. Так це тривалий процес, однак того вартий. У багатьох громадах є купа закритих шкіл та садочків. Громади просять: дозвольте нам використати ці локації для розселення ВПО. Переконаний, ми зобов'язані  йти назустріч. Якщо не вдихнути в ці приміщення нове життя зараз, з плином часу вони просто будуть непридатні, бо ніхто банально не опалює порожні стіни.

Що далі?

Наш базовий підхід відображено в проєкті Державної стратегії житлової політики: аудит наявного житлового фонду, його швидка реконструкція та дієві фінансові механізми. Прозорий Реєстр житла для ВПО і системні законодавчі зміни ми розглядаємо як пряме зобов'язання Уряду і Міністерства.

Реклама

Стратегія підкріплена конкретними кроками, зафіксовані в операційному плані на наступні три роки. Точно оцінюватимемо результати й коригуватимемо ті рішення, які не працюють.

Перший операційний план має запустити ці зміни, визначити першочергові завдання та закласти основу для наступного етапу реалізації до 2033 року.

У результаті маємо отримати об’єктивну оцінку житлових потреб, сучасні та прозорі механізми обліку, цифрові інструменти та інше для ухвалення дієвих управлінських рішень, а також довгострокове бачення розвитку житлового сектору з можливістю швидко реагувати на зміни.

Цілісна система житлової підтримки надасть людям із різними потребами та можливостями вибір житлових рішень і водночас не залежатиме виключно від бюджетного фінансування. 

Від системної роботи та результату залежить те, чи повернуться в Україну ті, хто виїхав. Коли людям нікуди повертатися, вони лишаються за кордоном, а країна втрачає фахівців, необхідних для відбудови. 

Віталій Безгін Віталій Безгін , Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України
Реклама