Що ускладнює цю задачу?
Часто батьки стикаються з тим, що запроваджені ними правила не працюють для дитини. Особливо, це трапляється, коли:
- В родині немає єдиної думки щодо певного правила: мама забороняє їсти солодощі перед їжею, а тато – дозволяє, і навпаки;
- Ті самі речі під впливом настрою то забороняють, то дозволяють: одного разу мама, будучи в доброму гуморі, може дозволити дивитися мультики кілька годин поспіль, а наступного, роздратувавшись, – заборонити взагалі;
- Правила виконуються вибірково залежно від ситуації: вдома дитина не спить в обід, а в садочку в неї у цей час – післяобідній сон. У такому разі правило для дитини має вигляд необов'язкового;
- Встановлені правила необґрунтовані та незрозумілі для дитини;
- Забагато вимог і заборон: на кожне своє «Хочу» дитина чує «Не можна». Таким чином, дитині нічого не залишається, як хитрувати, бо добитися свого в чесний спосіб неможливо;
- Дитині приділяють мало уваги, і єдиний спосіб привернути її до себе – це негативна поведінка та демонстративне порушення встановлених правил.
Однак важливо пам'ятати, що діти копіюють поведінку дорослих. Якщо ви хочете, щоб дитина дякувала вам за послугу, недостатньо це прописати в правилах для неї – це має бути правилом для всієї сім'ї. Тож дякуйте у спілкуванні з іншими, і вона неодмінно побачить та навчиться робити те саме.
Що робити, щоб правила виконувалися?
Найкраща стратегія у вихованні – використовувати позитивні наслідки. Ідея дуже проста: коли вчинки людини отримують схвалення від інших, вона ймовірно повторить їх у майбутньому. Наприклад, якщо дитина у захваті від вашої нової страви, ви, вірогідно, приготуєте її знову.
Щоб дотримання правил було системним, не забувайте про:
- Словесну похвалу – вона підвищує самооцінку дитини та дає їй почуття власної гідності. Похваліть дитину за те, що вона робить добре сама або в присутності інших людей;
- Позитивну увагу – читання, розмови, спільні ігри та прогулянки;
- Неочікувані сюрпризи – невеличкі подарунки або відвідування ігрового майданчика;
- Винагороди за домовленістю – зірочки, бонуси або привілеї, як-от підйом пізніше вранці в суботу чи неділю, додатковий час для вечірнього перегляду телевізора або гри за компʼютером.
Позитивні винагороди за дотримання правил надзвичайно ефективні в навчанні дитини новим моделям поведінки. Поведінка, яка винагороджується, скоріше за все повторюватиметься та збережеться.
Якщо покарання лише зупиняють небажані дії, то позитивні підкріплення допомагають дитині зрозуміти, якої поведінки від неї очікують. Крім того, винагороди значно покращують самооцінку. Вони дають дитині впевненість зробити те, чого від неї очікують або що буде правильним. Заохочення зміцнюють стосунки дитини з дорослими та допомагають їй поступово набути внутрішнього контролю.
Найпоширеніші помилки батьків
Типова ситуація, коли батьки сприймають бажану поведінку дитини за належне та навіть не помічають її. Натомість вони звертають увагу на дитину лише тоді, коли щось трапляється. Проте зазвичай дорослі роблять це абсолютно ненавмисне.
Також дехто вважає винагороду за хороші вчинки «хабарем», тому свідомо утримується від схвалення дитини, керуючись переконанням: «Ми не маємо йому/їй нічого давати, він/вона повинен(-на) це робити просто тому, що знає, як правильно».
Ще одна ситуація: батьки звертають увагу на дитину тільки тоді, коли вона десь помилилась. Наприклад, коли дитина зібрала іграшки в кімнаті, батьки обмежуються словом «Молодець». Водночас вони пояснюють, чому той чи інший вчинок не варто повторювати. Таким чином дитина засвоює принцип: «Хочеш увагу з боку дорослих – порушуй правила».
Часто дорослі помилково дають дитині подвійні підкріплення: вони можуть робити зауваження через бешкетну поведінку одночасно посміхаючись її вчинкам. Як приклад, дитина помалювала стіни в кімнаті, а батьки роблять зауваження та радіють «милим малюнкам».
Кожна поведінка має свої наслідки
Загалом існує три види наслідків для пояснення небажаної поведінки: природні, логічні та штучні.
Природні наслідки – ефективні. Їхня перевага в тому, що вони вчать важливих висновків про те, як влаштований цей світ. Наприклад, якщо дитина витратить всі свої кишенькові гроші на цукерки, вона не зможе купити собі іграшку; або промокне, якщо піде під дощем без парасольки.
Батьки не завжди зможуть бути поруч для того, щоб контролювати поведінку дитини. Чим краще вона буде розуміти негативні наслідки певної поведінки, тим більше буде підготовлена до того, щоб уникати болісних наслідків у майбутньому.
Також ефективними є логічні наслідки – дії батьків, пов’язані з поведінкою дитини, які допомагають їй зрозуміти межі та відповідальність за власні вчинки. Якщо дитина небезпечно катається на велосипеді, батьки можуть на певний час забрати його, а якщо кидається фарбами – припинити малювання.
Інший варіант – тимчасово вивести дитину з ситуації, у якій вона не може дотримуватися правил. Наприклад: «Якщо ти продовжиш ображати дітей на майданчику, тобі доведеться його залишити».
Водночас важливо не лише зупиняти небажану поведінку, а й пояснювати, як діяти правильно: фарбами можна малювати, якщо використовувати їх за призначенням, а повертатися до спільної гри можна, коли дитина готова дотримуватися правил. Поєднання зрозумілих наслідків із підтримкою та заохоченням бажаної поведінки допомагає дитині поступово розвивати самоконтроль та відповідальність.
Штучні або негативні наслідки є найпоширенішими, але неефективними, оскільки не мають логічного звʼязку з поведінкою, як-от позбавлення компʼютера за розбите скло. У цьому разі діти сприймають це як примху батьків і не виносять корисного досвіду.
Логічним наслідком може бути участь дитини у відшкодуванні чи виправлені ситуації. Вона може частину кишенькових грошей віддавати батькам, або її запланована покупка переноситься на наступний місяць через непередбачувані витрати. Також можливе зменшення на певний період покупки батьками смаколиків, щоб перекрити витрати.
Логіка полягає в тому, що дії дитини та наслідок повʼязані з фінансами: вона чітко бачить звʼязок і сприймає це не як покарання, а задачу, яку потрібно вирішити.
Як батькам правильно взаємодіяти з дитиною
Батьки мають передусім пам’ятати, що методи виховання не повинні порушувати її прав і мати жодних проявів насильства. Зокрема, Сімейний кодекс України забороняє фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність. Також методи виховання не повинні нести загрозу базовим потребам дитини, принижувати або ігнорувати її.
Обираючи наслідок за небажану поведінку, батьки мають дотримуватись наступних правил.
«Холодна голова» – перед контактом з дитиною батьки мають вгамувати свої емоції. За потреби зверніться по безкоштовну консультацію до психолога, щоб уникнути емоційного перевантаження та зриву на дитину.
Виховний вплив та засудження має стосуватись поведінки, а не особистості дитини: «Битись – неприйнятно та погано, адже це робить боляче іншим» замість «Ти погана дитина, битись не можна».
Зі свого боку дитина має чітко знати, за що саме її можуть покарати, адже правила встановлюються заздалегідь. Якщо ситуація сталася вперше, дорослі спочатку повідомляють, пояснюють чому «ні» та попереджають, що в разі повторення будуть застосовані наслідки. Важливо відразу озвучувати про те, які саме санкції будуть застосовані.
Не карайте за емоції та почуття, оскільки кожен має на них право. Проте варто вчити виражати їх правильно: «Я розумію, що тобі було образливо, але ламати іграшку іншої дитини не можна».
Також неприпустимо карати за прояв природних потреб дитини, оскільки така заборона шкодить її розвитку. Так, у перший рік – це потреба бути поруч із мамою, слухати її, дивитися на неї та не допустити зникнення з поля зору. У три-чотири роки головним заняттям стає гра, наслідування, дослідження навколишнього світу, а в сім-десять років – налагодження соціальних зв’язків.
Якщо своїми заборонами батьки суперечать тому, чим заповнене життя дитини, вони шкодять її розвитку.
У разі застосування наслідків обовʼязково слід дотримуватися часових рамок – дитина має знати конкретний строк їхньої дії. Уникайте узагальнень на кшталт «Ніколи знову» чи «На все життя». Батьки можуть сказати «Більше ніякого телевізору», а за годину вже самі включають мультик, бо потрібно зайняти дитину чимось, а самим виконати свої справи.
На завершення оберіть ритуал примирення – символічну дію, яка позначатиме завершення дії наслідків. Це можуть бути обійми та нагадування дитині, що ви любите її, навіть коли сердитеся через її поведінку. Адже немає нічого важливішого за стосунки.
Наталія Строєва, психологиня проєкту “ПОРУЧ” ГО “Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»”
"ПОРУЧ" – проєкт з психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров'я дітей, батьків/осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізується ГО "Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»" спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.